Андреянова Олена Іванівна
Олена Іванівна Андрея́нова (рос. Елена Ивановна Андреянова; нар. 13 липня 1819 — пом. 26 жовтня 1857, Париж) — російська артистка балету, одна з найбільших представниць романтичного балету.
| Андреянова Олена Іванівна | |
|---|---|
 | |
| Народилася | 1 (13) липня 1819 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Померла | 14 (26) жовтня 1857 (38 років) former 1st arrondissement of Parisd, Париж, Франція[2] |
| Поховання | Пер-Лашез[3] і Grave of Andrianoffd |
| Країна |  Російська імперія |
| Діяльність | танцюристка, балерина |
| Вчителі | Марія Тальоні[4] |
| Заклад | Большой театр |
| Роки активності | 1837 — 1857 |
Біографія
ред.Народилася 1 [13] липня 1819 року. У 1837 році закінчила Санкт-Петербурзьке театральне училище. Виступала в петербурзькій балетній трупі.
1855 року залишила сцену. У 1856 році поїхала на лікування за кордон. Померла в Парижі 14 [26] жовтня 1857 року. Похована в Парижі на цвинтарі Пер-Лашез.
Творчість
ред.Виконала партії:
- Жізель («Жізель» Адольфа Адама; 1842, перше виконання);
- Пері («Пері» Фрідріха Бурґмюллера; 1844, перше виконання);
- Пахіта («Пахита» Едуара Дельдеве; 1847, перше виконання);
- Сатанілла («Сатанілла» Наполеона Ребера і Франсуа Бенуа; 1948, перше виконання);
- Чорна фея («Вихованка фей» Адольфа Адама, 1850);
- графиня Берта («Своєнравна дружина» Адольфа Адама, 1851).
Виконувала пантомімні ролі в операх: Олени («Роберт-диявол» Джакомо Меєрбера), Фенелли («Німа із Портічі» Даніеля Обера).
Була також яскравою характерною танцівницею, що пропагувала на сцені народні танці (лезгінка — «Руслан і Людмила» Михайла Глінки, слов'янська танець — «Аскольдова могила» Олексія Верстовського, мазурка та менует — «Петро Великий» Луї Жюльєна та інші). З великою майстерністю виступала у концертах, у танці сальтарелло.
У 1845—1846 і 1852 роках виступала у Європі (Гамбург, Лондон, Париж, Мілан) та Москві; у 1853—1855 роках, разом з П. Маловернем, очолювала гастрольну трупу перербурзьких і московських танцівників, які вперше показали балети з репертуару столичних театрів глядачам Києва, Одеси, Харкова, Полтави, Курська, Воронежа та інших міст України і Росії. Поставила балет «Бахчисарайський фонтан», власного авторства.
Примітки
ред.- ↑ Андреянова Елена Ивановна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Moiroux J. Le cimetière du Père-Lachaise — Paris: 1908. — P. 47.
- ↑ La Presse — 1845. — P. 2. — ISSN 1160-7718
Література
ред.- Андреянова Елена Ивановна [Архівовано 20 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Театральная энциклопедия. Том 1 / Главный редактор С. С. Мокульский — Москва: Советская энциклопедия, 1961.- 1214 стб. (рос.);
- Андреянова Елена Ивановна // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
- В. М. Красовская. Андреянова Елена Ивановна // Балет : энциклопедия / головний редактор Ю. М. Григорович. — Москва : «Советская энциклопедия», 1981. стор. 24. (рос.);
- Андреянова Олена Іванівна // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 57. — ISBN 5-88500-27-1.