Айзерман Марк Аронович
Марк Аронович Айзерман (24 травня 1913, Двінськ, Вітебської губернії Російської імперії — 8 травня 1992, Росія) — радянський учений в галузі механіки і теорії управління, доктор технічних наук, професор. Представник першого покоління кібернетиків в СРСР[2]. Професор і завідувач кафедри теоретичної механіки МФТІ.
| Айзерман Марк Аронович | |
|---|---|
| Народився |
24 травня 1913 Даугавпілс, Двинський повіт, Вітебська губернія, Російська імперія |
| Помер |
8 травня 1992 (78 років) Росія |
| Країна |
 СРСР.svg){kind=small} Росія |
| Діяльність | кібернетик, фізик |
| Alma mater | Московський державний технічний університет імені Баумана |
| Галузь | механіка |
| Заклад | МФТІ |
| Вчителі |
Лузін Микола Миколайович Андронов Олександр Олександрович[1] і Ґантмахер Фелікс Рувимович[1] |
| Аспіранти, докторанти |
Алескеров Фуад Тагійовичd Браверман Еммануїл Марковичd |
| Нагороди |
   |
Біографія ред.
Народився у Двінську в сім'ї Арона Ізраіловича Айзермана (1878—1960) і Рози Львівни Айзерман (1882—1962).
Робота ред.
1939 рік — працював в Інституті автоматики і телемеханіки АН СРСР.
У 1941 році, незважаючи на наявну «бронь», пішов добровольцем на фронт. Демобілізувався в 1945-му[3].
Науковий ступінь ред.
У 1946 році захистив докторську дисертацію з теорії нелінійних систем регулювання.
1982 року з ініціативи Айзермана в Інституті автоматики і телемеханіки АН СРСР була організована лабораторія динаміки нелінійних процесів управління[4], яку очолив Є. С. П'ятницький.
У тому ж році на базі першого сектора 25-ї лабораторії, очолюваної Айзерманом, за його ініціативою була створена лабораторія з обробки великих масивів інформації в ієрархічних системах, яку очолив доктор технічних наук, професор О. О. Дорофеюк[5].
Нагороди ред.
- 11 березня 1985 року — орден Вітчизняної війни II ступеня[6];
- 27 березня 1954 року — орден «Знак Пошани»;
- медалі
- 1964 рік — став лауреатом Ленінської премії за створення універсальної системи елементів промислової пневмоавтоматики.
Цікаві факти ред.
- Передав у науково-технічну бібліотеку МІРЕА 1500 книг зі своєї особистої бібліотеки[7].
- У фізтехівській субкультурі підручник Айзермана з теоретичної механіки називається «Айзермех». На слова «Як писав покійний Айзерман…» лектор Айзерман обґрунтовано заперечував: «Це не у мене, а у Гантмахера!» («Лекції з аналітичної механіки» Гантмахера).
- За жартівливою версією[8], найменування станції Марк пов'язано з тим, що Марк Аронович часто засинав і проїжджав повз станцію «Новодачна». Провідники, виконуючи його прохання будити його перед наступною зупинкою, виголошували «Марк, наступна Новодачна!». Проте Марк Аронович народився в 1913 році, і лише з 1946 року міг регулярно їздити приміськими поїздами Савеловського напрямку; станція існує з 1900 року.
Основні роботи ред.
- Айзерман М. А., Смирнова И. М. О применении методов малого параметра для исследования периодических режимов в системах автоматического регулирования, которые малого параметра не содержат // Памяти А. А. Андронова. — М., 1955.
- Айзерман М. А., Гантмахер Ф. Р. Абсолютная устойчивость регулируемых систем. — М.: АН СССР, 1963.
- Айзерман М. А., Гусев Л. А., Розоноэр Л. И., Смирнова И. М., Таль А. А. . Логика. Автоматы. Алгоритмы. — М. : Физматгиз, 1963. — 556 с.
- Айзерман М. А. Теория автоматического регулирования. 3-е изд. — 1966. — 452 с.
- Айзерман М. А. Классическая механика. 2-е изд. — М.: Наука, 1980. — 367 с.
- Айзерман М. А., Малишевский А. В. Проблемы логического обоснования в общей теории выбора: Общая модель выбора и его классически-рацион. основания. Препринт. — М.: ИПУ, 1980. — 71 с.
- Айзерман М. А., Малишевский А. В. Проблемы логического обоснования в общей теории выбора: Прим. анализа рациональности механизмов выбора. Препринт. — М.: ИПУ, 1982. — 72 с.
- Айзерман М. А., Малишевский А. В. Проблемы логического обоснования в общей теории выбора: Уровни и критерии классич. рациональности выбора. Препринт. — М.: ИПУ, 1982. — 79 с.
- Айзерман М. А. Теория автоматического регулирования. — М.: Наука, 1984.
- Айзерман М. А., Литваков Б. М. Псевдокритерии и псевдокритериальный выбор: О некоторых обобщениях теории выбора вариантов. Препринт. — М.: ИПУ, 1987. — 47 с.
- Айзерман М. А., Алескеров Ф. Т. Выбор вариантов: основы теории. — М.: Наука, 1990. — 236 с.
- Айзерман М. А., Вольский В. И., Литваков Б. М. Элементы теории выбора: Псевдокритерии и псевдокритериальный выбор. — 1994. — 216 с.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Марк Аронович Айзерман[недоступне посилання з Май 2018] на сайте km.ru
- ↑ Марк Аронович Айзерман. Архів оригіналу за 4 грудня 2007. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Евгений Серафимович Пятницкий. Архів оригіналу за 9 вересня 2018. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Лаборатория № 55 [Архівовано 2004-12-22 у Wayback Machine.]
- ↑ Айзерман Марк Аронович [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] на сайте «Память народа»
- ↑ Научно-техническая библиотека МИРЭА. Архів оригіналу за 23 грудня 2008. Процитовано 19 вересня 2018.
- ↑ Двинский учёный Марк Айзерман двигал вперёд советскую науку. Архів оригіналу за 13-01-2006. Процитовано 19-09-2018.