Відкрити головне меню

Дмитро́ Васи́льович Альтфа́тер (23 травня 1874, м. Санкт-Петербург15 жовтня 1931, Целле, Німеччина) — російський і український офіцер німецького походження. Начальник артилерії корпусу Дієвої армії Української Народної Республіки.

Альтфатер Дмитро Васильович
Altfater Dmytro.jpg
Альтфатер Дмитро Васильович
Народження 23 травня 1874(1874-05-23)
м. Санкт-Петербург
Смерть 15 жовтня 1931(1931-10-15) (57 років)
м. Целле, Німеччина Німеччина
Приналежність Alex K Ukrainska Derzhava.svg Армія Української Держави, Білий рух
Рід військ артилерія
Освіта Михайлівське артилерійське училище
Звання Imperial Russian Army MajGen 1917 h.png Генерал-майор (6.12.1916)
12 УНР 30-03-1920 Генерал-хорунжий.svg Генерал-хорунжий
Командування Командувач російськими військами в Німеччині
Війни / битви Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Орден Святого Георгія
Георгіївська зброя
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святої Анни 4 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня

ЖиттєписРедагувати

Дмитро Альтфатер народився 23 травня 1874 року у Санкт-Петербурзі. У 1894 році закінчив Михайлівське артилерійське училище, вийшов підпоручиком до 23-ї артилерійської бригади, незабаром перевівся до 1-ї артилерійської бригади (м. Смоленськ). У 1910 році закінчив Михайлівську артилерійську академію.

У складі 1-ї бригади брав участь у Першій світовій війні. З 1916 року — командир 5-ї батареї, 1-ї батареї та 2-го дивізіону 36-ї артилерійської бригади. З березня 1917 року — генерал-майор, начальник Гвардії 1-ї артилерійської бригади, згодом — інспектор артилерії 39-го армійського корпусу. За Першу світову війну був нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня (30 грудня 1915 року) та Георгіївською зброєю (25 липня 1915 року).

З 7 вересня 1918 року — на службі в Армії Української Держави: начальник 1-ї важкої гарматної бригади. З 23 лютого 1919 року — начальник артилерії 1-го Волинського кадрового корпусу Дієвої армії УНР. З квітня 1919 року — в інспекції артилерії Холмської групи Дієвої армії УНР.

16 травня 1919 року у Луцьку потрапив до польського полону, там зголосився добровольцем на службу до Західної добровольча армії князя Бермонта-Авалова, був інспектором артилерії цієї армії.

З 1920 року мешкав на еміграції у Німеччині у місті Целле.

ДжерелаРедагувати