Відкрити головне меню

Амелін Михайло Петрович

Амелін Михайло Петрович (16(04).12.1896–09.09.1937) — радянський військовий діяч, армійський комісар 2-го рангу (1935). Народився в с. Соломіна Курської губернії, Росія. Від 1909 працював на рудниках Донбасу, 1915 мобілізований до російської армії. Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер. 1916 примикав до анархістів (див. Анархізм), член РСДРП(б) з жовтня 1917. У Червоній армії (див. Радянська армія) з 1918. Учасник громадянської війни в Україні 1917—1921. 1919 — надзвичайний комісар Катеринославської бойової ділянки фронту, заступник голови Одеського військово-революційного трибуналу. Потім уповноважений РВР 3-ї Української армії Українського фронту, ревкому політуправління 13-ї армії Південного та ревкому з продовольчого постачання 12-ї армії Південно-Західного фронтів.

У квітні 1920 — травні 1921 як курсант і комісар загону Полтавських піхотних курсів брав участь у придушенні повстанського руху в Україні 1918—1922, від вересня 1920 до березня 1921 як рядовий, старшина роти, комісар батальйону курсантів воював проти військ П.Врангеля.

Після закінчення громадянської війни — на політичній роботі в Червоній армії. 1923 закінчив Військово-педагогічну школу в Москві, потім відбував військову службу в Україні: з 1923 — військовий комісар Київської піхотної школи, від листопада 1928 — помічник замполіта командира 14-го стрілецького корпусу, з 1931 — заступник, потім нач. Політуправління Українського військового округу. Од 1935 — нач. Політуправління Київського військового округу і член РВР СРСР. Нагороджений орденом Червоного Прапора. Репресований 19 черв. 1937, страчений 09.09.1937.

Джерела та літератураРедагувати