Вікіпедія

Алекс Маккарті

англійський футболіст (1989 року народження)

Алекс Маккарті (англ. Alex McCarthy, нар. 3 грудня 1989, Гілфорд) — англійський футболіст, воротар клубу «Саутгемптон».

Ф
Алекс Маккарті
Особисті дані
Повне ім'я Алекс Сімон Мккартй
Народження 3 грудня 1989(1989-12-03) (34 роки)
  Гілфорд, Велика Британія
Зріст 193 см
Вага 82 кг
Громадянство  Англія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Англія «Саутгемптон»
Номер 1
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2007–2014 Англія «Редінг» 70 (-92)
2007 →  Англія «Вокінг» 1 (-2)
2008 →  Англія «Кембридж Юнайтед» 1 (-3)
2008 →  Англія «Тім Бат» 3 (-?)
2009 →  Англія «Олдершот Таун» 3 (-7)
2009–2010 →  Англія «Йовіл Таун» 44 (-52)
2010–2011 →  Англія «Брентфорд» 3 (-6)
2011–2012 →  Англія «Лідс Юнайтед» 6 (-4)
2012 →  Англія «Іпсвіч Таун» 10 (-12)
2014–2015 Англія КПР 3 (-8)
2015–2016 Англія «Крістал Пелес» 7 (-9)
2016– Англія «Саутгемптон» 43 (-70)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2010–2011 Англія Англія U-21 3 (-?)
2018 Англія Англія 1 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 7 березня 2019.

Виступав, зокрема, за клуб «Редінг», а також національну збірну Англії.

Клубна кар'єра ред.

«Редінг» ред.

Молодіжна команда та оренди ред.

Займатися футболом Маккарті починав у школі клубу «Вімблдон», звідти перевівся у «Вікем Вондерерз», а у шістнадцятирічному віці прийшов до академії «Редінга»[1][2]. У молодіжній команді клубу Алекс провів два сезони, у першому зіграв 16 матчів, у другому — 26. В академії його партнерами були Гільфі Сігурдссон, Джем Керакан, Алекс Пірс, Саймон Черч і Гел Робсон-Кану, які згодом стали важливими гравцями для першої команди «Редінга»[1].

Свій перший досвід гри на дорослому рівні Маккарті отримав у серпні 2007 року, коли його на один матч віддали в оренду клубу «Вокінг», щоб він підмінив травмованого воротаря у матчі Футбольної Конференції з «Солсбері Сіті». Гра завершилася поразкою його команди з рахунком 1:2[3]. У березні 2008 року Алекса відправили ще в одну оренду, цього разу в «Кембридж Юнайтед», де він також зіграв лише один матч, 29 березня проти «Кіддермінстер Гарріерз», в якому пропустив три голи[4]. У липні того ж року Маккарті уклав з «Редінгом» свій перший професійний контракт[5].

23 жовтня 2008 року Маккарті віддали в короткострокову оренду в «Тім Бат», де через травми вибули відразу два воротарі[6]. Він дебютував у команді через два дні у матчі кваліфікації Кубка Англії проти «Солсбері Сіті» та допоміг команді пройти далі, зберігши свої ворота у недоторканності[7]. Алекс зіграв і в наступному раунді кубка з «Форест Грін Роверз», де футболісти «Тім Бат» поступилися[8]. Всього в цій оренді Маккарті зіграв чотири матчі[5]. 2 лютого 2009 року Алекс був відданий в місячну оренду клубу Другої ліги «Олдершот Таун»[9]. Він дебютував 14 лютого в матчі проти «Ексетер Сіті», який його команда програла з рахунком 2:3[10]. До кінця оренди він зіграв ще три матчі і в березні повернувся до «Редінга»[5].

24 липня 2009 року Маккарті віддали в шестимісячну оренду до клубу «Йовіл Таун», який виступав у Першій лізі[11]. Він відразу став основним воротарем команди і дебютував за неї 8 серпня в матчі з «Транмір Роверз», в якому «Йовіл» здобув перемогу з рахунком 2:0[12]. 12 вересня в матчі зі «Стокпорт Каунті» Алекс був вперше в кар'єрі вилучений у поля, після того як на 20-й хвилині порушив правила у своєму штрафному майданчику[13]. Після відбуття дискваліфікації він знову зайняв місце у воротах. Його орендна угода продовжувалась у січні 2010 року, потім у лютому, і нарешті 24 березня було оголошено, що Маккарті залишається в «Йовілі» до кінця сезону[14]. Загалом у своїй першій довгостроковій оренді він зіграв 44 матчі в чемпіонаті, в 12 з яких зберіг свої ворота «сухими»[1].

