Андрій Гембицький (єпископ)

єпископ

Андрій Гембицький (також Анджей Гембицький, пол. Andrzej Gembicki, ? — 1654, Янів-Підляський, тепер в гміні Янів-Підляський) — священик і єпископ Римо-Католицької Церкви. Представник шляхетського роду Гембицьких гербу Наленч.

Андрій Гембицький

Життєпис ред.

Син познанського підчашого Яна Гембицького та його дружини Катажини Заремби Целецької.

Завдяки протекції родича, примаса Лаврентія (Вавжинця) Гембицького навчався в школі єзуїтів у Каліші, Краківській академії, у 1617 році — в Падуанському університеті.

Протягом 1628-38 року посідав Титулярний престол Феодосії. Був коад'ютором єпископа Радошевського[1], на початку 1638 року став луцьким єпископом. Був одних з тих небагатьох єпископів свого століття, які проживали на теренах Луцької дієцезії (в Луцьку чи Янові-Підляському). Для того, щоб легше «перебороти» прихильників «схизми», наказав перекласти польською мовою рішення Київського синоду 1640 року (Варшава, 1641, Краків, 1642), вважаючи їх «абсурдними». У 1646 році брав участь в пишній похоронній церемонії коронного гетьмана Станіслава Конецпольського в Бродах. Під час визвольної війни перебував у Кракові.

Помер у своїй резиденції в Янові-Підляському, був похований 6 травня 1654 року в костелі св. Міхала при монастирі кармелітів у Кракові (храм не зберігся). Брат Петро, краківський єпископ РКЦ, своїм коштом поставив йому надгробок з портретом на блясі.

Примітки ред.

  1. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 6. — S. 24.

Джерела ред.

Посилання ред.