Альфонсо Марія де Ліґуорі
| Альфонсо Марія де Ліґуорі | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Alfonso Maria de 'Liguori | ||||
 | ||||
| Народився | 27 вересня 1696 Маріанелла | |||
| Помер | 1 серпня 1787 (90 років) Пагані | |||
| Поховання | Салерно | |||
| Країна |  Неаполітанське королівство | |||
| Діяльність | архиєпископ теолог | |||
| Alma mater | Неапольський університет імені Федеріко II | |||
| Magnum opus | Tu scendi dalle stelled | |||
| Конфесія | католицька церква[1] і католицтво[2][1] | |||
| Мати | Donna Anna Catherine Cavalierid[3] | |||
|
| ||||
 Альфонсо Марія де Ліґуорі у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Альфо́нсо Марія де Ліґуо́рі, (італ. Alfonso Maria de 'Liguori; 27 вересня 1696, Маріанелла — 1 серпня 1787, Пагані) — італійський католицький єпископ, духовний письменник, теолог і засновник релігійного ордену Редемптористів. Канонізований в 1839 папою Григорієм XVI і визнаний Учителем Церкви.
Біографія
ред.Альфонсо Марія де Лігуорі народився 27 вересня 1696 року в містечку Маріанеллі неподалік Неаполя (Італія) в родині командора королівського флоту. Як найстарший син, був спадкоємцем маєтку, тому батьки ним особливо опікувалися. Був першою дитиною доволі великої аристократичної родини.
У домі Ліґуорі початкове виховання дітей провадила мати. Щоранку всіх благословляла і веліла звертатися до Бога в молитві, щовечора збирала навколо себе і вчила головних засад віри. Щотижня водила їх до церкви, де вони сповідалися та приступали до причастя.
У 12-літньому віці здобув середню освіту, в 16 років здобув подвійний докторат із церковного та світського права, у 18-річному віці став практикуючим адвокатом — одним з найвідоміших у Неаполі. Завдяки своєму розуму, красномовству й шляхетності вигравав складні судові справи — за 8 років не програв жодної.
Взявся за майнову справу між двома графами, де йшлося про великі гроші. Через корумпованість суду програв справу. Несподівано для навколишніх припинив кар'єру.
Розчарувавшись у всій правовій системі, змінив спосіб життя — присвятив його проповідуванню Слова Божого. Після тієї події написав:
|
Даруй мені все, що можеш, світе, Лише мого серця тобі не діткнути, А своїх скарбів незлічені тонни Жертвуй тому, хто за ними гонить. Заможні поваги мене не сягають, Й розкоші земнії мене не втішають, Іншого Добра душа ось коштує, В ньому моє щастя навіки панує! |
|
29 серпня 1723 року сталося дивне: Альфонсо побачив раптово дивне світло, все затремтіло, а в серці почув виразний голос: «Покинь світ і віддайся Мені!» А коли виходив з лікарні, де постійно відвідував бідних хворих людей, почув знову: «Покинь світ і віддайся Мені!». — «Мій Боже, — сказав з плачем, — так довго я опирався Твоїй ласці. Тепер зі мною вчини все, що хочеш».
Отримавши свячення 1726 року, вирішив присвятити своє служіння передусім низам неапольського суспільства — людям, які опинилися на узбіччі як соціального, так і церковного життя. Саме задля них він організував так звані «вечірні каплиці». У 1732 році Альфонсо залучив до євангелізації найбільш занедбаних людей групу священиків, а 9 листопада 1732 року заснував громаду Редемптористів («redemptio» — визволення, відкуплення). Девізом його громади стали слова, взяті з 129-го псалма: «Велике у Нього Відкуплення».
Також був поетом, музикантом, архітектором, живописцем, автором понад 100 книжок. Його твори значною мірою формували тогочасне релігійне мислення.
Примітки
ред.- ↑ а б в Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ https://opoka.org.pl/biblioteka/T/TS/rekolekcje_liguori_00.html
- ↑ Collective Biographies of Women
- ↑ BeWeB
- ↑ Леся Межва. Митра упала додолу. Це був поганий знак / «Газета по-українськи».— К., № 2 (1754) за 6 січня 2015.— С. 19.
Джерела
ред.- Святий Альфонсо — засновник редемптористів [Архівовано 5 квітня 2013 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про християнство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |