Відкрити головне меню

Андреас Умланд
Andreas Umland
Андреас Умланд на Міжнародній конференції «Система регіональної безпеки у Cхідній Європі. Місце і формати залучення України». Київ. 14 листопада 2017
Андреас Умланд на Міжнародній конференції «Система регіональної безпеки у Cхідній Європі. Місце і формати залучення України».
Київ. 14 листопада 2017
Народився 1967(1967)
Єна, НДР
Місце проживання Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of East Germany.svg НДР
Діяльність політолог, історик Східної Європи, історик, перекладач
Alma mater Лейпцизький університет
Заклад Національний університет «Києво-Могилянська академія», Hoover Institution[d], Фонд ім. Роберта Боша[d] і Catholic University of Eichstätt-Ingolstadt[d]
Науковий ступінь докторський ступінь[d] (1998) і доктор філософії (2007)
Відомий завдяки: політологія, публіцистика

Андреас Умланд (нім. Andreas Umland; нар. 1967, Єна, НДР) — німецький політолог. Фахівець з питань російського ультранаціоналізму та авторитаризму, європейського неофашизму, порівняльної демократизації, пострадянської вищої гуманітарної освіти та суспільствознавства. Доцент магістерської програми німецьких та європейських студій кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», член Міжнародного дискусійного клубу «Валдай».

Засновник і головний редактор книжкової серії «Радянські і пострадянські політика та суспільство» — «Soviet and Post-Soviet Politics and Society» німецького наукового видавництва ibidem-Verlag, Штутгарт/Ганновер (120 томів з 2004 по 2012 рр.). Умланд є критиком декомунізації в Україні, виступає проти вшанування Степана Бандери, ОУН і УПА, перейменування вулиць на їхню честь[1][2][3][4].

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в 1967 році в місті Єна, Тюрингія, НДР. Вивчав російську мову, новітню історію і політологію в Лейпцігському університеті (Державний сертифікат перекладача Staatl. Gepr. Übersetzer), Вільному університеті Берліна (Інститут ім. Отто Зура OSI, Диплом політолога Dipl.-Pol.), Оксфордському університеті (Коледж Св. Хреста, магістр російських і східноєвропейських студій M.Phil.) і Стенфордському університеті (магістр політичних наук AM) як стипендіат Фонду ім. Фрідріха Еберта, Німецької служби академічних обмінів (DAAD) та Програми європейського відродження Навчального фонду німецького народу (ERP- Stipendienprogramm der Studienstiftung des deutschen Volkes).

У 1999 р. отримав ступінь доктора філософії (Dr.phil.) в області історичних наук у Вільному університеті Берліна (Інститут ім. Фрідріха Майнеке FMI), захистивши дисертацію на тему зльоту Володимира Жириновського в російській політиці. У 2008 р. отримав ступінь доктора філософії (Ph.D.) в галузі політичних наук Кембріджського університету (Коледж Св. Трійці), захистивши дисертацію про пострадянське російське «негромадянське суспільство».

У 1997—1999 рр. стипендіат НАТО в Гуверовському інституті війни, революції і миру Стенфордського університету, США. У 1999—2001 рр. лектор Фонду ім. Роберта Боша у Департаменті міжнародних відносин Уральського державного університету, м. Єкатеринбург, Росія, і в 2002—2003 рр. — на кафедрі політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», Україна. У 2001—2002 рр. стипендіат Фонду ім. Фріца Тіссена в Центрі міжнародних відносин ім. Везерхеда, стажист Центру російсько-євразійських досліджень ім. Девіса при Гарвардському університеті, США. З січня по грудень 2004 р. доцент магістерської програми з російських і східноєвропейських студій Оксфордського університету (Коледж Св. Антонія), Велика Британія. У 2005—2008 рр. лектор Німецької служби академічних обмінів DAAD та доцент німецьких студій в Інституті міжнародних відносин (ІМВ/КІМВ) та Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, Україна. У 2008—2010 рр. науковий співробітник (Akademischer Rat) кафедри центрально- та східноєвропейської новітньої історії Католицького університету м. Айхштетт, ФРН. В Росії викладав в Уральскому федеральному університеті і Уральській державніцй юридичній академії.

Наразі — експерт Інституту євро-атлантичного співробітництва (Київ)..

Наукова діяльністьРедагувати

Автор понад 180 наукових і публіцистичних статей про сьогоднішні правоекстремістські тенденції і політичні перетворення у Східній Європі. З 2010 року лектор Німецької служби академічних обмінів (DAAD), доцент магістерської програми з німецьких та європейських студій кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», Україна.

Регулярно публікується у виданнях «Open Democracy» (Лондон), «Foreign Policy Journal» (Вашингтон), «Українська правда» (Київ), «Дзеркало тижня» (Київ), «Ukraine-Analysen» (Бремен), «Ukraine-Nachrichten» (Дрезден). Член Інституту досліджень Центральної та Східної Європи Католицького університету м. Айхштетт з 2008-го. Засновник Київського політичного дискусійного клубу Німецької служби академічних обмінів (DAAD). Член Міжнародного дискусійного клубу «Валдай» з 2010 р. Член Науково-експертної ради Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції з 2013 року[5].

Редакційна та видавнича діяльністьРедагувати

Співвидавець піврічних журналів «Forum für osteuropäische Ideen — und Zeitgeschichte» і «Форум новітньої східноєвропейської історії та культури», двотижневого англомовного електронного дайджесту «The Russian Nationalism Bulletin» («Бюлетень російського націонализму»).

Засновник і адміністратор веб-архіву «Російський націоналізм», електронного Amazon-гіда «Teach at a university in the former Soviet bloc» і Facebook-групи «Post-Soviet Higher Education in the Social Sciences and Humanities».