Повернувшись до «Редінга» після завершення оренди, Маккарті уклав з клубом новий контракт на три роки[15]. 12 серпня 2010 року Алекс знову вирушив у оренду в Першу лігу, цього разу його віддали до «Брентфорда»[16]. Перший матч за цей клуб він зіграв уже через два дні проти «Волсолла» і пропустив два голи[17]. Маккарті провів ще два матчі за «Брентфорд» і вже 31 серпня повернувся до рідного клубу, після того як його замінили на Бена Геймера, також орендованого у «Редінга»[18].

Основний склад ред.

 
Алекс Маккарті під час виступів за «Редінг». 2013 рік.

Після повернення з «Брентфорда» у вересні 2010 року Маккарті став другим воротарем «Редінга», який на той час виступав у Чемпіонаті Футбольної ліги, після Адама Федерічі. Півроку він провів на лаві запасних і вперше зіграв лише 19 лютого 2011 року, замінивши за шість хвилин до кінця матчу з «Вотфордом» Федерічі, який травмував коліно. Поки основний воротар заліковував травму, Алекс заміняв його у воротах «Редінга». З ним команда видала серію з 12 матчів без поразок, вигравши дев'ять із них. 1 березня Маккарті відстояв свої ворота у недоторканності у кубковому матчі з «Евертоном», відбивши під час гри складний удар Джермейна Бекфорда. Цей сейв Алекса Кевін Кіган назвав найкращим із тих, що він коли-небудь бачив[1]. У березні 2011 року Маккарті отримав від Футбольної ліги приз найкращому молодому гравцю місяця[19]. Алекс продовжував грати в основному складі до кінця квітня, коли поступився місцем у воротах Федерічі, що відновився.

У новому сезоні 2011/12 Маккарті знову задовольнявся роллю резервного воротаря. Для отримання ігрової практики 4 листопада 2011 року його відправили в оренду в «Лідс Юнайтед» як заміну травмованому Енді Лонергану[20]. Через два дні Алекс дебютував у матчі з «Лестер Сіті», який його команда виграла з рахунком 1:0[21]. Маккарті не пропускав голів і в наступних матчах з «Ноттінгем Форест» і «Міллволлом», завдяки чому виграв конкуренцію у Лонергана, коли той відновився після травми[22][23]. Алекс став героєм матчу з «Вотфордом» 10 грудня, на останніх хвилинах якого він відбив пенальті[24]. Після завершення початкової місячної оренди клуби домовилися про продовження угоди ще на місяць[25].

На початку 2012 року Маккарті повернувся до «Редінга» і уклав з клубом новий трирічний контракт. 9 січня він знову вирушив в оренду, цього разу в «Іпсвіч Таун» до кінця сезону[26]. 11 січня Алекс дебютував у новому клубі в матчі з «Бірмінгем Сіті»[27]. 21 січня він повернувся на домашній стадіон «Лідса» «Елланд Роуд» вже як гравець команди-суперника і був вилучений на 71-й хвилині за гру руками за межами штрафного майданчика[28]. 28 березня «Редінг» достроково повернув з оренди Маккарті, який встиг зіграти за «Іпсвіч» десять матчів[29].

13 квітня 2013 року Маккарті став героєм матчу з «Ліверпулем», який обійшовся без забитих голів. По ходу матчу він відбив десять ударів по своїх воротах і удостоївся похвали від тренерів обох команд: Найджел Едкінс назвав його гру «фантастичною», а тренер «Ліверпуля» Брендан Роджерс — «приголомшливою»[30].

«Квінз Парк Рейнджерс» ред.

