Адольфо Вільдт (італ. Adolfo Wildt; 1 березня 1868, Мілан — 12 травня 1931, там же) — італійський скульптор і художник. Його творчість мала значний вплив на розвиток сучасного пластичного мистецтва.

Адольфо Вільдт
італ. Adolfo Wildt

Ritratto dello scultore Adolfo Wildt, opera del fotografo Emilio Sommariva (1923).jpg

Народження 1 березня 1868(1868-03-01)[1][2][…]
Мілан, Королівство Італія[4]
Смерть 12 березня 1931(1931-03-12)[1][2][…] (63 роки)
  Мілан, Королівство Італія[4]
Поховання
Країна Flag of Italy (1861–1946).svg Королівство Італія
Навчання Академія Брери
Діяльність скульптор
Напрямок скульптура
Вчитель Giuseppe Grandid
Відомі учні Lucio Fontanad
Працівник Академія Брери
Діти Francesco Wildtd

CMNS: Адольфо Вільдт у Вікісховищі

Життя і творчістьРедагувати

Народився в бідній сім'ї, найстарший зі шести дітей. Батьки походили зі Швейцарії; батько прислужував у міланській ратуші. У дев'ятирічному віці змушений був залишити школу, щоб заробляти для сім'ї. Адольфо стає учнем перукаря, а згодом золотих справ майстера.

У 11-річному віці він працює в майстерні у скульптора Джузеппе Гранді, де вчиться обробляти мармур. У 1888 році Адольфо вже у скульптора Федеріко Вілла, який знайомить юнака з відомими майстрами Ломбардії. Одночасно він здобуває професійну освіту, спершу у Вищій школі мистецтв Мілана (Scuola Superiore d'Arte Applicata), а потім і в Академії ді Брера. У 1892 році створює свій перший значний твір з мармуру, жіночу голову «La Vedova».

Починаючи з 1894 року скульптор працює над замовленнями німецького колекціонера творів мистецтва Франка Розе, який уклав з ним договір терміном на 15 років. За річний внесок в 4 тисячі лір Вільдт зобов'язався висилати Розе кожен перший екземпляр зі своїх нових творів. Ця постійна фінансова підтримка дозволила Вільдту брати участь у виставках в Мілані, Берліні, Дрездені, Мюнхені та Цюриху. Знову ж таки за посередництвом Розе скульптор знайомиться з мистецтвом стилю модерн, з берлінським і віденським сецесіоном, що суттєво вплинуло на його творчість. Зразками для майстра були також роботи Огюста Родена і Адольфа фон Гільдебранда.

Після смерті Розе в 1912 року А. Вільдт отримує повну свободу діяльності. У 1913 році він створює макет фонтану La trilogia для виставки на мюнхенському Сецесіоні, і нагороджується за нього премією короля Умберто II (тоді — принца Умберто, Premio Principe Umberto). Ця композиція потім була придбана Міланом і виставлена у дворі так званого «Гуманітарного суспільства» (Società Umanitaria).

У 1919 році проходить персональна виставка Вільдта в міланській галереї Пезаро; в 1921, 1924 і 1926 роках він бере участь у венеціанських бієнале. У 1921 майстер відкриває свою школу скульптури з мармуру — Scuola del Marmo, пізніше з'єднану з Академією ді Брера. Серед його найвідоміших учнів слід назвати Луїджі Фонтану, Фаусто Мелотті і Луїджі Броггіні.

На Всесвітній виставці в Парижі (1925) Адольфо Вільдт був удостоєний найвищої нагороди — Гран Прі з класу скульптури[5].

У 1929 році скульптор був прийнятий Муссоліні в члени Італійської Академії (Accademia d'Italia). Був членом фашистської партії. Бюст Муссоліні роботи Вільдта був встановлений в штаб-квартирі цієї партії в Мілані (Casa del Fascio) і знищений під час боїв на початку 1945 року. В кінці 1920-х років низку своїх робіт скульптор присвятив фашистському руху в Італії.

Роботи, створені Вільдтом наприкінці XIX століття, відповідають канонам символізму і стилю модерн. Майже готичні форми його постатей і філігранна обробка мармурових поверхонь створюють враження у глядача особливої чистоти і пластичності його творів. В цьому плані його творіння наближається до експресіонізму, що особливо помітно в «Автопортреті» майстра від 1908 року.

ТвориРедагувати

  • L'Arte del marmo. Mailand 1921

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Exposition internationale des arts décoratifs et industriels modernes, Paris 1925 : Liste des rècompenses [Список наград] : [фр.] / Ministère du commerce, de l'industrie, des postes et des télégraphes. — Paris : Imprimerie Nationale, 1925. — 176 p.
  • Giorgio Nicodemi: Adolfo Wildt. 3 видання, Hoepli, Mailand 1945 (англійською мовою).
  • Paola Mola (вид.): Adolfo Wildt: ein italienischer Bildhauer des Symbolismus. Druck- und Verl. -Ges., Darmstadt-1990 (Katalog zur gleichnamigen Ausstellung, Mathildenhöhe, Darmstadt, 25. März-17. Juni 1990).
  • Elena Pontiggia (вид. ): L'arte del marmo / Adolfo Wildt. Abscondita, Mailand 2002 ISBN 88-8416-006-5 (італійською мовою).

ПосиланняРедагувати