Відкрити головне меню

Андрейс Балодіс (лат. Andrejs Balodis[1]; *24 березня 1908(19080324) — 6 квітня 1987) — латиський поет і перекладач у часи другої совєцької окупації. Автор численних поетичних збірок. Також журналіст, перекладач творів українського поета Тараса Шевченка. У міжвоєнний час - член терористичних антиурядових груп лівого спрямування, неодноразово був ув'язнений у Латвії.

БіографіяРедагувати

Належав до совєтофілів, так що одним із перших став членом партії сталіністів ВКП (б) після першої окупації Латвії 1940 року. А вже 1941 вивезений до міста Кіров на Московщину, де працював журналістом та пропагандистом сталінського режиму, писав вірші, стилізовані під народні пісні. 1943 включений до складу Першого латвійського батальйону у складі Сталінської армії, з яким брав участь в окупації Естонії та іншиї країн Європи.

Справжня літературна кар'єра почалася після Другої світової війни, коли за ідеологічно витримані вірші він отримав різноманітні комуністичні премії. З 1947 по 1963 - редактор літературно-художнього журналу «Karogs» («Прапор»).

1961 був мобілізований на роботу над перекладами Тараса Шевченка в рамках 100-ліття з дня смерти поета. У латиській періодичній літературі 1961 надрукував перші переклади віршів Шевченка - «Муза», «Не завидуй багатому» (журнал «Karogs» («Прапор», № 3)) і статтю про українського поета «Життя, що стало безсмертною піснею» (журнал «Zvaigzne» («Зірка», № 5)).

Більше до української теми не повертався.

Окремі твори перекладалися російською мовою.

ДжерелаРедагувати

  • Шевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.

Примітки і посиланняРедагувати

  1. Balodis Andrejs