На початку сезону 2014/15 Маккарті знову поступився місцем у воротах «Редінга» Федеречі. Влітку 2014 року Алекс відмовився від переходу «Ліверпуль», оскільки не захотів постійно сидіти на лаві запасних. Натомість він вважав за краще перейти в більш скромний клуб «Квінз Парк Рейнджерс», де розраховував виграти конкуренцію у Роберта Гріна і Браяна Мерфі і потрапити в основний склад[31]. За його перехід, що відбувся 28 серпня, було заплачено близько 3 млн фунтів стерлінгів, особистий контракт був підписаний на чотири роки[32][33]. У «Рейнджерс» Маккарті не вдалося стати основним воротарем, протягом майже всього сезону він був дублером Гріна. Алекс зміг дебютувати за новий клуб 19 жовтня, коли підмінив Гріна, який захворів, у матчі з «Ліверпулем». Зустріч завершилася рахунком 3:2 на користь мерсисайдців[34]. Наступного разу Маккарті вийшов на поле 4 січня в кубковому матчі з «Шефілд Юнайтед», в якому знову пропустив три голи[35]. Знову зіграти Алексу довелося тільки в травні, коли він замінив Гріна, що отримав травму, в матчі з «Ньюкаслом»[36]. Він захищав ворота «Рейнджерс» і в останньому матчі сезону проти «Лестер Сіті», в якому його команда була розгромлена з рахунком 5:1, причому один з голів був забитий після помилки Маккарті[37]. У сезоні 2014/15 «Квінз Парк Рейнджерс» посіли останнє 20-е місце у турнірній таблиці та вилетіли з Прем'єр-ліги[38].

«Крістал Пелес» ред.

 
Алекс Маккарті під час виступів за «Крістал Пелес». 2016 рік.

23 липня 2015 року Маккарті приєднався до клубу Прем'єр-ліги «Крістал Пелес» за 3,5 мільйони фунтів стерлінгів, підписавши чотирирічний контракт.  Маккарті дебютував у «Пелесі» 8 серпня 2015 року в гостьовому матчі проти «Норвіч Сіті» (3:1), втім основним воротарем так і не став, зігравши за сезон лише 7 ігор.

«Саутгемптон» ред.

 
Алекс Маккарті під час виступів за «Саутгемптон». 2018 рік.

1 серпня 2016 року Маккарті перейшов у «Саутгемптон», уклавши з клубом контракт на три роки[39]. Сума трансферу склала близько 4 млн фунтів стерлінгів[40]. У своєму першому сезоні він був дублером основного воротаря Фрейзера Форстера і не зіграв у Прем'єр-лізі жодного матчу. Дебют Алекса у першій команді відбувся 21 вересня 2016 року у матчі Кубка Футбольної ліги проти його колишньої команди, «Крістал Пелес». Цей матч він «відстояв на нуль»[41] .

Сезон 2017/18 Маккарті також починав як запасний воротар, проте часті помилки Форстера змусили тренера Маурісіо Пельєгріно дати Алексу шанс в основному складі. Свій перший матч за «Саутгемптон» у Прем'єр-лізі Маккарті провів 30 грудня 2017 проти «Манчестер Юнайтед»[42] . Він зумів зберегти свої ворота в недоторканності, завдяки чому утвердився як основний воротар клубу. Маккарті провів усі 18 матчів сезону, в семи з них він не пропускав голів. Його впевнена гра дозволила Саутгемптону зберегти за підсумками сезону місце в Прем'єр-лізі. Новий головний тренер клубу Марк Г'юз зазначив, що «Алекс зіграв ключову роль минулого сезону»[43] . Важливу роль Маккарті відзначили гравці та вболівальники клубу, які назвали його найкращим гравцем «Саутгемптона» в сезоні, таким же званням його нагородила газета Southern Daily Echo[44][45].

Після успішного сезону інтерес до Маккарті виявляли «Ліверпуль» і «Арсенал»[46], однак 27 червня 2018 року Алекс уклав з клубом новий контракт на чотири роки[43]. Попри прихід до «Саутгемптона» нового воротаря Ангуса Ганна, за якого було заплачено 13,5 млн фунтів, Маккарті зберіг за собою місце основного воротаря і в сезоні 2018/19[47]. Проте сезон 2019/20 він розпочав другий голкіпер після Ангуса Ганна, а менеджер Ральф Газенгюттль використовував Маккарті лише в матчах Кубка ліги[48]. Алекс вперше зіграв у Прем'єр-лізі в листопаді 2019 року після того, як Ганн пропустив дев'ять голів у грі з «Лестер Сіті» і надалі повернув собі місце основного воротаря[49].

