Віктор Георгійович Шку́рин (нар. 5 січня 1932, Маріуполь — пом. 25 жовтня 2020, Київ) — радянський, український режисер-документаліст; член Спілки кінематографістів України. Народний артист України (2002).

Шкурин Віктор Георгійович
Зображення
Зображення
Дата народження 5 січня 1932(1932-01-05)
Місце народження Маріуполь, Маріупольська округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 25 жовтня 2020(2020-10-25) (88 років)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство  СРСР
 Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінооператор, кінорежисер, сценарист
Членство НСКУ
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка
IMDb ID 0794551

Життєпис

ред.

Народився 5 січня 1932 року у місті Маріуполі (тепер Донецька область, Україна) в сім'ї робітника. 1957 року закінчив Одеське морехідне училище. Протягом 19571964 років працював диспетчером і начальником порту на Шпіцбергені, перебував на комсомольській роботі. Член КПРС з 1958 року.

Впродовж 19601964 років навчався на режисерському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії у Романа Кармена. Після здобуття мистецької освіти з 1964 року працював режисером «Укркінохроніки».

 
Могила Віктора Шкурина, Байкове кладовище

Батько актора і режисера Ігоря Шкурина.

Помер на 89-му році життя 25 жовтня 2020 року[1]. Був кремований, прах похований у колумбарії Байкового кладовища (50°24′52″ пн. ш. 30°30′13″ сх. д. / 50.4146111° пн. ш. 30.5038333° сх. д. / 50.4146111; 30.5038333).

Фільмографія

ред.
Створив стрічки
  • «Двоє з мартену» (1965);
  • «Запорожець на Олімпі» (1965);
  • «Десант у безсмертя» (1965);
  • «Дружина Червоного Хреста» (1965);
  • «Київ—66» (1966);
  • «Соната про художника» (1966);
  • «Параска Біда та добрі люди» (1967, Диплом зонального огляду в Києві, 1968);
  • «В нельотну погоду» (1968, Диплом Лейпцигського міжнародного кінофестивалю;
  • «Рік народження 1918» (1968);
  • «Український квартал» (1969);
  • «Завжди бути напоготові» (1970, фільм присвячений Володимиру Леніну);
  • «Курган Товста могила» (1970);
  • «Естафета мужності» (1971);
  • «Про дружбу співа Україна» (1974, співавтор, сценограф);
  • «Вогні Придніпров'я» (1976);
  • «Арсенальська заства» (1978);
  • «Платон мені друг» (1980, Диплом глядацького журі VI Республіканського кінофестивалю, Жданов, 1981);
  • «Радянський характер» (1982, телефільм);
  • «Бути чи не бути» (1985);
  • «Поділю твій біль» (1989);
  • «Азовське море. Спаси і допоможи» (1992);
  • «Липневі грози» (дилогія «Страйк», 1990 і «Викид», 1992);
  • «Жезли Меркурія» (1997, співавтор, сценограф);
  • «Леонід Кравчук. Обрання долі» (2003, у співавторстві з Олександром Фроловим) в документальному циклі «Обрані часом»;
  • «Червоний ренесанс» (2004, у співавторстві з Олександром Фроловим).

Знімався у епізодичних ролях у фільмах «Я крокую по Москві» (1965), «Розколоте небо» (1979).

Відзнаки

ред.

Примітки

ред.
  1. Пішов із життя кінорежисер Віктор Шкурін. Детектор медіа. 26 жовтня 2020. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 26 жовтня 2020.
  2. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.

Література

ред.

Посилання

ред.