Адальберт Бецценбергер

Адальберт Бецценбергер (нім. Adalbert Bezzenberger; 14 квітня 1851, Кассель — 31 жовтня 1922, Кенігсберг) — німецький філолог і археолог, викладач Геттінгенського і Кенігсберзького університетів. Вважається основоположником балтістики.

Адальберт Бецценбергер
нім. Adalbert Bezzenberger
Adalbert Bezzenberger.JPG
Народився 14 квітня 1851(1851-04-14)[1]
Кассель, Гессен, Німеччина[2]
Помер 31 жовтня 1922(1922-10-31)[3][2] (71 рік)
Кенігсберг, Вільна держава Пруссія, Веймарська республіка[1]
Країна Flag of Germany (3-2 aspect ratio).svg Німеччина
Діяльність мовознавець, викладач університету, археолог, архіваріус
Alma mater Геттінгенський університет і Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана
Заклад Геттінгенський університет
Членство Російська академія наук
Нагороди
Орден Святої Анни 2 ступеня
Орден Червоного орла 4-го ступеня PRU Order of Crown ribbon.svg
Автограф Adalbert Bezzenberger - Signatur.jpg

CMNS: Адальберт Бецценбергер у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

Син германіста Гайнріха Ерсте Бецценбергера. З 1859 по 1869 роки навчався в гімназії в Касселі. Під час навчання в Геттінгенському університеті під впливом Теодора Бенфея покинув заняття з германістики та історії та перейшов до порівняльно-історичного мовознавства. У 1872 році Бецценбергер захистив дисертацію з компаративістики. У 1873 році він переходить у Мюнхенський університет Людвіга-Максиміліана, де завдяки Мартіну Гауґу зацікавився індоєвропеїстикою.

 
Бецценбергер під час гри в кеглі

У 1874 році захистив дисертацію в Геттінгені, став габілітованим доктором і отримав звання приват-доцента. У 1879 році Адальберт Бецценбергер став одним із засновників Литовського літературного товариства[4] і ординарним професором і завідувачем катедри санскриту в Кенігсберзькому університеті. Тут він заклав основи балтістики і став займатися балтійською археологією. У 1884 році був обраний членом Геттінгенської академії наук[5] .

У 1890—91 роках навчальному році Бецценбергер став проректором Кенігсбергзького університету, а в 1919—1920 і 1920—1921 навчальних роках був ректором цього університету.

У 1894 році був іменований членом-кореспондентом Російської академії наук[6] .

На честь Бецценбергера була названа вулиця в Кенігсбергзі.

НагородиРедагувати

ПраціРедагувати

  • Beiträge zu Geschichte der Litauischen Sprache. auf Grund litauischer Texte des 16. und 17. Jahrhunderts . Peppmüller Verlag, Göttingen 1877.
  • Die Kurische Nehrung und ihre Bewohner Engelhorn, Stuttgart 1889 (Forschungen zur deutschen Landes- und Volkskunde; 3-4).
  • Lettische Dialektstudien. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1885.
  • Litauische Forschungen. Beiträge zur Kenntniss der Sprache und des Volkstumes der Litauer . Peppmüller Verlag, Göttingen 1882.
  • Sitzungsbericht der Altertumsgeschichte Prussia. 1892.
  • Über der Sprache der Preußischen Letten. Vandenhoeck & Ruprecht, Göttingen 1888.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати