Відкрити головне меню
Агукання хлопчика у віці двох місяців і трьох тижнів

Агу́кання[1] — стадія домовленнєвого розвитку дитини, яка слідує за криком і передує лепету. Триває приблизно з 2—3 до 5—7 місяців життя.

В україномовних Інтернет-джерелах в цьому значенні іноді трапляється слово «гуління»[2], але воно є, скоріш за все, спонтанним росіянізмом. Слід мати на увазі, що для слова гулити старі українські словники фіксують значення «вабити», «спокушати», «дурити обіцянками»[3], а зовсім не «агукати», тому укр. гуління і рос. гуление можна розглядати як міжмовні омоніми.

ОписРедагувати

Агукання являє собою протяжні неголосні співучі звуки або склади — як правило, ці ланцюжки голосних, близьких до /а/, /у/, /и/, часто в сполученні з приголосними /г/, /м/[4].

Початковий період агукання іноді називають «гуканням» — це більш короткі й відривчасті вокалізації (типу /гу/, /га/, /у/, /ка/)[5]. В англомовній термінології поширена назва cooing чи gooing — вона також відбиває переважання велярних звуків у даному типі вокалізацій[6].

Пізніший період агукання (ближче до 4 місяців) відомий як «свиріль» — це вимовляння ланцюжка звуків каскадом[7][8]

Агукання має спонтанний характер і проявляються в дитини в стані спокійного неспання, частіше за все в присутності дорослих. Нерідко вони супроводжуються усмішкою і першим сміхом.

У різних народів діти агукають практично однаково, незалежно від мовного оточення. Але, як показують експериментальні дослідження, вже на 6 місяць дитячі звуки починають нагадувати саме звуки мови дорослих[9]. Діти з уродженою глухотою також проходять стадію агукання (і початкову стадію лепету).

ПриміткиРедагувати