Амурський лучний степ
Амурський лучний степ (ідентифікатор WWF: PA0901) — палеарктичний екорегіон затоплюваних луків і саван, розташований на сході Маньчжурії, на території Північно-Східного Китаю та Приамур'я[2].
 Ландшафт Великохецхірського заповіднику[ru] (Хабаровський край, Росія)
| |
| Екозона | Палеарктика |
|---|---|
| Біом | Затоплювані луки і савани |
| Статус збереження | вразливий |
| Назва WWF | PA0901 |
| Межі | Маньчжурські мішані ліси Уссурійські широколистяні та мішані ліси Листяні ліси Маньчжурської рівнини Хвойні ліси Великого Хінгану та гір Джагди |
| Площа, км² | 123 623 |
| Країни | КНР, Росія |
| Охороняється | 17 283 км² (14 %)[1] |
 Розташування екорегіону (фіолетовим)
| |
Географія ред.
Екорегіон амурського лучного степу охоплює дві території, розташовані в долині річки Амур, на кордоні КНР і Росії. Північний субрегіон простягається приблизно на 300 км з північного заходу на південний схід і переважно розташований в Амурській області, на території Амурсько-Зейської та Зейсько-Буреїнської рівнин. Цей субрегіон охоплює долини Зеї та Буреї, лівих приток Амуру. З усіх боків він оточений височинами, на яких поширені маньчжурські мішані ліси.
Південний субрегіон простягається на 400 км із південного заходу на північний схід і розташований на північному сході китайської провінції Хейлунцзян, а також на півдні Єврейської автономної області та на південному сході Хабаровського краю в Росії. Він охоплює територію Середньоамурської[ru] та Сунгарійської рівнин[ru], по яким протікають річки Сунгарі та Уссурі, праві притоки Амуру. На південь і захід від цього субрегіону поширені маньчжурські мішані ліси, а на північ і схід — уссурійські широколистяні та мішані ліси.
Клімат ред.
В межах екорегіону переважає вологий континентальний клімат (Dwb за класифікацією кліматів Кеппена), який характеризується коротким, теплим літом та морозною, малосніжною зимою. Середньорічна температура становить 1 °C, середня температура в січні становить -24,9 °C, а в липні — 20,3 °C. Середньорічна кількість опадів становить 604 мм, більшість з яких випадає влітку[3].
Флора і фауна ред.
Ландшафт екорегіону представлений заплавами та алювіальними рівнинами. Його територія залишалася вільною від льоду під час плейстоценового зледеніння і була рефугіумом для багатьох видів рослин і тварин. Через високий рівень ґрунтових вод і часті повені в екорегіоні утворилися великі водно-болотні угіддя та луки. Наразі значні території регіону перетворені на сільськогосподарські угіддя. Густота населення в екорегіоні становить 25 осіб/км².
На заболочених луках екорегіону переважають різні види куничників (Calamagrostis) та інші високі трави, зокрема з родини окружкових (Apiaceae). Також на них росте таволга (Spiraea), витривалий листопадний чагарник з родини трояндових (Rosaceae). В деяких частинах регіону зустрічаються ділянки листяних лісів, де переважають монгольські дуби (Quercus mongolica) та даурські берези (Betula dahurica).
Серед поширених в екорегіоні ссавців слід відзначити азійську сарну (Capreolus pygargus), маньчжурського плямистого оленя[en] (Cervus nippon mantchuricus) та рідкісного уссурійського білогрудого ведмедя[ru] (Ursus thibetanus ussuricus). У віддалених районах на сході екорегіону, можливо, зустрічаються дуже рідкісні амурські тигри (Panthera tigris altaica). Серед рідкісних птахів, поширених в екорегіоні, слід відзначити зеленоголову чернь (Aythya baeri), лучну вівсянку (Emberiza aureola), далекосхідного пугача (Ketupa blakistoni), далекосхідну лелеку (Ciconia boyciana) та японського журавля (Grus japonensis). В річках басейну Амуру зустрічаються дуже рідкісні калуги (Huso dauricus), риби з родини осетрових.
Збереження ред.
Оцінка 2017 року показала, що 17 283 км², або 14 % екорегіону, є заповідними територіями[1]. Природоохоронні території включають: Хінганський заповідник[ru], Великохецхірський заповідник[ru], Хецхірський заказник[ru], Симоновський заказник та Муравйовський заказник в Росії, а також Національний природний заповідник річки Хейлунцзян та Національний природний заповідник Хунхе[en] в КНР.
Примітки ред.
- ↑ а б Dinerstein, Eric; Olson, David; Joshi, Anup; Vynne, Carly; Burgess, Neil D.; Wikramanayake, Eric; Hahn, Nathan; Palminteri, Suzanne; Hedao, Prashant; Noss, Reed; Hansen, Matt; Locke, Harvey; Ellis, Erle C; Jones, Benjamin; Barber, Charles Victor; Hayes, Randy; Kormos, Cyril; Martin, Vance; Crist, Eileen; Sechrest, Wes та ін. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014.
- ↑ Map of Ecoregions 2017 (англ.). Resolve, using WWF data. Процитовано 25 жовтня 2023.
- ↑ Climate Data for Latitude 48.75 Longitude 131.25 (англ.). GlobalSpecies.org. Архів оригіналу за 23 вересня 2018. Процитовано 20 жовтня 2018.