Вікіпедія

Андреа Соларіо

італійський художник

А́ндреа Сола́ріо (італ. Andrea Solario, справжнє прізвище — дель Гоббо (італ. del Gobbo); 1460, Мілан — 1524, там само) — італійський живописець.

Андреа Соларіо
Народження 1460[1][2][3]
Мілан, Міланське герцогство
Смерть 1524[4][2][…]
  Мілан, Міланське герцогство
Країна  Міланське герцогство
Швейцарія[5]
Діяльність художник
Напрямок Відродження
Вчитель Леонардо да Вінчі
Твори Христос, що несе хрестd, Розп'яття Христове[d] і Голова святого Івана Хрестителяd
Брати, сестри П'єтро Антоніо Соларіd і Крістофоро Соларіd
Родичі Georges d'Amboised
Роботи в колекції Штедель, Музей Прадо, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Музей Тіссен-Борнемісса, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Музей мистецтва Метрополітен[6], Нантський музей образотворчого мистецтва, Художній музей Волтерс, Музей мистецтв Філадельфії, Національна галерея, Музей мистецтв Індіанаполіса, Музей історії мистецтв, Художня галерея Єльського університету, Детройтський інститут мистецтв, Музей витончених мистецтв Поd, Бостонський музей образотворчих мистецтв, Музей фюрера, Музей Фіцвільяма, Музей ордену святого Іванаd, Музей Боуз, Ашмолеан музей і Брера
CMNS: Андреа Соларіо у Вікісховищі

Біографія ред.

Справжнє ім'я Андреа дель Гоббо. Народився в 1460 році в Мілані. Перші уроки живопису отримав від свого брата Крістофоро, видатного скульптора й архітектора. Ймовірно, Соларіо супроводжував свого брата у Венеції, де зазнав значного впливу живописної манери Антонелло да Мессіна, який проявився в його портретній творчості: особливо це помітно в його портреті «Чоловік з гвоздикою» (бл. 1495, Національна галерея, Лондон). На формування живописного стилю Соларіо також значною мірою вплинула творчість Леонардо да Вінчі, риси стилю якого присутні в багатьох роботах художника, особливо в його мадоннах і жіночих образах. Художник увійшов в історію образотворчого мистецтва як один з найбільш значних послідовників Леонардо.

У 1507—1509 жив і працював у Франції при дворі короля Людовика XII, а перед своїм поверненням на батьківщину, ймовірно, відвідав Фландрію: це припущення може пояснити яскраво виражені риси фламандського мистецтва у його пізніх роботах з їхнім гармонічним і детально змальованим пейзажним фоном.

Помер у 1525.

Вибрані твори ред.

Галерея ред.

Ця стаття містить неперекладені фрагменти іноземною мовою.
Ви можете допомогти проєкту, переклавши їх українською.
  •  
    «Чоловік із гвоздикою», бл. 1495, Національна галерея, Лондон
  •  
    Лютнистка. 1520-е гг. Дерево, масло. Палаццо Барберини, Рим
  •  
    Жорж д'Амбуаз II. Ок. 1507. Дерево, масло. Лувр, Париж
  •  
    Благовещение. 1506. Дерево, масло. Лувр, Париж
  •  
    Саломея с головой Иоанна Крестителя. Между 1506 и 1507. Дерево, масло. Метрополитен-музей, Нью-Йорк
  •  
    Голова Иоанна Крестителя. 1507. Дерево, масло. Лувр, Париж
  •  
    Мадонна с Младенцем. Частное собрание, Парма
  •  
    Ecce Homo. Ок. 1506. Дерево, масло. Музей Польди-Пеццоли, Милан
  •  
    Пьета (Оплакивание Христа). Ок. 1510. Холст, масло. Лувр, Париж

Примітки ред.

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118797921 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Музей мистецтв Нельсона-Аткінса — 1933.
  4. ↑ Art UK — 2003.
  5. ↑ SIKART — 2006.
  6. ↑ https://www.metmuseum.org/art/collection/search/437699

Література ред.

  • Мировое искусство (Мастера итальянского Возрождения) / Сост. И. Г. Мосин.— СПб : ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — 160 с. ил. (рос.)

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Андреа Соларіо


Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Андреа_Соларіо&oldid=41873704