Алессандро Вольта

італійський фізик і фізіолог

Алессандро Джузеппе Вольта (18 лютого 1745 — 5 березня 1827) — італійський фізик і фізіолог.

Алессандро Джузеппе Вольта
італ. Alessandro Volta
Volta A.jpg
Народився 18 лютого 1745(1745-02-18)[1][2][…]
Комо, Міланське герцогство[4]
Помер 5 березня 1827(1827-03-05)[1][3][…] (82 роки)
Комо[4]
Поховання
Місце проживання
Країна Flag of the Duchy of Milan (1450).svg Міланське герцогство
Flag of the Repubblica Cisalpina.svg Цизальпійська республіка
Flag of the Napoleonic Kingdom of Italy.svg Королівство Італія
Flag of Kingdom of Lombardy-Venetia.svg Ломбардо-Венеціанське королівство
Національність Tiganiad
Діяльність фізик, винахідник, професор, хімік
Галузь фізика, хімія
Заклад Павійський університет
Членство Прусська академія наук, Нідерландська королівська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Баварська академія наук, Академія наук Туринаd[6] і Французька академія наук
Відомий завдяки: Вольтів стовп, відкриття метану
Нагороди

CMNS: Алессандро Вольта у Вікісховищі

Сконструював першу електричну батарею — Вольтів стовп.

Винайшов і сконструював перше хімічне джерело постійного електричного струму, електричну батарею, низку електричних приладів (конденсатор, електрофор, електроскоп); відкрив явище взаємної електризації різнорідних металів при їх контакті; у 1776 виявив і дослідив газ метан.

Засновник електродинаміки.

На його честь названо одиницю напруги вольт, а також астероїд головного поясу 8208 Вольта.

Створив перше найпростіше хімічне джерело струму в 1799, яке назвав гальванічним елементом.

Цей елемент він назвав у честь свого друга, вченого Луіджи Гальвані.

БіографіяРедагувати

Алессандро Вольта був четвортою дитиною в сім'ї падре Філіппо Вольти і його таємної дружини Маддалени, дочки графа Джузеппе Інзагі. Маленького Сандріно батьки віддали на руки годувальниці, що жила в селі Брунате і «забули» про нього на два з половиною роки. Малюк, що вільно ріс на лоні природи, вийшов жвавим, здоровим, але диким: розповідали, що слово «мама» він вимовив тільки у віці чотирьох років, а нормально заговорив лише в сім. Але був веселою, доброю і чуйною дитиною. Велика зміна відбулася в його житті у 1752 році, коли, втративши батька, він виявився в будинку дядька Олександра, соборного каноніка.

За виховання племінника дядько взявся всерйоз: багато латині, історія, арифметика, правила поведінки і т. д. Плоди зусиль виховання позначилися негайно і були вражаючими. Він захоплено сприймав знання, ставав все більш комунікабельними і дотепнішим, його все більше цікавило мистецтво, особливо музика. Дитина була дуже вразлива. Десятирічного Вольту потрясли вісті про Лісабонський землетрус і він присягнувся розгадати таємницю землетрусів. Енергія переповнювала Алессандро, і одного разу це ледь не призвело до фатальних наслідків. Коли йому було 12 років, хлопчик намагався розгадати «таємницю золотого блиску» в ключі біля Монтеверді (як виявилося потім, блищали шматочки слюди) і впав у воду. Поблизу не виявилося нікого, хто б міг його витягти. На щастя, один з селян зумів спустити воду, і дитину відкачали. «Народився вдруге», — говорили про нього.

Дядько, який ставав йому все ближчим, побачивши жадібний інтерес талановитого хлопця до наук, прагнув забезпечувати його книгами. У міру їх виходу, в будинку з'являлися і вивчалися томи Енциклопедії. Але Алессандро охоче вчився і працювати руками: відвідуючи чоловіка своєї годувальниці, він переймав у нього мистецтво виготовлення термометрів і барометрів. У листопаді 1757 року Алессандро віддають в клас філософії колегії ордена єзуїтів в місті Комо. Але вже в 1761 році дядько, зрозумівши, що хлопчикові пропонують стати ченцем в ордені, забирає його з колегії.

