Андреас Гертнер
Андреас Гертнер, серболужицький варіант — Гандрій Загроднік (в.-луж. Handrij Zahrodnik, нім. Andreas Gärtner; нар. 24 грудня 1654 року, Хвачіци, Верхня Лужиця — пом. 2 лютого 1727 року, Дрезден) — серболужицький вчений, дослідник і винахідник.
| Андреас Гертнер | |
|---|---|
| в.-луж. Handrij Zahrodnik | |
 | |
| Ім'я при народженні | в.-луж. Handrij Zahrodnik |
| Народився |
24 грудня 1654[1][2] Quatitzd, Гросдубрау, Баутцен, Саксонія |
| Помер |
2 лютого 1727[1][2] (72 роки) Дрезден, Священна Римська імперія[1] |
| Країна |
 Саксонія |
| Діяльність | астроном |
| Знання мов | верхньолужицька і німецька |
БіографіяРедагувати
Народився Андреас Гертнер 24 грудня 1654 року в серболужицькому селі Хвачіци. Навчався теслярській справі в рідному селі, потім вивчав механіку в Болоньї. У 1686 році повернувся до Верхньої Лужиці. Працював придворним механіком і майстром. Сконструював механічні годинник і астрономічні прилади[3]. Близько 1700 року сконструював для Августа Сильного годинник, де навколо головного циферблата були додаткові 360 відміток, який показував час у різних часових поясах. Той годинник нині демонструється у фізико-математичному салоні в Дрездені. Побудував на території паркового комплексу Цвінґер фонтан з підйомом води на 16 метрів і в палаці — ліфт на третій поверх.
У 1715 році подав у відставку через суперечки з прихильниками ідеї вічного двигуна, що працювали при дворі Августа Сильного. В 1723 році видав книгу «Aufmunterung an alle, welche ein perpetuum mobile mechanicum, zu machen vor möglich halten zu einer невеликий sichtbaren grobe mit einem Erbiethen an 300 gulden», в якій доводив, що неможливо побудувати вічний двигун.
Пам'ятьРедагувати
- У 1980 році в його рідному селі перед школою був встановлений невеликий меморіальний комплекс з меморіальними табличками, присвячені Гандрію Загродніку та Ота Вічазу.
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #100137040 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б Sächsische Biografie — 1999.
- ↑ Weltzeituhr, Staatliche Kunstsammlungen Dresden. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 23 травня 2020.
ЛітератураРедагувати
- Andreas Gärtner, Kurzer Bericht von den feinen erfundenen hölzernen parabolischen Brennspiegeln [Архівовано 19 травня 2016 у Wayback Machine.], Dresden, 1715
- Jürgen Helfricht: Der wendische Archimedes Andreas Gärtner. In: Astronomiegeschichte Dresdens. Hellerau-Verlag, Dresden 2001, ISBN 3-910184-76-6, S. 53 — 54
- Paul Jacob Marperger, Gärtneriana, oder, Des weyl. weitberühmten und Kunst-Erfahrnen Königl. [Архівовано 31 травня 2016 у Wayback Machine.] Pohlnischen und Chur-Sächsischen Modell-Meisters und Hoff-Mechanici Hrn. Andreä Gärtners Leben und verfertigte Kunst-Wercke [Архівовано 31 травня 2016 у Wayback Machine.], 1720
- Hans-Ullrich Sandi, Gärtner, Andreas [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.], Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 6, Duncker & Humblot, Berlin 1964, ISBN 3-428-00187-7, S. 20
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка, скористайтеся підказкою та розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |