Вікіпедія

Альберт Пайк

американський адвокат, генерал армії, письменник, масон
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Пайк.

Альберт Пайк (англ. Albert Pike; нар.29 грудня 1809 — пом.2 квітня 1891) — американський адвокат, генерал армії Конфедерації, письменник, відомий масон 33° СПШС[en], реформатор Стародавнього та прийнятого шотландського статуту (СПШС), великий командор Верховної ради південної юрисдикції. За заслуги як офіцеру Армії Конфедеративних Штатів Америки йому було встановлено пам'ятник у Вашингтоні (округ Колумбія)[12].

Альберт Пайк
англ. Albert Pike
Народився 29 грудня 1809(1809-12-29)[1][2][3]
Бостон, Массачусетс, США
Помер 2 квітня 1891(1891-04-02)[1][2][3] (81 рік)
Вашингтон, США
·esophageal strictured
Поховання цвинтар Оак Гіллd
Країна  США
 КША
 США
Місце проживання Літл-Рок[4]
Літл-Рок[5]
Вашингтон[6]
Вашингтон[7]
Діяльність адвокат, адвокат, адвокат, адвокат, письменник
Галузь юридична практика, юридична практика, юридична практика і юридична практика
Знання мов англійська[1][8] і іспанська
Учасник Battle of Buena Vistad і Battle of Pea Ridged
Magnum opus Morals and Dogma of the Ancient and Accepted Scottish Rite of Freemasonryd
Посада Associate Justice of the Arkansas Supreme Courtd
Військове звання капітан[d] і бригадний генерал[9]
Партія Партія вігів, Know Nothingd і Демократична партія США
Конфесія Єпископальна церква
Батько Benjamin Piked[10]
Автограф

Життєпис ред.

Альберт Пайк народився 29 грудня 1809 р. в м. Бостоні, штат Масачусетс, у сім'ї черевичника Бенджаміна Пайка та його дружини Сари (у дівоцтві Ендрюс) Пайк. Рід Пайків мав великих предків, серед яких Джон Пайк[en] (1613–1689) засновник Вудбриджа штату Нью-Джерсі. Наприклад, дід Бенджаміна Ніколас був автором першого в Америці підручника арифметики та другом генерала Вашингтона, а двоюрідний дядько Завулон Пайк[en] відкрив і описав гору, що нині носить назву «пік Пайка».

Навчався Альберт Пайк у Байфілді[en], Ньюберіпорті, а потім в академії Фремінгхема[en] (м. Фремінгхем). У 14 років він був здатний вступити на навчання до Гарвардського університету і навіть успішно склав екстерном іспити за перші два роки навчання, маючи намір одразу вступити на третій курс юридичного факультету. Проте керівництво університету все одно вимагало з нього оплату перших двох років навчання, на що він не міг піти погодитися, і тому відмовився від подальших спроб вступу. У 1824—1831 роках він присвятив себе викладанню та самостійному навчанню, а у вільний час він писав вірші. В 1850 р. Гарвард удостоїв А. Пайка почесного ступеня магістра мистецтв, тим самим опосередковано визнав помилковість свого давнього рішення. Як вчитель він працював у середніх школах Глостера, Бедфорда, Фейрхейвена та Ньюберіпорта[12][13] .

У 1831 р. Пайк залишив Массачусетс і почав подорож на захід із першою тривалою зупинкою в Сент-Луїсі, штату Міссурі. Потім він переїхав до м. Індепенденс у цьому ж штаті. В м. Індепенденсі він приєднався до походу до Таосу. Під час подорожі його кінь втік, змусивши його пройти пішки 500 миль, що залишилися. Після подорожі в Лляно Естакадо[en] він пройшов шлях у 1300 миль (з яких 650 пішки) і нарешті прибув у Форт-Сміт штату Арканзас[14]. Оселившись у 1831 р. в Арканзасі, він почав викладати у школі. Пайк написав кілька статей для «Літл-Рок Арканзас Адвокат» (під псевдонімом «англ. Casca»). Статті стали популярними і Пайк отримав пропозицію увійти до штату видання. Пізніше, після весілля з Мері-Ен Гамільтон[13], він, використовуючи посаг, купив у власність частини видання, а пізніше, в 1835 р. став одноосібним власником видання[14]. Під керівництвом Пайка видання «Адвокат» просувало ідеї партії вігів у політично нестабільному та розрізненому Арканзасі[12].

Згодом Пайк став вивчати юриспруденцію і в 1837 р. став членом професійної асоціації юристів. Цього ж року він продав видання «Адвокат», і став першим репортером Арканзаського Верховного суду, а також анонімно опублікував книгу «англ. The Arkansas Form Book», яка стала путівником для юристів. В 1859 р. Гарвард визнав його почесним доктором філософії, але він відмовився від вручення цього звання[13][15]. В 1861 р. від імені Конфедерації уклав договори з індіанцями в якості комісара для всіх індіанських племен[16].

Пайк помер на 82 році життя у м. Вашингтоні (округ Колумбія) і був похований на цвинтарі «Дубова гора[en]» (всупереч його заповіту був кремований). В 1944 р. його останки були перенесені в «Дом Храму[en]», який є одночасно і штаб-квартирою Верховної ради південної юрисдикції Стародавнього і прийнятого шотландського статуту (СПШС)[12][13].

У масонстві ред.

