Алтамаха

річка в Сполучених Штатах Америки

Олтамаго[1] — велика річка у штаті Джорджія. Утворюється злукою двох річок: Оконі і Окмулгі, після чого протікає 220 км на південний схід і впадає у Атлантичний океан біля міста Брансвік. Довжина разом з найдовщою притокою — Окмулгі, становить 755 км. Площа водостоку — 36 260 км². Олтамаго є третім найбільшим постачальником прісної води у Атлантичний океан у Північній Америці. Лиман Алтамахи площею 67 км² є одним з найбільших на Атлантичному узбережжі.

Олтамаго
Сточище Олтамаго
31°18′56″ пн. ш. 81°17′04″ зх. д. / 31.31583333002777891° пн. ш. 81.284722220027788353° зх. д. / 31.31583333002777891; -81.284722220027788353
Витік
• координати 31°57′32″ пн. ш. 82°32′35″ зх. д. / 31.95900000002777830° пн. ш. 82.54310000002777770° зх. д. / 31.95900000002777830; -82.54310000002777770
Гирло Атлантичний океан
• координати 31°19′12″ пн. ш. 81°19′18″ зх. д. / 31.32020000002777849° пн. ш. 81.32180000002777831° зх. д. / 31.32020000002777849; -81.32180000002777831
Басейн Altamaha River basind
Країни: США США
Регіон Джорджія
Довжина 755 км
Площа басейну: 36 260 км²
Притоки: Ocmulgee Riverd, Oconee Riverd і Ohoopee Riverd
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Інші історичні варіації назви: А-лот-амаха, Алатахама, Алатамаха, Фредеріка, Ріо-ал-Тама, Ріо-де-Талахе[джерело?]. Олтамаго названа за іменем вождя народності Ямасі, яка мала своє стійбище в усті річки в кінці 17 століття.

У доісторичні часи річка була північною межею народу Тімукуа, що заселили північну Флориду і частину Джорджії. Народність Ютінахіка жила вздовж річки в час приходу колоністів. Іспанці заснували християнську місію Санта-Ізабела-де-Ютінахіка 1610 року біля початку Олтамаго. За іспанців річка була межею місіонерських провінцій Гуале і Мокама. Наприкінці 17 сторіччя вождь народності Ямасі Олтамаго мав свій стан у вустя річки. Згодом річка була до Американської революції західним кордоном колонії Джорджія.

Примітки ред.

  1. Українська назва згідно з Газетирем (покажчиком) географічних назв світу. — К.: Мінекоресурсів України, 2006. — С. 1237.