Член редакційних колегій книжкової серії «Explorations of the Far Right» (видавництво «Ібідем», Штутгарт/Ганновер), журналів «Fascism: Journal of Comparative Fascist Studies» (видавництво Брілль, Лейден, і NIOD, Амстердам), «CEU Political Science Journal» (Центрально-Європейський університет, Будапешт) і «Ідеологія та політика» (Фонд якісної політики, Київ).

Спроба заборони в'їзд до УкраїниРедагувати

9 грудня 2013 тодішній народний депутат від Партії регіонів Олег Царьов направив у Службу безпеки України і Міністерство закордонних справ запит про оголошення ряду іноземних громадян, в тому числі і Андреаса Умланда, персонами нон грата[6]. Оскільки вони, на думку Царьова, можуть мати відношення до протестних виступів в Києві.[7]

ВисловлюванняРедагувати

Після публічної лекції «Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам'ять про нього, 1909-2009 рр.» (в оригіналі, німецькою мовою, лекція називалася: «Степан Бандера: життя українського фашиста та пам'ять про нього, 1909-2009 рр.») Ґжеґожа Россолінського-Лібе у посольстві ФРН в Україні[8][9], Андреас Умланд заявив, що: «Це вочевидь питання свободи висловлювань, і особливо свободи академічних досліджень. Факт, що ці лекції торкаються важких питань української історії, не повинен бути приводом для їхньої відміни. Лектор Ґжеґож Россолінський-Лібе не є політичним активістом, він молодий, відомий у світі дослідник у своїй галузі»[10][11].

Сам Умланд вважає, що «Згідно концептуалізації, мабуть, найбільш впливового дослідника фашизму Роджера Гріффіна, ОУН-Б, принаймні, періоду кінця 1930-х – початку 1940-х, можна називати фашистською. Але не можна ігнорувати той факт, що народна пам'ять та історична теорія – не одне і те ж. У національних героїв більшості країн світу є темні сторінки в біографії». На його думку важливо враховувати, що більшість українців вважають ОУН лише національно-визвольною, а не фашистською організацією[12].

Колективні заявиРедагувати

Заява експертів з українського націоналізмуРедагувати

В лютому 2014 року Андреас Умланд був ініціатором та автором тексту відкритого листа експертів з українського націоналізму, в якій був заклик до західних коментаторів не наголошувати на участі ультраправих у Майдані, оскільки це може бути використано російською пропагандою[13].

Заява ста експертів зі Східної ЄвропиРедагувати

Андреас Умланд був ініціатором та автором тексту[14] відкритого листа більше ста німецькомовних експертів по Східній Європі від 11 грудня 2014[15], в якому дана відповідь авторам поширеного 5 грудня цього ж року відкритого листа 60-ти німецьких, головним чином колишніх політиків, які з про-російських позицій закликали «не допустити нової великомасштабної війни в Європі»[16]. У створеній Умландом спільній заяві ста екпертів та науковців, яку названо «Захищати мир, а не заохочувати експансію» чітко наголошується, що в українському конфлікті Росія однозначно виступає як агресор.

Відкритий лист проти підписання так званого «Антикомуністичного закону»Редагувати

У 2015 році Андреас Умланд був у числі науковців із різних країн світу, які закликали президента України Петра Порошенка та голову Верховної Ради Володимира Гройсмана не підписувати законопроекти «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті» (№2538-1) та «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (№2558)[17].

Підтримка Олега СенцоваРедагувати

У червні 2018 підтримав відкритий лист діячів культури, політиків і правозахисників із закликом до світових лідерів виступити на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова й інших політв'язнів.[18]

ПриміткиРедагувати

  1. Умланд: Політика національної пам'яті та ідентичності розділяє Україну всередині і відокремлює її від своїх друзів - Польщі, Німеччини, США
  2. Націоналізм Бандери був антизахідним - німецький політолог «Korrespondent.net»
  3. Андреас Умланд. Українська селективна історична пам'ять заважає зовнішнім відносинам Києва «Українська правда» 5 грудня 2016 (рос.)
  4. ANDREAS UMLAND. Bad History Doesn’t Make Friends/ Kiev’s glorification of wartime Ukrainian nationalists threatens to turn away its Western allies — just when it needs them the most.(англ.)
  5. Науково-експертна рада при Комітеті Верховної Ради України з питань європейської інтеграції. Архів оригіналу за 27 грудень 2013. Процитовано 26 грудень 2013. 
  6. Копія списку Царьова на стор. Фейсбука А.Умланда
  7. Полит. Ру
  8. Публічна лекція «Степан Бандера: життя українського революційного ультранаціоналіста та пам'ять про нього»
  9. Лекція Россолінського-Лібе стала уроком ненависті від німецького посольства «Український тиждень»
  10. Лекція про «фашиста» Бандеру. Конспект і хронологія скандалу «Історична правда»
  11. Лекція за зачиненими дверима «Історична правда»
  12. Коли ліва критика перетворюється на праву // Новое Время, 29 лютого 2016.
  13. Київський Евромайдан — це визвольна, а не екстремістська, масова акція громадянської непокори // Критика.
  14. Німецька Хвиля: Автор листа-відповіді про Росію: Серед експертів є консенсус, хто агресор, а хто жертва
  15. Osteuropa-Experten sehen Russland als Aggressor. — «Der Tagesspiegel», 11.12.2014(нім.)
  16. Німецька Хвиля: Открытое письмо: «Новая война в Европе? Не от нашего имени!»(рос.)
  17. Відкритий лист науковців та експертів-українознавців щодо так званого «Антикомуністичного закону»
  18. An appeal to the representatives of countries who are expected to travel to the World Cup football games in Russia Архівовано 22 червень 2018 у Wayback Machine. Open Democracy, 06.06.2018

ПосиланняРедагувати