Алабян Каро Семенович

Каро Семе́нович Алабя́н ((14 (26) липня 1897, Гянджа — 5 січня 1959(1959-01-05), Москва)) — вірменський радянський архітектор. Дійсний член Академії будівництва і архітектури СРСР.

Алабян Каро Семенович
вірм. Կարո Սիմոնի Հալաբյան
Народження 14 (26) липня 1897[1]
Гянджа, Російська імперія[1]
Смерть 5 січня 1959(1959-01-05)[1] (61 рік)
  Москва, СРСР[2][1]
(рак легень)
Поховання Новодівичий цвинтар
Національність вірмени[1]
Країна  Російська імперія
 СРСР
Навчання Нерсісянська школа (1917)[1] і Вищі художньо-технічні майстерні (1929)[1]
Діяльність архітектор, політик
Працівник Вірменський державний інженерний університет
Член Q4101988?[1], Спілка архітекторів СРСР[1], Академія архітектури СРСР[1] і Королівський інститут британських архітекторів[1]
Твори Центральний академічний театр Російської арміїd і Виставка досягнень народного господарства
Партія КПРС[1]
У шлюбі з Lyudmila Tselikovskayad
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора орден «Знак Пошани» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР

CMNS: Алабян Каро Семенович у Вікісховищі

Біографічні відомості ред.

Народився в місті Єлисаветполь (згодом Кіровабад, нині Гянджа, Азербайджан).

У 1929 закінчив Вищий художньо-технічний інститут (ВХУТЕІН) в Москві. Працював в інституті «Моспроект».

У 1929 був серед засновників Всеросійського товариства пролетарських архітекторів, яке декларувало своєю метою «створення нової пролетарської архітектури».

Після створення в 1932 Спілки радянських архітекторів Алабян став її відповідальним секретарем.

17 червня 1937 на першому з'їзді радянських архітекторів заявив: «Ми, радянські архітектори, всіляко повинні посилити боротьбу проти шкідливих буржуазних теорій і теорійок, проти ідеалістичного розуміння архітектурної творчості, проти явного та прихованого формалізму». Очолював Спілку радянських архітекторів до 1950.

У 1949—1953 був віце-президентом Академії архітектури СРСР.

Був членом КПРС (з 1917 — тоді РСДРП(б)). Депутат Верховної Ради СРСР першого та другого скликань (1937—1950).

Нагороджено двома орденами та медалями.

Був одружений з актрисою Людмилою Целіковською (став її четвертим чоловіком). 1949 року в них народився син Олександр.

Каро Алабян помер 5 січня 1959 від раку легенів на 62-му році життя. Поховано архітектора на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Творчість ред.

 
Театр Червоної Армії в Москві. Загальний вигляд
 
Театр Червоної Армії в Москві. Деталь

Ранні роботи Алабяна виконано в дусі конструктивізму (житловий будинок в Єревані, 1929—1930, та ін.), пізніше звернувся до класичної спадщини.

У 1933 на конкурсі на проект Палацу Рад отримав першу премію. Брав участь у розробці Генерального плану реконструкції Москви (1935).

Найголовніші роботи Алабяна:

  • Центральний театр Радянської Армії в Москві (1934—1940, співавтор — архітектор Василь Симбірцев),
  • павільйон Вірменської РСР на Виставці досягнень народного господарства (1939, 1954),
  • генеральний план відбудови Сталінграда (1945, співавтор — М. X. Поляков та ін.),
  • морський вокзал в Сочі (1955),
  • надземний вестибюль станції метро «Червонопресненська» (1952).
  • житловий масив Хімки — Ховрино в Москві.

Брав участь у створенні павільйону СРСР на Всесвітній виставці в Нью-Йорку 1939 року (у співавторстві з Борисом Іофаном).

Примітки ред.

Література ред.

Посилання ред.