Виступи за збірну ред.

У березні 2009 року Маккарті викликався до збірної Англії серед юнаків віком до 19 років. Він був запасним воротарем і за команду цієї вікової групи так і не зіграв[50].

Протягом 2010—2011 років залучався до складу молодіжної збірної Англії, разом з якою взяв участь у молодіжному чемпіонаті Європи 2011 року, але на поле також не виходив. Всього на молодіжному рівні зіграв у 3 офіційних матчах, пропустив 1 гол.

У 2012 році Маккарті фігурував у розширеному списку кандидатів у збірну Великобританії, яка мала брати участь в Олімпійських іграх[51]. Однак у фінальний склад із вісімнадцяти гравців тренер Стюарт Пірс його не включив[52].

У національну збірну Англії Маккарті вперше був викликаний тренером Роєм Годжсоном у травні 2013 року на товариські матчі з командами Ірландії та Бразилії[2]. Обидві гри він провів у запасі. У серпні 2016 року Сем Еллардайс викликав Алекса на матч відбірного турніру до чемпіонату світу зі збірною Словаччини. Цю гру він також провів у запасі.

У збірній знову звернули увагу на Маккарті у серпні 2018 року. Тоді тренер Гарет Саутгейт заявив, що особисто спостерігає за грою воротаря у Прем'єр-лізі[53]. 30 серпня Маккарті був викликаний у збірну на матчі з командами Іспанії та Швейцарії[54]. 15 листопада 2018 року він дебютував у основній збірній Англії, майже через п'ять з половиною років після його першого виклику, вийшовши на заміну замість Джордана Пікфорда в другому таймі, а Англія перемогла США з рахунком 3:0[55]. Цей матч так і залишився єдиним для Маккарті за збірну.

Статистика виступів ред.

Статистика клубних виступів ред.

Сезон Команда Чемпіонат Національний кубок Континентальні кубки Інші змагання Усього
Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ліга Ігор Голів Ігор Голів
2009–10   «Йовіл Таун» 1Л 44 -52 КА+КЛ 0+1 -4 - - - ТФЛ - - 45 -56
серп. 2010   «Брентфорд» 1Л 3 -6 КА+КЛ - - - - - ТФЛ - - 3 -6
2010–11   «Редінг» ЧФЛ 13 -15 КА+КЛ 2+0 -1 - - - - - - 15 -16
серп.-nov. 2011 ЧФЛ 0 0 КА+КЛ 0+1 -2 - - - - - - 1 -2
nov.-груд. 2011   «Лідс Юнайтед» ЧФЛ 6 -4 КА+КЛ - - - - - - - - 6 -4
січ.-черв. 2012   «Іпсвіч Таун» ЧФЛ 10 -12 КА+КЛ - - - - - - - - 10 -12
2012–13   «Редінг» ПЛ 13 -23 КА+КЛ 0+1 -2 - - - - - - 14 -25
2013–14 ЧФЛ 44 -54 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 44 -54
серп. 2014 ЧФЛ 0 0 КА+КЛ 0+1 -1 - - - - - - 1 -1
Усього за «Редінг» 70 -92 5 -6 - - - - 75 -98
2014–15   «Квінз Парк Рейнджерс» ПЛ 3 -8 КА+КЛ 1+0 -3 - - - - - - 4 -11
2015–16   «Крістал Пелес» ПЛ 7 -9 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 7 -9
2016–17   «Саутгемптон» ПЛ 0 0 КА+КЛ 0+2 0 ЛЄ 0 0 - - - 2 0
2017–18 ПЛ 18 -26 КА+КЛ 5+0 -3 - - - - - - 23 -29
2019–19 ПЛ 25 -44 КА+КЛ 0+0 0 - - - - - - 25 -44
|2019–20 ПЛ 28 -35 КА+КЛ 0+3 -3 - - - - - - 31 -38
2020–21 ПЛ 7 -12 КА+КЛ 0+1 -2 - - - - - - 8 -14
Усього за «Саутгемптон» 77 -117 11 -8 0 0 - - 88 -125
Усього за кар'єру - - - - - - - - - -

Статистика виступів за збірну ред.

