Албогачиєва Лейла Султанівна
Лейла Султанівна Албогачиєва (рос. Лейла Султановна Албогачиева; 1968, с. Алі-Юрт Інгушетія — 2014, г. Ельбрус) — альпіністка, вчитель російської мови та літератури. Єдина представниця Російської Федрації, що двічі підкорювала Еверест (піднімалась з північної та південної сторони). Загинула при сходженні на Ельбрус. До трагічної події підкоряла Ельбрус 12 разів.
| Албогачиєва Лейла Султанівна | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Громадянство |
 СРСР Росія |
| Народження |
1968 Алі-Юртd, Назрановський район, Чечено-Інгуська Автономна Радянська Соціалістична Республіка, РРФСР, СРСР |
| Смерть |
5 жовтня 2014 Ельбрус, Ельбруський район, Кабардино-Балкарія, Росія |
| Alma mater | Чеченський державний університет |
| Спорт | |
| Країна |
СРСР і Росія |
| Вид спорту | альпінізм |
| Участь і здобутки | |
Біографія ред.
Лейла Албогачиєва народилася 1968 року в селі Алі-Юрт Назрановського району Республіки Інгушетія. Закінчила філологічний факультет Чечено-Інгушського державного університету імені Л. М. Толстого. Працювала вчителем російської мови та літератури в гімназії села Алі-Юрт. У 1998 році у віці 30 років здійснила своє перше сходження на Ельбрус в складі групи альпіністів з Карачаєво-Черкесії[1] і з тієї пори серйозно зайнялася альпінізмом.
У 2012 році Лейла Албогачіева стала учасницею проекту «Інгушетія на висоті», присвяченого 20-річчю Республіки Інгушетія, метою якого стало підкорення Евересту — найвищої вершини світу. Поряд з Лейлою Албогачиєвою в сходженні на Еверест брали участь Сергій Богомолов — майстер спорту міжнародного класу, підкорювач 13 найвищих вершин світу, Володимир Коренков — майстер спорту міжнародного класу, Азнор Хаджиєв, 44 рази піднімався на Ельбрус, Муса Хадзієв, що зробив в серпні 2011 року сходження на Казбек за найскладнішим скельно-льодовим маршрутом, Юсуп Євкуров — підкоряв Казбек та Ельбрус, Магомед Аушев — спортсмен, Вісан Юсупов — підкорювач Мак-Кінлі, найвищої вершини Америки.
В 2013 Лейла Албогачиєва знов піднялася на Еверест, тепер уже поодинці, ставши таким чином єдиною росіянкою, що двічі підкорила цю вершину.[2]
За час своєї альпіністської кар'єри Албогачіева здійснила також сходження на південно-американський пік Аконкагуа та африканську гору Кіліманджаро, а на Ельбрус зійшла 12 разів.
Фатальним стало для спортсменки тринадцяте сходження на Ельбрус у вересні 2014 року. Лейла Албогачиєва мала намір встановити абсолютний світовий рекорд — вчинити двосторонній повний хрест, раніше жодного разу не здійснений гірськими спортсменами. В її плани входило піднятися з боку Кабардино-Балкарії на Західну вершину Ельбрусу, спуститися між двома шапками найвищої гори Європи, а потім піднятися на Східну вершину та спуститися вже з боку Карачаєво-Черкесії. Після цього альпіністка повинна була пройти весь шлях у зворотному напрямку.[3]
Під час сходження Лейла Албогачиєва записала спеціальне відеозвернення до керівників усіх країн світу із закликом зупинити війни та припинити кровопролиття на Землі: «В Україні гинуть літні люди, жінки, діти. Тисячі дітей залишилися сиротами. військові події в Сирії, Ізраїлі, Ірані… Війна повинна стати забороненим видом діяльності. Про це моляться і до цього прагнуть мирні люди всієї землі».[4] Запис, зроблений спортсменкою, був згодом знайдений серед її речей.
Зв'язок з Албогачиєвою обірвався 17 вересня, проте пошуки альпіністки почалися лише 21 вересня, коли вона не прибула на точку збору в селище Терскол. У пошуковій операції було задіяно 124 особи (в їх числі були рятувальники з Республіки Інгушетія, Кабардино-Балкарії, всіх інших регіонів Північно-Кавказького федерального округу, а також з Нижнього Новгорода). Пошуки спортсменки йшли із застосуванням 28 одиниць техніки, одного приватного гелікоптера та проходили в екстремальному режимі, неодноразово перериваючись через найскладніших погодних умов. Через добу після початку пошуково-рятувальної операції на Ельбрусі було знайдено альпіністське спорядження та особисті речі спортсменки. Саму ж Лейлу Албогачиєву знайшли лише 3 жовтня — в останній день пошуково-рятувальної операції. Власне, вже після офіційного оголошення про завершення пошуків що спускалися на рівнину рятувальники виявили її тіло в ущелині на глибині 150 метрів. Це сталося в 200 метрах від місця, де раніше були виявлені її речі. Тіло Лейли Албогачиєвої спустили з висоти 5200 метрів та передали родичам.
Глава Республіки Інгушетія Юнус-Бек Євкуров, який перебував в цей період у прощі до Саудівській Аравії, направив рідним та близьким Лейли Албогачиєвої телеграму із співчуттями: «Загибель Лейли стала великим ударом не лише для її рідних та близьких, а й для всіх жителів Інгушетії, для тих, хто її знав, хто разом з нею підкорював неприступні гірські вершини. Вона була сильною, вольовою людиною. Цілеспрямована та патріотична, готова неможливе зробити можливим, вона була національним надбанням Інгушетії та гордістю Росії».[5]
5 жовтня 2014 в Республіці Інгушетія був оголошений траур за загиблою альпіністкою.[6]
Лейлу Султанівну Албогачиєву поховали на родовому цвинтарі в рідному селі Алі-Юрт.
Вирішується питання про вшанування імені легендарної альпіністки у неї на батьківщині, в Республіці Інгушетія, а також в Кабардино-Балкарській Республіці, де вона загинула.[7]
Примітки ред.
- ↑ Лейла Албогачиева: Я не покоряю горы, я их люблю. Архів оригіналу за 13 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Альпинистка из Ингушетии второй раз покорила Эверест. Архів оригіналу за 16 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Пропавшая на Эльбрусе альпинистка пыталась установить рекорд. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Пропавшая альпинистка записала на Эльбрусе обращение к мировым лидерам. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Соболезнования Главы Ингушетии Ю. Б. Евкурова в связи с гибелью альпинистки Лейлы Албогачиевой. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Траур объявлен в Ингушетии в связи с гибелью альпинистки. Архів оригіналу за 5 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.
- ↑ Спорткомплексу в с.п. Али-Юрт присвоят имя легендарной альпинистки Лейлы Албогачиевой. Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 24 жовтня 2014.