У ці роки відбулися події, які зіграли в житті Вольти помітну роль. У 1758, як і було передбачено, знов з'явилася комета Галлея. Це не могло не вразити допитливого юнака, думки якого звернулися до праць великого Ньютона. Взагалі хлопець все більш виразно усвідомлював, що його покликання — не гуманітарна область, а природничі науки. Він захоплюється ідеєю про пояснення електричних явищ, ньютонівської теорії тяжіння, навіть посилає знаменитому паризькому академікові Ж. А. Нолле свою поему разом з міркуваннями про різні електричні явища. Але одних міркувань йому мало. Дізнавшись про роботи Бенджамина Франкліна, Вольта в 1768 році, вразивши жителів Комо, встановлює перший в місті громовідвід, дзвіночки якого дзвеніли в грозову погоду.

Той час взагалі було відзначено бурхливим сплеском інтересу суспільства до електричних явищ. Демонстрації електричних дослідів, особливо після винаходу лейденської банки, проводилися навіть за плату. Дехто Бозе висловив навіть бажання бути вбитим електрикою, якщо про це потім напишуть у виданнях Паризької академії наук. Якщо це можна віднести до розряду курйозів, то були і справді трагічні епізоди. В Санкт-Петербурзі в 1753 році академік Ріхман загинув від удару блискавки під час досліду.

Алессандро Вольті судилося відіграти велику роль у вивченні електрики. Після установки громовідводу в містечку Комо в 1768 році, він написав дисертацію про електричні досліді з лейденською банкою. Більш суттєві відкриття він зробить в недалекому майбутньому. Юний Вольта пішов ідеям Галілея, Ньютона, Дідро і Вольтера, і точне передбачення Едмондом Галлей часу появи на небосхилі черговий комети остаточно повернуло Алессандро до фізики.

В 1774—1779 роках викладав фізику в гімназії в Комо, в 1779 став професором університету в Павії. З 1815 року — директор філософського факультету в Падуї.

У 1794 році отримав вищу нагороду Лондонського королівського товариства — медаль Коплі. Наукова діяльність Вольти завоювала високу оцінку Наполеона, який запросив його до Інституту Франції продемонструвати свій винахід. У 1801 році він отримав від Наполеона титул графа і сенатора. А одного разу Наполеон, побачивши в бібліотеці академії лавровий вінок з написом «Великому Вольтеру», стер останні букви таким чином, що вийшло: «Великому Вольті».

Наукові досягненняРедагувати

В 1792—1794 роках, експериментуючи з «твариною електрикою», відкритою Луїджі Гальвані, Вольта прийшов до висновку, що ці явища пов'язані з наявністю замкненого кола з двох різнорідних металів і рідини. Він вперше помістив пластини з цинку і міді в кислоту, щоб отримати постійний електричний струм, створивши перше в світі хімічне джерело струму («Вольтів стовп», 1800 рік). Цей перший гальванічний елемент став прабатьком сучасних батарей. Вольта також відомий винаходом ряду інших електричних приладів (електрофор, електрометр, конденсатор, електроскоп). Вів поняття контактної різниці потенціалів між різними металами.

З важливих відкриттів у хімічній сфері Вольта відомий тим, що в 1776 році він виявив і дослідив горючий газ — метан. За допомогою своїх фізіологічних дослідів Вольта спостерігав у тварин велику електричну збудливість нервів порівняно з м'язами, а також виявив електричну подразливість органів зору і смаку у людини (1792—1795).

Іменем Вольти названа одиниця вимірювання електричної напруги — вольт.

Пам'ятьРедагувати

На честь Алессандро Вольти в 1964 році названий кратер на видимій стороні Місяця. На італійській купюрі в 10,000 лір розміщено портрет Вольти і малюнок вольтового стовпа.

У Парижі є вулиця названа його іменем.

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. база даних Léonoreministère de la Culture.
  3. а б Comité des travaux historiques et scientifiques — 1834.
  4. а б Вольта Алессандро // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1971. — Т. 5 : Вешин — Газли. — С. 341.
  5. SNAC — 2010.
  6. https://www.accademiadellescienze.it/accademia/soci/alessandro-volta

ПосиланняРедагувати