Агрáрний р́инок — це сукупність правовідносин, пов'язаних з укладанням та виконанням цивільно-правових договорів щодо вирощування, зберігання, купівлі та продажу сільськогосподарської продукції[1]; сфера взаємодії суб'єктів ринку щодо забезпечення виробництва й вільного руху сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів, засобів виробництва та послуг для агропромислового комплексу, аграрної науково-технічної продукції[2].

Аграрний ринок країни охоплює безпосередніх виробників, споживачів сільськогосподарських товарів і представників ринкової інфраструктури — посередників.

Суб'єктами аграрного ринку є виробники у сільському господарстві, де представлені всі типи сільськогосподарських виробників[3].

Більшість виробників сільгосподарської працюють у сезонному режимі, основними періодами, коли виникає необхідність отримання кредитування або інших типів фінансування діяльності цих компаній є період перед початком та впродовж посівної кампанії. В цей час виробники купують насіння, засоби захисту, паливно, ремонтують та купують техніку, розраховуються з працівниками.

Зазвичай, вже після збору та реалізації врожаю виробники можуть покривати всі свої витрати та борги.[4]

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. стаття 2 ЗУ «Про державну підтримку сільського господарства України». Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 49, ст.527. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  2. Кирилюк Є. М. Аграрний ринок як економічна категорія: сутнісні ознаки й особливості / Є. М. Кирилюк // Агросвіт. — 2011. — № 12. — С. 2-10. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  3. Жибак М. М. Аграрний ринок України: проблеми та перспективи розвитку / М. М. Жибак // Інноваційна економіка. — 2013. — № 2. — С. 193—196. Архів оригіналу за 12 серпня 2017. Процитовано 12 серпня 2017.
  4. Як працюють аграрні розписки - Юридична Газета. yur-gazeta.com. Архів оригіналу за 9 липня 2021. Процитовано 3 липня 2021.

Джерела ред.

Посилання ред.