Альціон рудолобий

вид птахів
Альціон рудолобий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Сиворакшоподібні (Coraciiformes)
Родина: Рибалочкові (Alcedinidae)
Рід: Чорнодзьобий альціон (Todiramphus)
Вид: Альціон рудолобий
Todiramphus winchelli
(Sharpe, 1877)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Halcyon winchelli
Todirhamphus winchelli
Посилання
Вікісховище: Todiramphus winchelli
Віківиди: Todiramphus winchelli
ITIS: 692692
МСОП: 22683291
NCBI: 1651858

Альціо́н рудолобий[3] (Todiramphus winchelli) — вид сиворакшоподібних птахів родини рибалочкових (Alcedinidae). Ендемік Філіппін. Вид названий на честь американського геолога Ньютона Хораса Вінчелла[en][4].

Опис

ред.

Довжина птаха становить 25 см. У самців верхня частина тіла синювато-чорна, голова і надхвістя яскраво-сині. Нижня частина тіла біла. Лоб рудий, на задній частині шиї рудий "комірець". Дзьоб міцний, чорнуватий, знизу біля основи світлий. Забарвлення самиць подібне до забарвлення самців, однак груди і боки у них мають охристо-оранжевий відтінок. Забарвлення молодимх птахів подібне до забарвлення самиць, однак дещо тьмяніше. У представників підвиду T. w. nigrorum на боках грудей є чорні плями, самиці підвиду T. w. nesydrionetes вирізняються оранжевими грудьми, що розділяють білувате горло і живіт[5][6].

Підвиди

ред.

Виділяють п'ять підвидів:[7]

Поширення і екологія

ред.

Рудолобі альціони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Живляться великими комахами, павуками і дрібними хребетними. Гніздяться в гніздах деревних термітів.

Збереження

ред.

МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція рудолобих альціонів становить від 3500 до 15000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Todiramphus winchelli. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 12 квітня 2022.
  2. Sharpe, R. B. (1877). On the Birds collected by Professor J. B. Steere in the Philippine Archipelago. Transactions of the Linnean Society of London. 2. 1: 318. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  3. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  4. Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 408. ISBN 978-1-4081-2501-4.
  5. Fry, C. Hilary; Fry, Kathie (2010) [First published 1992]. Kingfishers, Bee-eaters and Rollers. Bloomsbury. с. 162—163. ISBN 9781408135259. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  6. Kennedy, Robert S.; Gonzales, Pedro C.; Dickinson, Edward C.; Miranda, Hector C. Jr; Fisher, Timothy H. (2000). A Guide to the Birds of the Philippines. Oxford University Press. с. 203—204. ISBN 9780198546689. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  7. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Rollers, ground rollers, kingfishers. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.
  8. Parkes, Kenneth C. (1966). Geographic variation in Winchell's Kingfisher Halcyon winchelli, of the Philippines. Bulletin of the British Ornithologists' Club. 86: 82—86. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 12 квітня 2022.