Андре Жедальж
Андре Жедальж (фр. André Gedalge; 27 грудня 1856, Париж — 5 лютого 1926, Шессі, департамент Сена і Марна) — французький композитор і педагог.
| Андре Жедальж | |
|---|---|
| фр. André Gedalge | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 27 грудня 1856[1][2][…] |
| Місце народження | VI округ Парижа, Париж |
| Дата смерті | 5 лютого 1926[1][3][4] (69 років) |
| Місце смерті | Шессі |
| Громадянство | Франція |
| Професії | композитор, хореограф, музикознавець, теоретик музики, музичний педагог, викладач університету |
| Освіта | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Вчителі | Ернест Гіро |
| Відомі учні | Шарль Кьокленd, Albert Louis Wolffd, Raymond Loucheurd, Frédéric Adamd, Даріус Мійо, Джордже Енеску і Надія Буланже |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | Паризька вища національна консерваторія музики й танцю |
| Нагороди | |
 Файли у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Після закінчення навчання в школі Жедальж працював продавцем книг, досить пізно почав займатися музикою і вступив в Паризьку консерваторію лише в 28 років. Пройшовши курс композиції у Ернеста Гіро, Жедальж зміг в 1886 році отримати друге місце на конкурсі за Римську премію (перше місце не було присуджено нікому), і незабаром сам став викладати в консерваторії як асистент Гіро і Жуля Массне. Приділяючи багато часу дослідженням в царині теорії музики, Жедальж на початку XX століття випустив в друк ряд масштабних праць, серед яких найбільш відомий «Курс фуги».
У 1905 році він отримує посаду професора класу контрапункту і фуги та займає цю посаду до самої смерті. Бувши відмінним педагогом, Жедальж виховав ряд відомих музикантів, серед яких — Моріс Равель, Флоран Шмітт, Жак Ібер, Даріус Мійо, Христофор Тальтабулл і багато інших. Равель згадував Жедальжа словами: «Мені дуже приємно відзначити, що найціннішими рисами моєї майстерності я зобов'язаний Андре Жедальжу»[5]. А. Онеґґер, який навчався у нього контрапункту згадував: «Жедальж прищеплював нам в першу чергу любов до подолання труднощів: з ясністю, іноді жорстокістю, він заперечував всякі трюки — в таких випадках він радив звертатися до Баха або Моцарта. Про свого вчителя, який відкрив мені музичну техніку, я думаю з хвилюванням і вдячністю»[6].
У своїх творах Жедальж дотримується композиторських традицій Сен-Санса і Лало, без впливу імпресіонізму. Своє ставлення до цього напрямку в мистецтві композитор висловив в епіграфі до Третьої симфонії: «Без літератури і живопису». Твори Жедальжа відзначені ідеальними контрапунктичними структурами і яскравою оркестровкою.
Основні твори ред.
- Опери та балети
- Твори для оркестру
- Чотири симфонії (D-dur, 1 893; c-moll, 1902; F-dur, 1910; A-dur, не закінчена)
- Концерт для фортеп'яно з оркестром
- Камерні твори
- Твори для фортеп'яно
- Чотири прелюдії і фуги
- Чотири п'єси в чотири руки
- Три концертних етюди
- Вокальні твори
- Пісні та романси на вірші різних авторів
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ Равель М. Краткая автобиография // Равель в зеркале своих писем. — Л., 1962. — С. 22.
- ↑ Раппопорт Л. Г. Артур Онеггер. — Л. : Музыка, 1967. — С. 11.