 Статистика матчів і голів за збірну —   Англія
Дата Місто Господарі Результат Гості Турнір Голи Примітки
15-11-2018 Лондон Англія   3 – 0   США товариський матч -   46'
Усього Матчів 1 Голів -0

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г Academy magic: Alex's story (англ.). Reading Football Club. 16 травня 2013. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  2. ↑ а б Hytner, David. (17 травня 2013). Alex McCarthy: 'I never thought I'd end season being picked for England' (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  3. ↑ Caffarey, Brian. (27 серпня 2007). Salisbury City 2 Woking 1 (англ.). Woking Football Club. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  4. ↑ Cambridge 0-3 Kidderminster (англ.). BBC. 29 березня 2008. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  5. ↑ а б в Alex McCarthy: Biography & Statistics - (англ.). Aldershot Town Football Club. 2009. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 29 серпня 2018.
  6. ↑ Alex McCarthy comes in to solve Ged Roddy's Bath City keeper crisis (англ.). Bristol Post. 24 жовтня 2008. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 29 серпня 2018.
  7. ↑ 'We need a twelfth man' says Team Bath boss Ged Roddy (англ.). Bristol Post. 31 жовтня 2018. Архів оригіналу за 27 грудня 2014. Процитовано 29 серпня 2018.
  8. ↑ Team Bath dumped out of the FA Cup Trusted article source icon (англ.). This is Bristol. 9 листопада 2008. Архів оригіналу за 13 вересня 2012. Процитовано 29 серпня 2018.
  9. ↑ Aldershot secure double signing (англ.). BBC. 2 лютого 2009. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  10. ↑ Exeter 3-2 Aldershot (англ.). BBC. 14 лютого 2009. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  11. ↑ Yeovil take Royals keeper on loan (англ.). BBC. 24 липня 2009. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  12. ↑ Yeovil 2 - 0 Tranmere (англ.). BBC. 8 серпня 2009. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 30 серпня 2018.
  13. ↑ Yeovil 2 - 2 Stockport (англ.). BBC. 12 вересня 2009. Архів оригіналу за 23 березня 2021. Процитовано 30 серпня 2018.
  14. ↑ Reading keeper Alex McCarthy agrees Yeovil extension (англ.). BBC. 24 березня 2010. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  15. ↑ Alex McCarthy agrees new Reading contract. BBC. 9 серпня 2010. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  16. ↑ Transfers - August 2010 (англ.). BBC. 31 серпня 2010. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  17. ↑ Brentford 1 - 2 Walsall - Match Report & Highlights (англ.). SkySports. 14 серпня 2010. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  18. ↑ Murtagh, Jacob. (31 серпня 2018). Brentford sign Reading keeper Ben Hamer on loan (англ.). Get West London. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  19. ↑ McCarthy named Young Player of the Month (англ.). The Football League. 22 квітня 2011. Архів оригіналу за 21 травня 2011. Процитовано 30 серпня 2018.
  20. ↑ Leeds United agree loan deal for keeper Alex McCarthy (англ.). BBC. 4 листопада 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  21. ↑ Leicester 0-1 Leeds (англ.). BBC. 6 листопада 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  22. ↑ Nott'm Forest 0 - 4 Leeds (англ.). BBC. 30 листопада 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  23. ↑ Scrivener, Peter. (3 грудня 2011). Leeds 2 - 0 Millwall (англ.). BBC. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  24. ↑ Watford v Leeds United: McCarthy penalty save the turning point - Grayson (англ.). Yorkshire Evening Post. 10 грудня 2011. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  25. ↑ Hay, Phil. (12 грудня 2011). Leeds United: I’d like to stay on - McCarthy INTERVIEW (англ.). Yorkshire Evening Post. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  26. ↑ McCarthy signs new Reading FC deal and joins Ipswich Town on loan (англ.). Get Reading. 9 січня 2012. Архів оригіналу за 7 вересня 2018. Процитовано 7 вересня 2018.
  27. ↑ Zigic late show boosts Blues (англ.). 12 січня 2011. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  28. ↑ Leeds 3-1 Ipswich (англ.). BBC. 21 січня 2012. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  29. ↑ Gooderham, Dave. (28 березня 2012). Alex McCarthy recalled by Reading (англ.). Ipswich Star. Архів оригіналу за 10 вересня 2018. Процитовано 10 вересня 2018.
