Відкрити головне меню
Одна з пропозицій вічного рушія, рушійною силою якого є світло

Вíчний руші́й (perpetuum mobile ) або вічний двигун — ідеальний рушій, задуманий так, що, бувши запущеним один раз, буде працювати постійно і не вимагатиме додаткового надходження енергії.

Подібний пристрій вступає у протиріччя з двома законами термодинаміки:

  1. енергія не може бути ні створена, ні зруйнована (закон збереження енергії);
  2. теплота не може переходити мимовільно від більш холодного тіла до більш теплого (постулат Клаузіуса).

У результаті всім реальним рушіям потрібне постійне постачання енергії, і жодна теплова машина не може перетворювати все тепло у корисну роботу.

КласифікаціяРедагувати

Історично розрізняють різні типи вічних рушіїв.

  • Вічний рушій першого роду за задумом мав би виконувати роботу, не отримуючи енергії. Він суперечить закону збереження енергії[1].
  • Вічний рушій другого роду за задумом мав би перетворювати всю отриману теплоту в роботу. Це не суперечить закону збереження енергії, але вступає у протиріччя з другим законом термодинаміки[2].

Невдалі конструкції вічних рушіїв з історіїРедагувати

 
Рис. 1. Одна з найдавніших конструкцій вічного рушія

На рис. 1 показано одну з найдавніших конструкцій вічного рушія. Вона являє собою зубчасте колесо, в поглибленнях якого прикріплені на шарнірах відкидні вантажі. Геометрія зубів така, що вантажі в лівій частині колеса завжди виявляються ближче до осі, ніж у правій. За задумом автора, це, згідно з законом важеля, мало би приводити колесо в постійне обертання. При обертанні вантажі відкидалися б праворуч і зберігали рушійне зусилля.

Однак, якщо таке колесо виготовити, воно залишиться нерухомим. Причина цього факту полягає в тому, що хоча праворуч вантажі мають довше плече, ліворуч їх більше за кількістю. Як наслідок, моменти сил праворуч і ліворуч виявляються рівними.

 
Рис. 2. Конструкція вічного рушія, заснованого на законі Архімеда

На рис. 2 показано будову ще одного рушія. Автор вирішив використовувати для вироблення енергії закон Архімеда. Закон полягає в тому, що тіла, густина яких менша від густини води, прагнуть спливти на поверхню. Тому автор розташував на ланцюгу порожні баки та праву половину помістив під воду. Він вважав, що вода буде їх виштовхувати на поверхню, а ланцюг з колесами, таким чином, нескінченно обертатися.

Тут не враховано, що виштовхувальна сила — це різниця між тисками води, що чиняться на нижню і верхню частини зануреного у воду предмета. В конструкції, наведеній на малюнку, ця різниця буде прагнути виштовхнути ті баки, які знаходяться під водою в правій частині рисунка. Але на найнижчий бак, який закриває отвір, буде діяти лише сила тиску на його праву поверхню. І вона буде зрівноважувати або перевершувати силу, що діє на інші баки.

Приклад псевдовічного рушія 2-го родуРедагувати

Аналіз конкретної конструкції вічного рушія 2-го роду може виявитися нетривіальною задачею, особливо якщо мова йде про конструкцію складну або таку, принцип дії якої на перший погляд взагалі незрозумілий, або потоки енергії та їх джерело неочевидні. Зафіксуємо, наприклад, один кінець біметалевої пластини, що працює на згин, а до другого кінця підвісимо вантаж і помістимо отриману конструкцію на відкрите повітря. За рахунок коливань температури пластина буде згинатися/розпрямлятися, а вантаж підніматися і опускатися, тобто пристрій буде здійснювати роботу. Замінивши вантаж на храповий механізм, ми отримаємо механічний привід, здатний виконувати корисну роботу за рахунок вилучення енергії з єдиного теплового резервуара — навколишнього середовища. Але оскільки навколишнє середовище почергово виступає то нагрівником, то охолоджувачем, суперечність з другим законом термодинаміки відсутня. Таким чином, розглянута конструкція являє собою не вічний, а псевдовічний рушій 2-го роду[3].

Патенти і авторські свідоцтва на вічний рушійРедагувати

У 1775 році Паризька академія наук прийняла рішення не розглядати проекти вічного рушія через очевидну неможливість їх створення[4]. Патентне відомство США не видає патенти на perpetuum mobile вже більше ста років[5]. Проте, в Міжнародній патентній класифікації зберігаються розділи для гідродинамічних і електродинамічних вічних рушіїв[6] , оскільки патентні відомства багатьох країн розглядають заявки на винаходи лише з точки зору їх новизни, а не фізичної здійсненності. Навіть якщо патент наданий, це не означає, що винахід насправді працює, це просто означає, що експерт вважає, що він працює, або не зміг зрозуміти, чому він не працює[7].

Відомі «винахідники» вічних рушіївРедагувати

 
Проект вічного рушія Орфіреуса
  • Йоганн Ернст Еліас Бесслер
  • Джузеппе Дзамбоні

Вічний рушій у творах мистецтваРедагувати

  • На картині "Водоспад" М. Ешера зображено вічний рушій у вигляді водяного млина із замкнутим обігом води.


ПриміткиРедагувати

  1. Ландау, Л. Д., Лифшиц, Е. М. Механика. — Издание 4-е, исправленное. — М.: Наука, 1988. — С. 25. — 215 с. — («Теоретическая физика», том I). — ISBN 5-02-013850-9.
  2. Бродянский В. М., Вечный двигатель, М.: Энергоатомиздат,1989, С. 114. — ISBN 5-283-00058-3.
  3. Александров Н. Е. и др., ч. 2, 2012, с. 108
  4. Histoire de l'Académie royale des sciences, 1775, p. 61, 65
  5. «Вечный двигатель» Архівовано 26 квітень 2018 у Wayback Machine. PrimeInfo
  6. ECLA classes F03B17/04 and F03B17/00B.
  7. Pressman, David (2008). Patent It Yourself (вид. 13, illustrated, revised). Nolo. с. 99. ISBN 978-1-4133-0854-9. 

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати