Відкрити головне меню

Альфред Друшель (нім. Alfred Druschel; нар. 4 лютого 1917, Кефенрод, Велике герцогство Гессен — пом. 1 січня 1945, поблизу Аахен, Рейнська провінція) — німецький військовий льотчик-ас за часів Третього Рейху. Один з найуспішніших бойових пілотів штурмової авіації Люфтваффе. Оберст (1944) Люфтваффе. Один з 160 кавалерів Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям та мечами (1943).

Альфред Друшель
Alfred Druschel
Народження 4 лютого 1917(1917-02-04)
Німецька імперія Біндзаксен, Кефенрод, Велике герцогство Гессен
Смерть 1 січня 1945(1945-01-01) (27 років)
Третій Рейх поблизу Аахен, Рейнська провінція
Приналежність Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ штурмова авіація
Роки служби 19361945
Звання Wehrmach Lw Oberst 1945h.svg оберст
Формування LG 2, SG 1, SG 4
Командування 2.(S)/LG 2, I./SG 1, SG 1, SG 4
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач Нагрудний бойовий знак пікіруючих бомбардувальників у золоті з підвіскоюПочесний Кубок Люфтваффе

Зміст

БіографіяРедагувати

Альфред Друшель народився 4 лютого 1917 року в невеличкому селі Біндзаксен, біля Кефенрода у Великому герцогстві Гессен 1 квітня 1936 року Друшель поступив на військову службу до Люфтваффе, і в 1938 році після завершення льотної підготовки він у званні лейтенанта був направлений для подальшого проходження служби до підрозділу бомбардувальної авіації. Через деякий час його призначили на посаду офіцера зв'язку при штабі повітряного флоту. Однак, Друшель дуже хотів літати в штурмовій авіації і кілька разів направляв командуванню відповідні рапорти з проханням про переведення до частини штурмовиків. Нарешті в 1939 році він був переведений до змішаної навчально-бойової ескадри II.(Sch)/LG2.

З початком вторгнення до Польщі брав участь у боях, літаючи на біплані Hs 123. 27 вересня 1939 року за бойові дії в Польщі Друшель був нагороджений Залізним Хрестом ІІ-го класу.

Під час Французької кампанії виконував завдання з безпосередньої підтримки військ Вермахту, що наступали. А 21 травня 1940 року він разом зі своїми товаришами здобув популярність за бій II.(Sch)/LG2 з французькими танками, що прорвались до німецького аеродрому[1]. За бойові заслуги в кампанії удостоєний Залізного хреста І-го класу.

У квітні 1941 року взяв участь у складі II.(Sch)/LG2 у бойових діях на Балканах, змагався в Югославії та Греції.

З початком вторгнення Вермахту до Радянського Союзу Друшель, літаючи на Hs-123, збив 7 радянських літаків. 21 серпня 1941 року командир 3.(Sch)/LG2 обер-лейтенант Друшель був нагороджений Лицарським Хрестом.

13 січня 1942 року на базі II.(Sch)/LG2 сформована Sch.G1, обер-лейтенант Друшель був призначений на посаду командира авіагрупи I./Sch.G1.

4 лютого 1942 року Друшель здійснив свій 600-й бойовий виліт.

3 вересня 1942 року гауптман Друшель був нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста (Nr. 118). До цього часу на загальному рахунку Друшеля і командирів ескадрилей його групи — обер-лейтенантів Георга Дорфеля, Йозефа Менапаке і Гайнца Франка разом було понад 2 500 бойових вильотів.

У січні 1943 року Друшель виконав уже свій 800-й бойовий виліт. 19 лютого він за 720 бойових вильотів був нагороджений мечами до Лицарського хреста (Nr. 24).

11 червня 1943 року майор Друшель був призначений командиром Sch.Gl замість оберст-лейтенанта Губертуса Гічхольда.

У липні I. і II./Sch.Gl, повністю оснащені літаками FW-190А-5, брали участь у битві на Курській дузі. З 5 по 15 липня пілоти Sch.Gl здійснили 1 804 бойових вильоти, при цьому тільки протягом 5 липня вони виконали 335 бойових вильотів. Їх основним завданням було скидати на позиції радянської піхоти і артилерії контейнери з протипіхотними осколковими бомбами SD-1 і SD-2. При цьому кожен раз «Фокке-Вульфи», що летіли на малій висоті, зустрічали шалений зенітний вогонь. Один з німецьких пілотів потім згадував: «Вони стріляли з усього, що мали — автоматів, гвинтівок, пістолетів. Кількість заліза в повітрі було невимовно. Я клянусь, що вони кидали б в нас підкови, якби мали час зняти їх з коней!»

Коли радянські війська самі перейшли в контрнаступ під Курськом, Sch.Gl отримала наказ атакувати комунікації, за якими ті отримували боєприпаси і спорядження. Протягом короткого часу пілоти Sch.Gl знищили 47 паровозів. 14 серпня Друшель здійснив свій 900-й бойовий виліт. Того ж дня Sch.Gl, підтримуючи частини 3-го танкового корпусу, виконала в районі на схід від Харкова та Ізюму 72 бойових вильоти, не втративши при цьому жодного свого «Фокке-Вульфа».

5 жовтня командувач штурмовою авіацією Люфтваффе оберст-лейтенант Купфер видав секретне розпорядження, згідно з яким всі ескадри пікіруючих бомбардувальників, оснащені Ju-87, підлягали перетворенню в ескадри безпосередньої підтримки військ і переозброєння на літаки FW-190. 18 жовтня 1943 року Sch.Gl[2] була розформована, I./Sch.Gl була перейменована на II./SG77, a II./Sch.Gl — на II./SG2.

