Карась Анатолій Андрійович
Карась Анатолій Андрійович (3 січня 1940, с. Воронцово, Московська область, РРФСР — 19 квітня 2017, Київ, Україна) — радянський, український сценарист, редактор, режисер. Заслужений працівник культури УРСР (1981). Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1993).
| Карась Анатолій Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 3 січня 1940 |
| Місце народження | Московська область, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 19 квітня 2017[1] (77 років) |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Громадянство |
 СРСР Україна |
| Професія | кінорежисер, сценарист |
| Alma mater | ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка |
| Член у | НСКУ |
| Нагороди та премії | |
 | |
Біографія ред.
Народився 1940 р. у с. Воронцово Московської обл. в робітничій родині.
Закінчив факультет журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1971).
Працював у газеті «Вечірній Київ», редактором «Укркінохроніки», головним редактором цієї студії, режисером документального кіно.
Автор і режисер понад десяти короткометражних і повнометражних документальних фільмів[2].
У 2001 році отримав III премію літературного конкурсу «Коронація слова» за кіносценарій «Медаліст».
Член Національної спілки кінематографістів України.
Фільмографія ред.
Вів стрічки: «Майбутнє починається сьогодні» (1974), «Стратегія якості» (1976), «Слово про п'ятирічку», «Командарми індустрії» (1980), «Не чіпай мене» (1981), «Чорнобиль — Хроніка важких тижнів» (1986, у співавт.) тощо.
Автор сценаріїв кінокартин:
- «Йде робітничий патруль» (1973),
- «Про дружбу співа Україна» (1974),
- «Марко Черемшина» (1975),
- «Дід Іван з села Річка» (1978),
- «Мир і творення» (1981, у співавт. з В. Кузнецовим),
- «Ранок республіки» (1983, у співавт.; реж. А. Федоров),
- «Страйк» (1990, співавт. сцен, і співреж. з В. Шкуриним),
- «Випад» (1992, фільм 2-й),
- «…І що є в нас душа»,
- «Сьомий президент» (1992),
- «Гостювали гості у тітки Марії» (1993),
- «Повернута самостійність. Фільм 108» в документальному циклі «Невідома Україна. Нариси нашої історії» (1993),
- «Україна: досвітні вогні» (1994),
- «Любіть Україну» (1996) та ін.
Примітки ред.
- ↑ а б http://detector.media/community/article/125282/2017-04-20-pishov-z-zhittya-ukrainskii-kinorezhiser-anatolii-karas/
- ↑ Національна спілка кінематографістів України: Карась Анатолій. Архів оригіналу за 23 серпня 2016. Процитовано 12 січня 2016.
Посилання ред.
Література ред.
- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.69;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.287;
- УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С.611;
- Шевченківські лауреати: 1962–2001. К., 2001. — С.227.