Айхал

населений пункт у Росії

Айхал (якут. Айхал) — селище міського типу в Мирнинському улусі Якутії, розташоване на відстані 60 км на південь від міста Удачний. Даний населений пункт утворений в 1961 році в зв'язку з відкриттям кімберлітової трубки «Айхал» (в перекладі з якутської мови — слава), яка була виявлена 22 січня 1960 року.

Айхал
якут. Айхал
Прапор
Прапор

Координати 65°56′00″ пн. ш. 111°29′00″ сх. д. / 65.933333333333° пн. ш. 111.48333333333° сх. д. / 65.933333333333; 111.48333333333

Країна  Росія
Адмінодиниця Q23898795?[1]
Дата заснування 1961
Висота центру 514 м
Населення 13 359 осіб (2023)[2]
Часовий пояс UTC+9
Телефонний код 41136
Поштовий індекс 678190
GeoNames 2027296
OSM 5393338 ·R (Q23898795)
Офіційний сайт мо-айхал.рф
Айхал. Карта розташування: Росія
Айхал
Айхал
Айхал (Росія)
Мапа

Географія

ред.

Селище побудоване неподалік від річки Сохсолоох (в перекладі з якутської мови — річка з пастками, від сохсо — пастка, пащу, пастка), в якій (за легендою) тонули олені, дістаючись іншого берега по осінньому льоду.

Сучасний Айхал поділяється на дві частини: верхнє і нижнє селище. Нижнє селище — стара частина, дерев'яні будинки. Верхнє — бетонні п'ятиповерхівки. Головне містоутворююче підприємство — Айхальський ГЗК, АК «АЛРОСА» (ВАТ).

Історія

ред.

Населений пункт заснований 1961 року геологами Амакинської геологорозвідувальної експедиції в зв'язку з відкриттям кімберлітової трубки «Айхал». Статус селища міського типу — з 1962 року.

Промисловий ядерний вибух «Кратон-3»

ред.

У серпні 1978 року на глибині 577 метрів на об'єкті «Кратон-3» був проведений промисловий ядерний вибух потужністю 19 кілотонн (близький за потужністю до бомби, скинутої на Хіросіму в 1945 році) на замовлення Міністерства геології СРСР, з метою глибинного вивчення земної кори методом «сейсмічного зондування»[3]. Вибух стався на відстані 39 км на схід від Айхала. Під час організації вибуху були допущені порушення, внаслідок чого утворилася радіоактивна хмара, яка накрила селище з 54 жителями, постраждали також 26 учасників робіт[4].

Населення

ред.
Чисельність населення
1970[5]1979[6]1989[7]2002[8]2009[9]2010[10]2011[11]
5386544011 55215 78215 74613 72713 744
2012[12]2013[13]2014[14]2015[15]2016[16]2017[17]2018[18]
13 59713 59413 39613 40814 05713 96213 683

Клімат

ред.
Клімат району субарктичний, із чітко вираженими рисами континентальності. Характерна температурна інверсія. У долинах формуються більш низькі температури повітря. Різниця досягає максимуму при безвітряності в 2-5° на кожні 100 м підйому. У січні температура повітря сягає показників -38 — -45°, у липні — до +22°.

Вічна мерзлота

ред.

Айхал розташований в зоні суцільного поширення багаторічномерзлих порід («вічної мерзлоти»). Середньорічні температури ґрунтів на глибині 9-15 м (т. зв. нульових річних амплітуд) змінюються від -3° до -6°. Потужність кріолітозони варіюється в межах 800—1100 м, а у верхів'ях р. Мархи досягає 1500 м[19]. Влітку ґрунти в районі розморожуються на 0,5-2,5 м. Щебнисті ґрунти, позбавлені рослинності, в окремі роки прогрівалися на 2,5-3,0 м, а торфовища в долинах річок Сохсолоох, Марха та в озерних улоговинах розставали всього на 0,5 м.

