Сантур (перс.سنتور) — іранський музичний інструмент, роду цимбал. Має форму трапеції, зазвичай зроблений з волоського горіха або різновидів екзотичної деревини. Класичний іранський сантур має 72 струни, по чотири на кожній з 18 підставок.

Опис ред.

Типовий іранський сантур має два ряди підставок й охоплює приблизно три октави. Струни правого ряду зроблені з латуні або міді, лівого — зі сталі[1]. Два ряди з дев'яти підставок, що називаються «харак», поділяють сантур на три частини за висотою октави. Кожна підставка перетинається чотирма струнами, що тягнуться горизонтально уздовж всього інструменту. На сантурі грають за допомогою «мезрабів» — овальних молоточків, що їх тримають між великим, вказівним та середнім пальцями.

Походження ред.

Назва інструмента походить від грец. Σαντούρι. Створення сантура пов'язано з ім'ям єврейського пророка та царя Давида, який за легендою винайшов цілу низку музичних інструментів[2].

Турецький музикознавець Рауф Екта Бей пише про сантур:

"Цей музичний інструмент дуже давній, він згадується ще в Торі під назвою "псантерин". 
Слово "сантур" являє собою іншу фонетичну форму цієї назви"

Різновиди ред.

 
Мініатюра 1830 року жінки, що грає на сантурі.

Музичні інструменти, відповідні сантуру та цимбалам, широко відомі по всьому світі. Різновиди сантура маємо в музичних культурах Індії, Афганістану, Пакистану, Вірменії, Туреччини, Іраку, Китаю, Греції. Індійський сантур ширший за іранський, він прямокутний і має більше струн; молоточками індійського сантура інакше користуються. Від іранського сантура пішли китайський янцинь та грецький сантурі. Східноєвропейська версія сантура називається цимбали і часто використовується у циганській музиці.

Примітки ред.

  1. Сантур іранський. Архів оригіналу за 15 жовтня 2013. Процитовано 2 серпня 2013.
  2. Про сантур. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 2 серпня 2013.

Посилання ред.