Альфред Краусс (Alfred Krauß; 26 квітня 1862, Зара29 вересня 1938, Бад-Гонсерн) — австро-угорський воєначальник, генерал піхоти, бригадефюрер СА. Кавалер ордена Pour le Mérite.

Альфред Краусс
нім. Alfred Krauß
Alfred Krauß.png
Народився 26 квітня 1862(1862-04-26) або 25 квітня 1862(1862-04-25)
Задар[1]
Помер 29 вересня 1938(1938-09-29) (76 років)
Bad Goisernd, Гмунден, Верхня Австрія, Австрія[1]
Країна Flag of Austria.svg Австрія
Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Діяльність політик, солдат
Alma mater Терезіанська академія
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна
Членство СА
Роки активності з 1883
Посада депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання Rank insignia of General of the Wehrmacht.svg генерал від інфантерії запасу
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Ювілейна пам'ятна медаль 1898
Ювілейний хрест
Маріанський хрест
Медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Кавалер 1 класу ордена Залізної Корони
Орден Залізної Корони 3 ступеня
Хрест «За вислугу років» (Австрія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Почесний знак Австрійського Червоного Хреста
Військовий Хрест Карла (Австро-Угорщина)
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

БіографіяРедагувати

Закінчив Військову академію (1883). Випущений в піхоту. З 1891 року служив у штабі 5-го корпусу (Пресбург). З серпня 1894 року — викладач тактики у Військовій академії. У 1897-1901 роках — начальник штабу дивізії. З листопада 1901 по серпень 1904 року 0Ч командир ландверного полку (Грац). З серпня 1904 року — начальник 3-й секції (інтендантської) Технічного комітету і начальник адміністративно-військових курсів. З жовтня 1910 року — начальник військової школи. 1 листопада 1910 року переведений в Генштаб.

28 жовтня 1914 року змінив генерал-майора Е. Цанантоні на посаді начальника 29-ї піхотної дивізії, що діяла проти Сербії. Йому вдалося розгромити сербську Тімошську дивізію. З 23 грудня 1914 року — начальник штабу 5-ї армії ген. Л. фон Франка на Балканському театрі військових дій. З 27 грудня 1914 року — начальник штабу ерцгерцога Євгена, який командував військами на Балканах. З призначенням ерцгерцога головнокомандувачем на Південному Заході з 27 травня 1915 року — начальник його штабу. Мав великий вплив на формування стратегічних планів і розробку військових операцій. З березня 1916 року — начальник штабу угруповання, яке діяло на Ізонцо. В середині 1916 року командував 34-ю піхотною дивізією в 7-й армії ген. К. Пфланцер-Балтіна. З середини березня 1917 року — командир 1-го армійського корпусу в складі 7-ї армії, діяв в Карпатах, у наступі в Галичині і Буковині. Під час битви при Капоретто в складі його корпусу (так звана група Краусса) діяли 3-я (генерал-майор фон Видно), 40-а (генерал-майор принц фон Шварценберг) піхотна і 22-а стрілецька (генерал-майор Мюллер) дивізії. У листопаді 1917 року корпус Краусса перекинутий на Південно-Західний фронт, Краусс отримав в командування ліве крило 14-ї армії ген. О. фон Белова. З 16 травня 1918 року командувач Східною армією (створеною з 2-ї армії) в Україні. Керував діями армії при окупації України і в березні 1918 року зайняв Одесу. У жовтні 1918 року йому підпорядковувалися 25-й (генерал піхоти П. фон Гофманн), 17-й (генерал піхоти фон Фабіна), 16-й (фельдмаршал-лейтенант фон Заліс-Зевіс) і 12-й (в районі Одеси; фельдцойхмайстер фон Браун) армійську корпуси, а також Семиградська група фельдмаршал-лейтенанта А. Гольдбаха фон Зулітаборна. У листопаді 1918 року без узгодження з Верховним командуванням евакуював Україну, за що зазнав різкої критики з боку прихильників продовження війни.

ЗванняРедагувати

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • Moltke, Benedek und Napoleon, Wien 1901.
  • 1805 – Der Feldzug von Ulm, L.W. Seidel & Sohn, Wien 1912
  • Unser Deutschtum!, Salzburg 1920.
  • Die Ursachen unserer Niederlage – Erinnerungen und Urteile aus dem Weltkrieg, J.F. Lehmanns Verlag, München 1920.
  • Die Wesenseinheit von Politik und Krieg als Ausgangspunkt einer deutschen Staatslehre, 1921.
  • Die Bedeutung Österreichs für die Zukunft des deutschen Volkes, Hannover 1923.
  • Das "Wunder von Karfreit", im Besonderen der Durchbruch bei Flitsch und die Bezwingung des Tagliamento, München 1926.
  • Der Irrgang der deutschen Königspolitik, München 1927.
  • Führertum, Bern 1931.
  • Gestalter der Welt, München 1932.
  • Gebirgskrieg, A. Krauss, Wien 1935.
  • Theorie und Praxis in der Kriegskunst, München 1936.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #123349508 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.