Інфраструктура

ред.
  • Освіта. На території селища розташовані дві загальноосвітні школи ЗОШ № 5, ЗОШ № 23. ПТУ № 30, МКОУ "ЦДОД «Надія» з 1975 р., 6 дитячих садків. ГБУ РС (Я). В с. Айхал з 1975 року працює Муніципальна державна освітня установа «Центр додаткової освіти дітей».
  • Айхальская міська лікарня.
  • Айхальське відділення поліції.
  • Палац культури «Північне сяйво».
  • Спортивний комплекс з басейном «Дельфін».
  • Велика кількість салонів краси та крамниць.

ЗМІ

ред.

Радіостанції:

  • 101,9 — Алмазний край / Хіт FM
  • 102,5 — Радіо НВК «Саха»

Телебачення:

  • 3 — Алмазний край / Звезда
  • 12 — ТВ Центр
  • 26 — DVB-T2 (1 мультиплекс) (РТС 50 Вт, 43 м)
  • 28 — план цифра DVB-T2 (2 мультиплекс) (РТС 50 Вт, 43 м)
  • 34 — Росія-2

Релігія

ред.

У селищі діє православний храм Різдва Христового (настоятель — ієрей Іоанн Сєркін). У селищі також звели мечеть.

Відомі люди

ред.

Примітки

ред.
  1. ЗКТМУ
  2. Численность постоянного населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2023 года
  3. Теперь я знаю, где водятся «атомные» олени. газета «Якутия». Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 8.01.2010.
  4. Ядерный взрыв накрыл радиоактивным облаком небольшой городок в Якутии 37 лет назад. yakutiamedia.ru. Архів оригіналу за 21 вересня 2016. Процитовано 8 січня 2016.
  5. Всесоюзний перепис населення 1970 року. Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013. (рос.)
  6. Всесоюзний перепис населення 1979 року Чисельність міського населення РРФСР, її територіальних одиниць, міських поселень і міських районів за статтю (рос.). Демоскоп Weekly. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 25 вересня 2013.
  7. Всесоюзний перепис населення 1989 року. Чисельність міського населення. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. (рос.)
  8. Численность городского и сельского населения Республики Саха (Якутия). Архів оригіналу (xls) за 28 січня 2013. Процитовано 10 січня 2013.
  9. Численность постоянного населения Российской Федерации по городам, поселкам городского типа и районам на 1 января 2009 года. Архів оригіналу за 2 січня 2014. Процитовано 2 січня 2014. (рос.)
  10. Всероссийская перепись населения 2010 года. Якутия. Таб. 5. Численность населения по районам, городским и сельским населённым пунктам. Архів оригіналу за 5 квітня 2016. Процитовано 5 квітня 2016.
  11. Якутия. Оценка численности населения на 1 января 2009-2015 годов
  12. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями. Таблиця 35. Оцінка чисельності постійного населення на 1 січня 2012 року. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 31 травня 2014.
  13. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2013 року. - М .: Федеральна служба державної статистики Росстат, 2013. - 528 с. (Табл. 33. Чисельність населення міських округів, муніципальних районів, міських і сільських поселень, міських населених пунктів, сільських населених пунктів). Архів оригіналу за 16 листопада 2013. Процитовано 16 листопада 2013.
  14. Таблиця 33. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2014 року. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 2 серпня 2014.
  15. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2015 року. Архів оригіналу за 6 серпня 2015. Процитовано 6 серпня 2015.
  16. Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2016 року
  17. (рос.) Чисельність населення Російської Федерації за муніципальними утвореннями на 1 січня 2017 року. 31 липня 2017. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 31 липня 2017.
  18. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года (рос.). Архів оригіналу за 26 липня 2018. Процитовано 25 липня 2018.
  19. Геокриология СССР. Средняя Сибирь. Под ред. Э. Д. Ершова. Москва. «Недра» 1989

Джерела

ред.

Посилання

ред.