  30. ↑ Liverpool boss Brendan Rodgers hails 'staggering' Alex McCarthy (англ.). BBC. 13 квітня 2013. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 30 серпня 2018.
  31. ↑ West, Jon. (27 жовтня 2014). Alex McCarthy has NO REGRETS about turning down Liverpool for QPR (англ.). Daily Star. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  32. ↑ Watts, Charles. (28 серпня 2014). Reading FC transfer news: Royals accept offer from QPR for Alex McCarthy (англ.). Get Reading. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  33. ↑ Alex McCarthy: Goalkeeper joins QPR from Reading (англ.). BBC. 29 серпня 2014. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  34. ↑ Winter, Henry. (19 жовтня 2014). QPR 2 Liverpool 3, match report: Four goals in crazy final minutes as Steven Caulker gifts visitors victory (англ.). The Telegraph. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  35. ↑ QPR vs Sheffield United match report: Blades claim yet another scalp as the pressure on Harry Redknapp increases (англ.). Independent. 4 січня 2015. Архів оригіналу за 12 січня 2015. Процитовано 11 вересня 2018.
  36. ↑ Chowdhury, Saj. (16 травня 2015). Queens Park Rangers 2-1 Newcastle United (англ.). BBC. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  37. ↑ Canavan, Steve. (24 травня 2015). Leicester City 5-1 Queens Park Rangers (англ.). BBC. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  38. ↑ Burt, Jason. (23 травня 2015). Rob Green: 'QPR lost its identity and paid for it ever since' (англ.). The Telegraph. Архів оригіналу за 11 вересня 2018. Процитовано 11 вересня 2018.
  39. ↑ Southampton: Alex McCarthy and Jeremy Pied join Saints (англ.). BBC. 1 серпня 2016. Архів оригіналу за 12 грудня 2017. Процитовано 29 серпня 2018.
  40. ↑ Owen, Danny. (6 травня 2018). Selling Alex McCarthy to Southampton was a big Crystal Palace mistake (англ.). HITC. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  41. ↑ Report: Saints 2-0 Crystal Palace (англ.). Southampton Football Club. 21 вересня 2016. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  42. ↑ Crook, Alex. (1 січня 2018). Southampton keeper Alex McCarthy sends warning to Fraser Forster and Crystal Palace (англ.). Daily Express. Архів оригіналу за 16 липня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  43. ↑ а б Scott, Ruaraidh. (27 червня 2018). Southampton goalkeeper Alex McCarthy signs new deal (англ.). Sky Sports. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  44. ↑ McCarthy named Player of the Season (англ.). Southampton Football Club. 14 травня 2018. Архів оригіналу за 2 липня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  45. ↑ Howard, Peter. (11 травня 2018). Alex McCarthy wins Southampton Player of the Season (англ.). Southern Daily Echo. Архів оригіналу за 18 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  46. ↑ Liverpool and Arsenal in battle to sign Southampton goalkeeper Alex McCarthy (англ.). Metro. 12 травня 2018. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  47. ↑ Harris, Jordan. (29 серпня 2018). Southampton fans react on Twitter to Angus Gunn's Saints debut (англ.). HITC. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  48. ↑ Ralph: McCarthy could come in for Gunn. Daily Echo (англ.). Процитовано 19 січня 2023.
  49. ↑ Southampton’s Alex McCarthy: ‘My dad had to learn how to walk again’. the Guardian (англ.). 24 січня 2020. Процитовано 19 січня 2023.
  50. ↑ Reading Keeper Signs (англ.). Cambridge United Football Club. 27 березня 2008. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 29 серпня 2018.
  51. ↑ McCarthy makes latest Olympic cut (англ.). Reading Football Club. 14 червня 2012. Архів оригіналу за 15 червня 2012. Процитовано 29 серпня 2018.
  52. ↑ Alex McCarthy missed out of GB Olympic squad (англ.). Get Reading. 2 липня 2012. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  53. ↑ Law, Matt. (17 серпня 2018). Gareth Southgate to take a closer look at Alex McCarthy as England goalkeeper options wane (англ.). The Telegraph. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 29 серпня 2018.
  54. ↑ Luke Shaw: Manchester United defender included in England 23-man squad (англ.). BBC. 30 серпня 2018. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 31 серпня 2018.
  55. ↑ England win Rooney farewell match. BBC Sport (брит.). Процитовано 19 січня 2023.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алекс_Маккарті&oldid=40761530