Азербайджанські музичні інструменти

Азербайджанські народні музичні інструменти (азерб. Azərbaycan xalq çalğı alətləri) — музичні інструменти, використовувані азербайджанським народом під час виконання музики (мугамів, народної музики[ru], в оркестрах). Азербайджанські музичні інструменти поділяються на три основні групи — струнні, ударні, духові. Оздоблення музичних інструментів також становить особливу галузь народної творчості[1].

Азербайджанські народні музичні інструменти, виставлені в краєзнавчому музеї міста Шекі

ІсторіяРедагувати

Згадуються такі майстри азербайджанського музичного мистецтва як Аліхан Тебрізі і Ризаддін Ширвані. Перший з них винайшов музичний інструмент шуштер, а другий — шешхана. Турецький мандрівник Евлія Челебі (XVII ст.) повідомляє, що знаменитий сазандар свого часу, нахічеванець Мурад-Ага, був переселений турецьким султаном Мурадом III у Константинополь[1].

1931 року в стінах Азербайджанського Комітету з радіомовлення азербайджанський композитор Узеїром Гаджибековим створив нотний оркестр азербайджанських народних інструментів. Думка ж про створення цього оркестру була подана Гаджибекову Муслімом Магомаєвим[2].

У січні 2000 року при Азербайджанській державній філармонії створено Азербайджанський державний оркестр народних інструментів.

5-7 листопада 2012 року у Франції, в Музеї мистецтва та історії міста Коньяк, відбулася виставка, присвячена азербайджанському мистецтву й ремеслу, на якій в числі інших предметів було виставлено й деякі азербайджанські народні музичні інструменти[3].

КласифікаціяРедагувати

СтрунніРедагувати

В групі струнних інструментів перш за все називають супутник ашуга — саз (азерб. saz), найбільш стародавній і популярний інструмент. В народній поезії саз оспівано як «солодкозвучний» та «золотий». Саз належить до числа лю́тневих інструментів з довгим грифом (від 1 до 1,5 м); Корпус інструменту грушоподібний, великий і глибокий. Його виготовляють з деревини шовковиці, яка з часом темніє і набуває характерного коричневого кольору. Металеві струни саза діляться на мелодійну, настроювальну і акомпанементну групи, число струн коливається від чотирьох до восьми і більше. Саз має дзвінкий тембр і мелодійність і служить акомпанувальним інструментом до сольного співу. Серед ашугів популярний довгий саз; його носять на ремені через плече[1]. Варто відзначити, що мистецтво азербайджанських ашугів внесено до списку нематеріальної культурної спадщини людства[4].

Тар (азерб. tar), так само як саз, лю́тневий інструмент, що нагадує за формою гітару. Звичайне число струн — 11, що розділяються, як і на сазі, на три групи: мелодійну, настроювальну і акомпанементну. Дека тара робиться не з дерева, як у саза, а з бичачого міхура, що надає тару особливого тембру. Складний звукоряд інструменту дозволяє досягати інтонаційного різноманіття. Тар — обов'язковий інструмент ханенде під час виконання мугамів[1]. Азербайджанське мистецтво гри на тарі і майстерність його виготовлення, так само, як і мугам, внесено до списку нематеріальної культурної спадщини людства[5].

Кеманча (азерб. kamança) — смичковий три- або чотири-, а іноді і п'ятиструнний інструмент, з круглим корпусом і округлим грифом. Для гри на кеманчі використовують луковидний смичок, тримаючи інструмент вертикально на колінах. За тембром кеманча нагадує скрипку[1].

Крім перерахованого вище серед азербайджанських інструментів виділяються гопуз[ru], чогур, чагане[ru], барбат, ширванський танбур[ru], ченг, руд[ru], сантур і канун.

УдарніРедагувати

Групу ударних інструментів становлять барабани, литаври, бубни. Азербайджанський барабан нагара[ru] (азерб. nağara) відрізняється від звичайного барабана тим, що під час гри по ньому замість паличок вдаряють просто руками. Існують такі різновиди нагари: голтуг нагара[ru], джура нагара[ru], беюк нагара[ru]. Азербайджанські литаври гоша-нагара (азерб. qoşa nağara) — це парні барабанчики невеликих розмірів, причому діаметр одного трохи менший від діаметра іншого, що змушує їх звучати по-різному. Корпус барабанчиків керамічний, мембрана ж робиться зі шкіри. Це надає звуку своєрідного глухуватого відтінку. Обидва барабанчики укріплені на нерухомій основі. Часто на цій основі укріплюють ще й металевий дзвіночок на довгій ніжці. По барабанчиках зазвичай б'ють руками[1], іноді використовують палички.

Бубон (гавал (азерб. qaval) і даф (азерб. dəf)) складається з дерев'яного обруча, який обтягується мембраною з бичачого міхура. З внутрішньої сторони складається з кілець і брязкалець[1]. Крім перерахованих серед народних ударних інструментів виділяються лаггуту[ru] і дарбука.

ДуховіРедагувати

 
Виконання народного танцю під музику балабана

Азербайджанські духові народні інструменти бувають двох типів — флейтового і гобойного. До числа перших відноситься тутек (азерб. tütək), що являє собою пастушу сопілку найпростішої конструкції, до числа других — балабан (азерб. balaban), різновидність циліндричного гобоя. Обидва інструменти мають подвійний тростинний мундштук і однакову кількість пальцевих отворів. Різниця в звукові виникає завдяки різній будові звукових каналів[1].

До числа гобойних інструментів відноситься і зурна (азерб. zurna), яка має конічну форму каналу. Це надає звуку інструменту різкість. Тому балабан частіше вживається в приміщенні, зурна — на вулиці. Саме своєрідний і сильний звук цих інструментів робить їх улюбленими народними інструментами. Саз з балабаном і ударним інструментом становили ашузький ансамбль, а тар з кеманчею і бубном супроводжували виконання співаків мугамів — ханенде, духовим же народним ансамблем можна вважати гоша зурну (азерб. qoşa zurna — дві зурни) в супроводі балабана[1].

Також серед азербайджанських духових інструментів можна назвати най і тулум.

ГалереяРедагувати

У філателіїРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к К. А. Касимов. Народы Азербайджанской Советской Социалистической Республики. Азербайджанцы. Народное творчество / Под редакцией Б. А. Гарданова, А. Н. Гулиева, С. Т. Еремяна, Л. И. Лаврова, Г. А. Нерсесова, Г. С. Читая. — Народы Кавказа: Этнографические очерки : Издательство Академии наук СССР, 1962. — Т. 2. — С. 157-159 (Народная музыка). — 684 с.
  2. Эльмира Абасова. Узеир Гаджибеков / Под ред. Л. В. Карагичевой. — Баку : Азербайджанское государственное издательство, 1975. — С. 87. — 142 с.
  3. Во Франции прошло мероприятие в рамках проекта «Культурные ценности Азербайджана — жемчужины Кавказа»
  4. Art of Azerbaijani Ashiq. Официальный сайт ЮНЕСКО. 
  5. Craftsmanship and performance art of the Tar, a long-necked string musical instrument. Официальный сайт ЮНЕСКО.