Відкрити головне меню

Александру Ґолеску (рум. Alexandru G. Golescu; 1819, Бухарест — 15 серпня 1881, Русенешть, жудець Олт) — румунський державний діяч. Дипломат. Прем'єр-міністр Князівства Румунії (14 лютого — 18 квітня 1870). Міністр закордонних справ Князівства Румунії (2 лютого — 20 квітня 1870). Міністр внутрішніх справ Князівства Румунії (2 лютого — 30 березня 1870). Міністр фінансів (16 листопада 1868 — 27 січня 1870).

Александру Ґолеску
рум. Alexandru G. Golescu
Alexandru G. Golescu1.jpg
Народився 1819(1819)
Бухарест
Помер 15 серпня 1881(1881-08-15)
Русенешть, жудець Олт
Громадянство Румунія Румунія
Діяльність Державний діяч, дипломат
Alma mater Колегії Святого Сави
Національна вища школа мистецтв і ремесел (Париж)
Володіє мовами румунська
Посада прем'єр-міністр Румунії[d], член Сенату Румунії[d] і член Палати депутатів Румунії[d]
Партія Лідер Національно-ліберальної партії (1875-1881)
Батько Iordache Golescu[d]
Kingdom of Romania - Small CoA.svg

БіографіяРедагувати

Член боярської сім'ї Ґолеску з Волощини. Його двоюрідні брати були румунськими революціонерами, відомими політиками, прем'єр-міністрами Румунії Штефан і Ніколае Ґолеску.

Освіту здобув у престижній Колегії Святого Сави, потім вивчав історію і економіку в Національній вищій школі мистецтв і ремесел в Парижі (1834-1839), після закінчення якої повернувся до Волощини, щоб стати інженером.

1843 разом з Ніколає Белческу, Йоном Ґіка і та Крістіаном Теллем, заснували радикальне таємне товариство «Frăţia» («Братство»). Метою товариства було повалення Волоського господаря Ґеорге III Димітріе Бібеску. 1845 емігрував до Парижу, де став членом революційного товариства румунських студентів. Після подій у Франції 1848 емігранти з Волощини та Молдови почали повертатися на батьківщину.

Активний учасник Революції 1848 в Дунайських князівствах. Був членом революційного комітету, сформованого на основі товариства «Братство». Пізніше, секретар Тимчасового уряду, в якості дипломата був направлений до Парижу. Брав активну участь в переговорах про укладення угоди між угорським урядом Лайоша Кошута і трансильвансько-румунським національним рухом Аврама Янку, але його зусилля були безуспішними.

Під час свого правління офіційно відкрив державний монетний двір, де карбувалися перші румунські золоті і срібні монети. У березні 1870 був прийнятий «Закон про поліцію і експлуатацію румунських залізниць», який передбачав створення залізничної поліції.

Наприкінці життя пішов з політики і зосередився на турботі про свою родину, у нього було 11 дітей.

Помер 15 серпня 1881 у віці 62 років у своєму маєтку в Русенешті, жудець Олт.

ПосадиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Nicolescu, Nicolae C. (2006), Enciclopedia șefilor de guvern ai României (1862—2006), București: Editura Meronia, pp. 169—173(рум.)

ПосиланняРедагувати