Андрусів Петро Стефанович
Петро́ Стефанович Андру́сів (2 липня 1906, Кам'янобрід, нині Яворівського району Львівської області — 29 грудня 1981, Рівергед, США) — український художник, живописець, графік, ілюстратор[2], іконописець, автор історичних батальних полотен, громадський діяч, педагог. Знаний у західній діаспорі та у світі митець, проте маловідомий на історичній батьківщині та у східній діаспорі. Чоловік оперної співачки Наталки Андрусів.
Андрусів Петро Стефанович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 2 липня 1906[1] Кам'янобрід, Яворівський район, Львівська область, Україна | |||
Смерть | 29 грудня 1981 (75 років) | |||
Рівергед, Нью-Йорк, США | ||||
Діяльність | художник, графік, ілюстратор | |||
Працівник | Українська Мистецька Студія | |||
Член | Об'єднання Мистців Українців в Америці | |||
У шлюбі з | Андрусів Наталка Юліанівна | |||
| ||||
Біографія
ред.Шкільний вік
ред.Петра Андрусіва порятували вояки кубанського козачого полку, коли той, восьмирічний, загубив своїх батьків у 1915 році (фронт Першої світової війни якраз докотився до рідного Кам'яноброда): передали його в московський сиротинець, виховувався він у російськомовних середовищах Москви та Рязані. 1918 року переїхав до Польщі, потрапив у варшавський притулок для молодих ремісників. Вчився у Варшаві в польській гімназії; по 1936 рік був студентом Варшавської академії мистецтв, де познайомився з українською молоддю, зорганізованою в «Українській студентській громаді». У Львові молоді українські брати-літератори Анатоль та Ярослав Курдидики залучили його до українських національно-творчих справ: оформлення обкладинки львівського літературно-наукового місячника «Дзвони», ілюстрування окремих випусків «Діточої бібліотеки», часописів «Наш приятель», «Дзвіночок», «Вовченята», «Світ дитини».
Післявоєнне життя
ред.З початком Другої світової війни Петро Андрусів виїхав до німецького трудового табору та, після тимчасового пристановища в місті Майнц-Кастелі над Рейном, 1947 року прибув до Америки. З 1955 року працював креслярем-графіком у філадельфійському архітектурному бюро. На початку 1950-х років активізувався: став заступником голови новоствореного Об'єднання мистців українців в Америці (ОМУА); заснував допомоговий комітет «Самопоміч», який згодом переріс у фінансовий центр українців у США; був співорганізатором і членом редколегії журналу «Нотатки з мистецтва» (Філадельфія); і насамкінець, був один із засновників та викладачів Української мистецької студії у Філадельфії (1952—1972). У США проживав у Філадельфії, потім у м. Рівергед (штат Нью-Йорк).
Творчість
ред.Відомий як автор художніх творів на тематику ранньої історії України: «Князь Святослав» (1942), «Атака княжої дружини» (1943), «Князь Святослав у наступі» (1960), «З походу Князя Ігоря» (1967), «Княже полювання на лебедів» або «Княжичі» (1969), «Бій князя Ігоря з половцями» (1970), «Княжий пир» або «Сватання Анни Ярославни» (1970).
Почесне місце займають твори, присвячені козацтву: «Бій під Конотопом», «Богдан Хмельницький» (1948), «Портрет гетьмана І. Мазепи» (1962), «На дворі гетьмана Розумовського», «Зустріч козацької старшини з козаками», «Зустріч гетьмана І. Мазепи з Кошовим Січі Костем Гордієнком» (1968), «Козацька старшина в поході», «Степова анекдота», «Два козаки в поході», «Побратими», «В'їзд Гетьмана до Батурина» (1971), «Козацьке полювання зі соколами» (1973), «Козацький почот» (1973), «Козацьке весілля» (1974), «Козацькі загони в погоні за ворогом», «Боротьба», «Атака козаків».
Події сучасної історії відзеркалюються у творах: «Голгота України» (1944), «Чортківський пролом» (1968), «Кіннотники» (1969), — а міфологія у картинах «Легенда про Фаетона» (1969), «Бій зі змієм» (1971).
Художник творив картини на релігійно-історичні теми: «Хрещення України-Руси князем Володимиром», «Княжа пристань у Києві», — і розписав Українську греко-католицьку церкву Св. Йосафата у Філадельфії, США.
Примітки
ред.- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Ілюстрації Петра Андрусіва до книги Лесі Храпливої «Чародійне авто» // «Бібліотека українського мистецтва». Архів оригіналу за 8 лютого 2015. Процитовано 8 лютого 2015.
Посилання
ред.- Петро Андрусів. Маляр і графік. Монографія за редакцією Святослава Гординського. Нью-Йорк, Українська вільна Академія наук у США, 1980. [Архівовано 11 вересня 2016 у Wayback Machine.]
- Яців, Роман «Розгорнув перед очима силу й славу України»
- Постаті: Андрусів Петро (1906—1981) [Архівовано 5 грудня 2008 у Wayback Machine.]
- Фонд Петра Андрусева (включно із біографічною довідкою)
- Микола Погідний. Нечистенькі скарби. Гуцульська казка. Львів, Світ дитини, 1933. Ілюстрації Петра Андрусіва. [Архівовано 23 липня 2017 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Попович В. Андрусів Петро Стефанович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. — К. : Поліграфкнига, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8. — С.506.
- Кузьма Л. Нотатки з мистецтва, Філадельфія, 1982, «Пам'яті Петра Андрусева (1906—1981)» ч. 22. сс. 15-28.
- Курдидик Я. Визвольний шлях, Лондон, 1976, «Петро Андрусів — великий маляр великого минулого (До 70-ліття мистця)», кн. 5 (338). сс. 608-10.
Це незавершена стаття про художника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |