Анемона

рід рослин
(Перенаправлено з Анемон)

Анемо́на[1] (Anemone) — рід рослин родини жовтецевих (Ranunculaceae). Рід, згідно з Plants of the World Online, містить понад 60 видів, які поширені майже космополітично, особливо в помірному кліматі північної півкулі[2].

Анемона
Анемона жовтецева (Anemone ranunculoides)
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Жовтецеві (Ranunculaceae)
Підродина: Ranunculoideae
Триба: Anemoneae
Рід: Анемона (Anemone)
L.
Види

Близько 170, див. Список видів роду Анемона

Вікісховище: Anemone

Етимологія

ред.
 
Anemone coronariaтиповий
 
Анемона жовтецева
(A. ranunculoides)
 
Анемона нарцизоцвіта
(A. narcissifolia)
 
Анемона лісова
(A. sylvestris)
 
Анемона дібровна
(A. nemorosa)

Наукова назва роду походить від грец. anemos, що в перекладі означає «вітер». Цим підмічено зв'язок періоду весняних вітрів з цвітінням певних видів роду.

Опис

ред.

Багаторічні трав'янисті кореневищні рослини з поодинокими, звичайно яскраво забарвленими квітками. Більшість видів цвіте рано навесні. Плід збірний, з численних сім'янок.

Більшість видів анемон у свіжому вигляді мають отруйні властивості. Рослини містять у собі анемонол, при розпаді якого утворюється анемонин. Останній мав болезаспокійливі та антиспазматичні властивості. Для листків цих рослин характерна наркотична дія.[3]

Види

ред.

Рід анемон включає в себе приблизно 170 видів, поширених у помірній смузі північної півкулі, переважно в лісовій та лісостеповій зонах (докладніше див. Список видів роду Анемона). В колишньому Радянському Союзі зростає 46 видів цього роду, а в Україні — 5:

Культивація

ред.

Серед найвідоміших анемон — A. coronaria, яку часто називають маковою анемоною. Це бульбокоренева рослина з розділеними листям, схожими на петрушку, і великими макоподібними суцвіттями на стеблах висотою від 15–20 см. Його можна висаджувати восени в зонах 7 або 8 без додаткового захисту або навесні в більш прохолодних зонах. Якщо посадити восени, то навесні зацвіте, а якщо посадити навесні, то зацвіте в кінці літа. Квітки зазвичай червоні, малинові, блакитно-фіолетові, червонувато-фіолетові або білі. Існують також махрові сорти, у яких тичинки в центрі замінені пучком вузьких пелюсток. Він використовується як садова рослина, зокрема в гібридній формі, протягом тривалого часу в деяких частинах світу. Махрові (подвійні) формами називають варіаціями[4]. Гібриди груп Кан (Caen) і Сент-Бріджіт (St. Brigid) є найбільш поширеними на ринку. В Ізраїлі можна побачити велику кількість червоноквітучих негібридних A. coronaria, що ростуть у певних природних зонах.

В культурі

ред.

Всі види анемон — декоративні рослини, і їх успішно можна використовувати для прикраси парків, садів, скверів. Розмножують їх як насінням, так і частинами кореневищ. Ефемероїди види анемон широколистяних лісів слід вирощувати під пологом широколистяних дерев та чагарників у напівзатінку.

Виведені форми з напівмахровими та махровими квітками, а також форми з різним забарвленням квіток — червоним, рожевим, бузковим. Іноді кольорові форми можна зустріти і в природі. Інші види анемон придатні для відкритих місць: кам'янистих гірок, країв деревних і чагарникових куртин, галявин, газонів. Особливо декоративні в суцільних масивах, а також у поєднанні з червоними півоніями, блакитними незабудками. Для вирощування анемони лісової ґрунти треба вапнувати[3].

Примітки

ред.
  1. Anemone // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Anemone L.. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 3 лютого 2020. Процитовано 19.08.2021. (англ.)
  3. а б Заверуха Б. В. Квіти дванадцяти місяців [Архівовано 18 травня 2010 у Wayback Machine.]. «Урожай», Київ.
  4.   Одне або декілька з попередніх речень включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
    Hugh Chisholm, ред. (1911). Anemone . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 2. Cambridge University Press. с. 3. (англ.)

Джерела

ред.