Спочатку Альберт Пайк вступив у незалежний орден «Дивні друзі[en]», в 1840 р., і лише через 10 років був ініційований в масонство в ложі «Східна зірка» № 2 в м. Літл-Рок у штаті Арканзас (1850). Він отримав 10 ступенів Йоркського статуту між 1850—1853 роками, до отримання Альбертом Макеєм[en] перших 29 градусів Стародавнього та прийнятого шотландського статуту, у березні 1853 р. в м. Чарльстоні (Південна Кароліна)[17].

Потім він став надзвичайно активним у Верховній раді південної юрисдикції[en] та з ентузіазмом відгукнувся на прохання Макея щодо більш серйозного перегляду та редагування ритуалів СПШС, у 1855—1861 роках. Він був обраний великим командором Верховної ради південної юрисдикції в 1859 р., і залишався на чолі її протягом 32 років, до кінця свого життя[18][19][20].

Головною працею Альберта Пайка є «Мораль і догма Стародавнього та прийнятого шотландського статуту масонства». Цей твір є основою його праці з пожвавлення та реформування Стародавнього та прийнятого шотландського статуту в США та надання йому нового сенсу[12][21][17].

  •  
    Портрет Альберт Пайка з символом великого командора.
  •  
    Пам'ятник Альберту Пайку у м. Вашингтоні.
  •  
    Пам'ятник Альберту Пайку в м. Новому Орлеані.
  •  
    Обкладинка книги «Мораль та догма Стародавнього та прийнятого шотландського статуту масонства»

Пам'ять ред.

Альберт Пайк є єдиним офіцером конфедерації, кому було встановлено пам'ятник на одній із площ у м. Вашингтоні (округ Колумбія)[13][22].

20 червня 2020 р. пам'ятник Альберту Пайку зазнав акту вандалізму. Статуя була скинута з п'єдесталу та підпалена[23].

Також у м. Новому Орлеані встановлено монумент Альберту Пайку.

Вибрані праці ред.

  • Pike, Albert (1997). «Book of the Words». City: Kessinger Publishing. ISBN 1-56459-161-1.
  • Pike, Albert (1997). «Indo-Aryan Deities and Worship як Contained в the Rig-Veda». City: Kessinger Publishing. ISBN 1-56459-183-2.
  • Pike, Albert (1997). «Lectures of the Arya». City: Kessinger Publishing. ISBN 1-56459-182-4.
  • Pike, Albert (1997). «Reprints of Old Rituals». City: Kessinger Publishing. ISBN 1-56459-983-3.
  • Pike, Albert (2001). «The Point Within the Circle». City: Holmes Pub Grou Llc. ISBN 1-55818-305-1.
  • Pike, Albert (2002). «Morals and Dogma of Ancient and Accepted Scottish Rite Freemasonry». City: Kessinger Publishing, LLC. ISBN 0-7661-2615-3.
  • Pike, Albert (2004). «The Meaning of Masonry». City: Kessinger Publishing. ISBN 1-4179-1101-8.
  • Pike, Albert (2004). «Morals and Dogma of First Three Degrees of Ancient and Accepted Scottish Rite Freemasonry». City: Kessinger Publishing, LLC. ISBN 1-4179-1108-5.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б в SNAC — 2010.
  3. ↑ а б в Find a Grave — 1996.
  4. ↑ Перепис населення США (1850)
  5. ↑ Перепис населення США (1860)
  6. ↑ Перепис населення США (1870)
  7. ↑ Перепис населення США (1880)
  8. ↑ CONOR.Sl
  9. ↑ https://archive.org/details/memorandumrelati00unit/page/16/mode/2up
  10. ↑ Geni.com — 2006.
  11. ↑ https://encyclopediaofarkansas.net/entries/albert-pike-1737/
  12. ↑ а б в г д (англ.) Albert Pike And Freemasonry
  13. ↑ а б в г д (англ.) Albert Pike (1809—1891) — Encyclopedia of Arkansas [Архівовано 14 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  14. ↑ а б (англ.) Handbook of Texas Online, Thomas W. Cutrer, «Pike, Albert (1809—1891) [Архівовано 7 серпня 2020 у Wayback Machine.]», Biography // Texas State Historical Association (TSHA) (accessed December 15, 2008).
  15. ↑ (англ.) «The Phoenix», Мэнли П. Холл
  16. ↑ (англ.) Burt & Ferguson. Chapter 2 A Small Gallery of Notable People // Indians of the Southeast: Then and Now. — Abingdon Press[en], 1973. — С. 149—150. — ISBN 0-687-18793-1.
  17. ↑ а б (англ.) MORALS and DOGMA by Albert Pike [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.]
  18. ↑ (англ.) Альберт Пайк [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]
  19. ↑ (англ.) Warner, Ezra J. «Generals in Gray: Lives of the Confederate Commanders». Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1959. ISBN 0-8071-0823-5. pp. 240—241.
  20. ↑ (англ.) Eicher, John H., and David J. Eicher, «Civil War High Commands». Stanford: Stanford University Press, 2001. ISBN 0-8047-3641-3. p. 429.
  21. ↑ (англ.) Famous Mason: Albert Pike [Архівовано 31 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
  22. ↑ (англ.) Warner, Ezra J. Generals in Gray: Lives of the Confederate Commanders. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1959. ISBN 0-8071-0823-5.
  23. ↑ (англ.) DC protesters topple, burn statue of Confederate Gen. Albert Pike [Архівовано 27 січня 2022 у Wayback Machine.]

Джерела ред.

Посилання ред.

Альберт Пайк
у сестринських Вікіпроєктах
  Цитати у Вікіцитатах?
  Теми у Вікіджерелах?
  Файли у Вікісховищі?
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Альберт_Пайк&oldid=40429412