У листопаді 1943 року, з огляду на великий бойовий досвід оберст-лейтенанта Друшеля, новий командувач штурмовою авіацією оберст-лейтенант Гічхольд призначив його інспектором денної штурмової авіації. До цього часу на рахунку Друшеля було вже понад 1 000 бойових вильотів. Протягом наступного року його рідко можна було застати в штабі, майже весь час Друшель проводив на фронтах в ескадрах.

Операція «Боденплатте»Редагувати

28 грудня 1944 року в переддень операції «Боденплатте» оберст Друшель був призначений командиром SG4 замість майора Евальда Янссена. Ескадра базувалася тоді на аеродромі в Кельні, і вона мала стати єдиною штурмовою ескадрою, яка братиме участь в операції.

План операції «Боденплатте» був представлений командиром 2-го винищувального авіакорпусу генерал-майором Дітріхом Пельтцем на нараді в Альтенкірхені ще 14 грудня. Її основною метою було знищення 16 аеродромів союзників у Бельгії, Голландії та Франції. Спочатку планувалося, що вона повинна збігтися у часі з контрнаступом німецьких військ в Арденнах, призначеним на 16 грудня, але погані погодні умови не дозволили тоді цього зробити. Однак «наказ є наказ», і командування Люфтваффе вирішило хоч і з запізненням, але все-таки провести заплановану операцію.

Увечері 31 грудня в ескадри надійшов шифрований наказ про те, що операція «Боденплатте» призначається на ранок 1 січня 1945 року SG4 повинна була разом з JG2 атакувати аеродром поблизу бельгійського міста Сінт-Трейден.

О 08.00 1 січня оберст Друшель на чолі III./SG4 піднявся з аеродрому в Кельні. «Фокке-Вульфи» SG4, як і всі інші німецькі літаки, що брали участь в операції, летіли на малій висоті, дотримуючись режиму повного радіомовчання. Між Аахеном і Льєжем вони повинні були зустрітися з винищувачами JG2, що мали супроводжувати їх до цілі.

При перетині лінії фронту в районі Аахена III./SG4 потрапила під сильний зенітний вогонь. Несподівано інші пілоти побачили, що «Фокке-Вульф» (FW-190A-8 W.Nr.584400) Друшеля різко відвернув вліво. Що це було — протизенітний маневр або ж він хотів атакувати якусь ціль на землі — так і залишилося невідомим. Ймовірно, що літак все ж таки був підбитий зенітним вогнем. Уламки «Фокке-Вульфа» були пізніше знайдені на південь від Аахена, але тіло самого Друшеля так і не було знайдено, і з тих пір він вважається зниклим безвісти[3].

У результаті операції «Боденплатте» британці втратили 144 літаки, 84 отримали ушкодження, втрати американців становили 84 літаки, ще 62 були пошкоджені. При цьому з 900 німецьких літаків, які брали участь в операції, назад не повернулося близько 300. Люфтваффе втратили 237 пілотів, з яких 178 загинули і зникли безвісти, а 59 потрапили в полон. Серед них були 3 командири ескадр (крім Друшеля, загинув командир JG11 майор Гюнтер Шпехт. Командир JG6 оберст-лейтенант Йоханн Коглер був збитий і потрапив у полон), 6 командирів груп і 10 командирів ескадрилей!

SG4 втратила в ході операції «Боденплатте», крім Друшеля, ще трьох пілотів. В районі Сінт-Трейдена були збиті літаки (FW-190 F-8 W.Nr.586450 і FW-190F-8 W.Nr.584233) фельдфебеля Ріхарда Гайнца з 7./SG4 і фельдфебеля Рудольфа Фійе з 9./SG4, обидва пілоти загинули. Там же був збитий «Фокке-Вульф» (FW-190F-8 W.Nr.933433) обер-фельдфебеля Ганса Шмидера з 7./SG4; встигнувши вистрибнути на парашуті, Шмидер потрапив в полон.

У порівнянні з втратами інших ескадр втрати SG4 у ході операції «Боденплатте» були найменшими. Так, наприклад, JG1 втратила 24 пілоти, JG2 — 33, JG4 — 22, JG6 — 23, a JG11 — 25. І якщо втрату великої кількості літаків Люфтваффе ще могли якось «пережити», то величезні втрати серед пілотів стали для них повною катастрофою.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Vienna, Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.
  • MacLean, French L (2007). Luftwaffe Efficiency & Promotion Reports: For the Knight's Cross Winners. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military History. ISBN 978-0-7643-2657-8.(англ.)
  • Obermaier, Ernst (1976). Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe 1939—1945 Band II Stuka- und Schlachtflieger. Mainz, Germany: Verlag Dieter Hoffmann. ISBN 978-3-87341-021-3.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Зефиров М. В. Штурмовая авиация Люфтваффе. — М.: ООО «Издательство АСТ», 2001. — С. 62, 406—410.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 17.05.1940 г. Бой штурмовиков с танками
  2. 18.10.1943 року позначення SG1 отримала ескадра StGl
  3. 03.01.1945 р командиром SG4 був призначений командир I./SG4 майор Вернер Дорнбрак


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
оберст-лейтенант
Губертус Гічхольд
командир
1-ї штурмової ескадри

11 червня — 18 жовтня 1943
Наступник:
переформована
Попередник:
майор
Евальд Янссен
командир
4-ї штурмової ескадри

28 грудня 1944 — 1 січня 1945
Наступник:
майор
Вернер Дорнбрак