Амвросій Зертис-Каменський

Амвросій Зертис-Каменський (офіційно - Андрій Степанович Зертис-Каменський; 17 жовтня 1708, Ніжин — 16 вересня 1771, Москва) — український релігійний діяч доби Гетьманщини, духовний письменник, перекладник творів грецької, давньоєврейської та латинської літератури. Син драгомана Генеральної Канцелярії ясновельможного Гетьмана Івана МазепиСтефана Зертиша. Дядько українського історика та бібліографа Миколи Бантиш-Каменського. Випускник Києво-Могилянської академії, вихованець Києво-Печерської Лаври.

Архієпископ Амвросій
рос. Амвросий (Зертис-Каменский)
Архиепископ Московский Амвросий Каменский.jpg
Архієпископ Московський
18 січня 1768 — 16 вересня 1771
Попередник: Тимофій (Щербацький)
Наступник: Платон (Левшин)
З 18 квітня 1767 - місцеблюститель як єпископ Крутицький
 
Народження: 28 жовтня 1708(1708-10-28)
Ніжин, Ніжинський полк, Гетьманщина
Смерть: 27 вересня 1771(1771-09-27) (62 роки)
Москва
CMNS: Амвросій Зертис-Каменський на Вікісховищі
Ambrosius of Moscow.jpg
Архієпископ Амвросій

Також єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії з титулом «архієпископ Московський», член Святійшого Синоду Церкви Російської імперії.

БіографіяРедагувати

Народився 17 жовтня 1708 в Ніжині в молдавській шляхетській сім'ї. Його батько — Стефан Зертис (Зертиш) - колишній драгоман (перекладач і посол з особливих доручень) у Генеральнцій Канцелярії гетьмана Івана Мазепи. Зміг уникнути політичних переслідувань після поразки у війні з Московщиною (1708–1711). Історик Бантиш-Каменський, праонук Мазепиного перекладача, переповідав «робочу легенду», що по спаленню Батурина москалями у листопаді 1708, його нібито знайшли прив'язаним до гармати за симпатії до чужої влади.

Рано втративши батька Степана Зертиша, залишився під опікою свого дядька по матері, старця Києво-Печерської лаври Володимира Каменського, прізвище якого він приєднав до свого при вступі до Києво-Могилянської академії.

Еміграція на МосковщинуРедагувати

 
Гравюра «Вбивство архієпископа Амвросія» Шарля Жеффруа[fr] із книги Les mystères de la Russie: Tableau politique et morale de l'empire Russe. 1845

1739 пострижений у ченці, був учителем в Олександро-Невській духовної семінарії на Московщині, в 1742 призначений префектом цієї семінарії, а 5 квітня 1748 — архімандритом ставропігійного Новоієрусалімского монастиря і членом Святійшого Синоду Російської імперії.

17 листопада 1753 призначений єпископом Відомства православного сповідання Російської імперії (ВПСРІ — пізніше РПЦ) з титулом «Переславський і Дмитровський». З 1761 — єпископ Сарський і Подонський ВПСРІ. 1764 зведений у сан архієпископа.

1768 імператриця Катерина II призначила його архієпископом Московським. Почав докорінну відбудову та ремонт трьох московських соборів: Успенського, Благовіщенського і Архангельського. При впорядкуванні будівель Чудового монастиря, Амвросій вклав багато своїх особистих коштів.

Брав участь у ліквідації епідемії чуми в Москві 1771. Тоді ж і загинув, роздертий натовпом 16 вересня 1771 в Донському монастирі. Люди обурилися тим, що під час чуми він запечатав короб для приношень Боголюбській іконі Божої Матері, а саму ікону — прибрав, щоб уникнути скупчення народу і подальшого поширення епідемії.

Похований в Донському монастирі в Москві, в Малому Донському соборі. Надгробний пам'ятник на місці поховання в Малому Донському соборі зберігся (з невеликими втратами).

Літературна діяльністьРедагувати

Амвросій багато перекладав з латинської та грецької мов — цей талант передався йому від батька. Найважливішим із його перекладених праць вважається переклад Псалтиря з давньоєврейського оригіналу. З його оригінальних творів зберігся тільки один — «Служба святому митрополиту Дмитру Ростовському».

Амвросію приписують складення «Настанови, даного священикам, яким чином підступати близько до хворих і померлих».

У культуріРедагувати

  • Короткометражний фільм «Чумний бунт» (Центрнаучфільм, 1981)[1].
  • Розслідуванню загибелі митрополита Амвросія присвячений історичний детективний роман «Розшук під час чуми» (2006), автор Далія Трускіновська.

ЛітератураРедагувати

  • Дмитрий Бантыш-Каменский. История Малой России от водворения славян в сей стране до уничтожения гетманства. Киев, 1903, стр. 575, Примечание № 127.
  • Н. Б. Коростелев. «Царица грозная» в Москве

ПриміткиРедагувати