Альфонс Марія де Ліґуорі

католицький єпископ, духовний письменник, теолог і засновник релігійного ордену Редемптористів

Святий Альфо́нс Ліґуо́рі, (Alphonsus Maria de Liguori; 27 вересня 1696(16960927), Маріанелла — 1 серпня 1787, Пагані) — католицький єпископ, духовний письменник, теолог і засновник релігійного ордену Редемптористів. Канонізований в 1839 папою Григорієм XVI і визнаний Учителем Церкви.

Альфонс Марія де Ліґуорі
Alphonsus Maria de Liguori
Liguori.jpg
Народження 27 вересня 1696(1696-09-27)
  Маріанелла
Смерть 1 серпня 1787(1787-08-01) (90 років)
  Пагані
Релігія Римо-католицька церква
Рід діяльності письменник
теолог
Magnum opus: Tu scendi dalle stelle[d]
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Альфонс Марія де Ліґуорі на Вікісховищі

Коротка біографіяРедагувати

Альфонс Марія де Лігуорі народився 27 вересня 1696 року в містечку Маріанеллі неподалік Неаполя (Італія) в родині командора королівського флоту. Як найстарший син, був спадкоємцем маєтку — тому батьки ним особливо опікувалися. Був першою дитиною доволі великої аристократичної родини.

У домі Ліґуорі початкове виховання дітей провадила мати. Щоранку всіх благословляла і веліла звертатися до Бога в молитві, щовечора збирала навколо себе і вчила головних засад віри. Щотижня провадила їх до церкви, де вони приступали до сповіді.

У 12-літньому віці здобув середню освіту, у 16 років здобув подвійний докторат із церковного та світського права, у 18 став практикуючим адвокатом — одним з найвідоміших у Неаполі. Завдяки своєму розуму, красномовству й шляхетності вигравав складні судові справи — за 8 років не програв жодної.

Взявся за майнову справу між двома графами, де йшлося про великі гроші. Через корумпованість суду програв справу. Несподівано для оточуючих припинив кар'єру.

Розчарувавшись у всій правовій системі, змінив спосіб життя — присвятив його проповідуванню Слова Божого. Після тієї події написав:

« Даруй мені все, що можеш, світе,
Лише мого серця тобі не діткнути,
А своїх скарбів незлічені тонни
Жертвуй тому, хто за ними гонить.
Заможні поваги мене не сягають,
Й розкоші земнії мене не втішають,
Іншого Добра душа ось коштує,
В ньому моє щастя навіки панує!
 »

[1]

29 серпня 1723 року сталося дивне: Альфонс побачив раптово дивне світло, все затремтіло, а в серці почув виразний голос: «Покинь світ і віддайся Мені!» А коли виходив з лікарні, де постійно відвідував як бідних, так і хворих людей, почув знову: «Покинь світ і віддайся Мені!». — «Мій Боже, — сказав з плачем, — так довго я опирався Твоїй ласці. Тепер зі мною вчини все, що хочеш».

Отримавши свячення у 1726 році, вирішив присвятити своє служіння передусім низам неапольського суспільства — людям, які опинилися на узбіччі як соціального, так і церковного життя. Саме задля них він організував так звані «вечірні каплиці». У 1732 році Альфонс залучив до євангелізації найбільш покинутих людей групу священиків, а 9 листопада 1732 року заснував громаду Редемптористів («redemptio» — визволення, відкуплення). Девізом його громади стали слова, взяті із 129-го псалма: «Велике у Нього Відкуплення».

Також був поетом, музикантом, архітектором, живописцем, автором понад 100 книжок. Його твори значною мірою формували тогочасне релігійне мислення.

ПриміткиРедагувати

  1. Леся Межва. Митра упала додолу. Це був поганий знак / «Газета по-українськи».— К., № 2 (1754) за 6 січня 2015.— С. 19.

ДжерелаРедагувати