Анатолій Горелік
Григорій Горелік, відоміший під псевдонімом Анатолій Горелік (англ. Anatolii Horelik; 12 березня 1890, Генічеськ — 15 листопада 1956, Буенос-Айрес) — український єврейський анархіст, який агітував на Донбасі під час Революції 1917 року.
| Анатолій Горелік | |
|---|---|
| Народився | 12 березня 1890 |
| Помер | 15 листопада 1956 (66 років) |
| Діяльність | політик, письменник, редактор |
Біографія
ред.Народився в родині низів середнього класу у Генічеську, де згодом працював у бакалійній крамниці. Під час революції 1905 року приєднався до українського анархістського руху, за що його заарештували. 1909 року втік за кордон. Вчився у Франції, але після початку Першої світової війни емігрував до США, де приєднався до анархо-синдикалістського руху, як член Союзу російських робітників і Індустріальних робітників світу[1].
Після початку Лютневої революції 1917 року повернувся із заслання[2]. Переїхав до Катеринослава, де став секретарем Донбаського анархістського бюро[3]. Коли вибухнула Жовтнева революція, Федерація анархістів Катеринослава Гореліка організувала 80-тисячну демонстрацію, яка йшла під анархістським чорним прапором[4]. Протягом трьох днів Горелік спостерігав, як очолювані анархістами фабрично-заводські комітети намагалися запровадити робітниче самоврядування. Але процес зупинився, коли більшовики відрізали місто від постачання, і місто опинилося під їхньою владою[4]. У цей період Горелік повідомляв, що анархістська пропаганда була широко поширена, особливо в селі, газети та книжки потрапляли до рук багатьох українських селян[5].
1918 року Горелік листувався з більш ніж 1400 селами Донбасу, припускаючи, що гіпотетична анархістська партія в регіоні може нараховувати сотні тисяч членів[6]. Але він звинувачував у відсутності ефективної анархічної організації «анархістську інтелігенцію», яка переважно осідала у великих містах і навіть співпрацювала з більшовицьким урядом, замість того, щоб брати участь у розбудові лібертаріанського руху, який був залишений на рядових[7]. Пізніше антиінтелектуалізм Гореліка підхопив Петро Аршинов, який, своєю чергою, звинуватив теоретичну плутанину та хронічну дезорганізацію в невдачах українського анархістського руху, що призвело до формулювання платформізму[8].
Коли Україну окупували центральні держави, Горелік переховувався, брав участь в анархістському підпіллі як викладач. Хоча він особисто був противником насильства, він доєднався до махновського руху[1] як член Набату[2]. Брав участь у створенні сільськогосподарської комуни в Харкові, яка процвітала аж до її репресій ЧК восени 1920 року[1].
У жовтні 1920 року Горелік повідомив про випадок, коли кілька загонів Червоної армії звернулися до керівництва Набату і запропонували їм захопити владу в Україні, але Волін та інші члени відкинули це, оскільки вірили в самоорганізацію мас[9]. 26 листопада 1920 року лідери Набату, зокрема й Горелік, були заарештовані ЧК у Харкові й перевезені до московської в'язниці[10]. За кілька місяців ув'язнені лідери Набату оголосили голодування, щоб привернути увагу синдикалістських делегатів з'їзду Профінтерну[11]. На тлі широкомасштабного протесту проти їхнього ув'язнення їх нарешті звільнили та депортували в січні 1922 року за наказом Володимира Леніна[12].
Емігрував до Аргентини, де приєднався до створеної в Буенос-Айресі емігрантської групи «Голос труда». 1956 року помер у вигнанні в Аргентині[13].
Примітки
ред.- ↑ а б в Beroev, 2020.
- ↑ а б Avrich 1971, p. 206; Beroev 2020.
- ↑ Avrich 1971, p. 206; Beroev 2020; Skirda 2004, p. 321.
- ↑ а б Skirda, 2004, с. 321.
- ↑ Skirda, 2004, с. 321—322.
- ↑ Skirda, 2004, с. 322.
- ↑ Skirda, 2004, с. 322—323.
- ↑ Skirda, 2004, с. 333—334.
- ↑ Skirda, 2004, с. 334.
- ↑ Avrich 1971, pp. 222–223; Beroev 2020.
- ↑ Avrich 1971, p. 223; Beroev 2020.
- ↑ Avrich 1971, pp. 223–224; Beroev 2020.
- ↑ Avrich 1971, p. 239; Beroev 2020.
Література
ред.- Avrich, Paul (1971). The Russian Anarchists. Princeton: Princeton University Press. ISBN 0-691-00766-7. OCLC 1154930946.
- Beroev, Artur (14 березня 2020). Памяти анархиста — коммуниста Григория Горелика. Budka Glasnosti (рос.). Процитовано 4 грудня 2022.
- Skirda, Alexandre (2004). Nestor Makhno–Anarchy's Cossack: The Struggle for Free Soviets in the Ukraine 1917–1921 (англ.). Oakland: AK Press. ISBN 978-1-902593-68-5. OCLC 60602979.