Айріс Чен
англ. Iris Chang, кит. 张纯如
Iris chang.jpg
Народилася 28 березня 1968(1968-03-28)[1][2][…]
Принстон, Мерсер, Нью-Джерсі, США
Померла 9 листопада 2004(2004-11-09)[4][3][5] (36 років)
Лос-Гатос, Санта-Клара, Каліфорнія, США
·вогнепальне поранення
Поховання Каліфорнія
Країна Flag of the United States.svg США
Місце проживання Сан-Хосе
Діяльність правозахисниця, журналістка, письменниця, політична активістка
Alma mater Університет Джонса Гопкінса і University Laboratory High Schoold
Мова творів англійська і китайська[1]
Magnum opus The Rape of Nankingd і Thread of the Silkwormd
Членство Committee of 100d
Сайт: irischang.net

CMNS: Айріс Чен у Вікісховищі

Айріс Чен (англ. Iris Chang, кит. 张纯如) (28 березня 1968 – 9 листопада 2004) — американська журналістка та письменниця китайського походження. Відома завдяки ряду книг, присвячених деяким моментам історії Китаю.

Ранні рокиРедагувати

Айріс народилась 28 березня 1968 року у Принстоні, в родині університетських професорів, які емігрували з Тайваню. Школу закінчила в 1985 році в Шампейн, штат Іллінойс, згодом в 1989 там же отримала ступінь бакалавра в місцевому університеті.

Працювала позаштатним кореспондентом, пишучи статті для Чикаго Триб'юн та Нью-Йорк Таймс.

Одружилась, мала сина Кристофера, якому на момент її смерті виповнилось два роки.

В останні роки життя проживала у Сан-Хосе (Каліфорнія).

ПраціРедагувати

Першою книгою Айріс Чен стала «Нитка шовкопряда» (англ. Thread of the Silkworm), видана у 1995 році. Книга була присвячена життю Цяня Сюесеня — китайського професора, який постраждав від політики маккартизму і змушений був повернутись зі США до комуністичного Китаю. У Китаї він брав участь у розробці ракет, одна з яких (за класифікацією НАТО названа Silkworm) застосовувалась проти американських сил під час війни у Перській затоці.

Всесвітнє визнання Айріс Чен принесла її друга книга The Rape of Nanking, присвячена подіям різанини у Нанкіні. Книгу було видано у 1997 році, вона протягом десяти тижнів протрималась у списку бестселлерів New York Times.[6]. Згодом (у 2007) за матеріалами книги було знято документальний фільм.

Депресія та смертьРедагувати

 
Статуя Айріс Чен меморіальному комплексі в Нанкіні

У червні 2004 у Айріс стався нервовий зрив, що пояснювалось постійними проблемами зі сном та наслідками дій медикаментів. На цей момент вона вже кілька місяців працювала над своєю новою книгою, присвяченою подіям Маршу Смерті з Баатану. Крім того, в цей час вона була зайнята підтримкою книги «Китайці в Америці». Через напад депресії вона не могла вийти з номера готелю та була госпіталізована до лікарні у Луїсвіллі.

Після виходу з лікарні Айріс продовжувала страждати від депресії та від побічних ефектів дії ліків[7] Жахливі матеріали її досліджень також не сприяли поліпшенню психічного стану.[8]

9 листопада 2004 року Айріс Чен наклала на себе руки, застрелившись у своєму на автомобілі на одному з шосе у Каліфорнії. Серед її паперів знайшли кілька недописаних посмертних листів[7].

БіблографіяРедагувати

Українською або російською мовами праці Айріс Чен не видавались. Англійською були видані три книги:

ПриміткиРедагувати

  1. а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. SNAC — 2010.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. http://www.nytimes.com/2004/11/12/arts/12chang.html
  5. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  6. Iris Chang, Who Chronicled Rape of Nanking, Dies at 36. The New York Times. 2004-11-12. Процитовано 2007-11-26. 
  7. а б Heidi Benson, «Historian Iris Chang won many battles», San Francisco Chronicle, April 17, 2005.
  8. «Iris Chang's suicide stunned those she tried so hard to help», San Francisco Chronicle, November 20, 2004.