Агнета Плейєль
Агнета Крістіна Плейєль Белавська (народилася 26 лютого 1940 року в Стокгольмі) — шведська письменниця, науковиця в питаннях культури та історії літератури. Під іменем Агнети Плейєль вона опублікувала низку романів, поетичних збірок і драматичних творів. Вона виступала як культурний дебатер та очолювала Шведський ПЕН-клуб. З 1988 по 2015 рік вона належала до Товариства Де Ніо.
Агнета Плейєль | ||||
---|---|---|---|---|
швед. Agneta Pleijel | ||||
Народилася | 26 лютого 1940[1] (84 роки) Стокгольм, Швеція[2] | |||
Країна | Швеція | |||
Діяльність | письменниця, журналістка, поетеса, літературний критик, викладачка університету, сценаристка, письменниця-романістка | |||
Сфера роботи | література[3] і журналістика[3] | |||
Alma mater | Гетеборзький університет | |||
Жанр | поезія | |||
Членство | Товариство Дев'яти (2015)[4] | |||
Батько | Åke Pleijeld | |||
Мати | Sonja Berg Pleijeld | |||
Брати, сестри | Sonja Pleijeld | |||
У шлюбі з | Maciej Zarembad | |||
Діти | Lina Pleijeld | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Агнета Плейєль у Вікісховищі | ||||
У своїх книгах Плейєль представляла відомих людей в історії Стокгольма, зокрема Ларса Юртсберга, Альберта та Ісака Бергів. Вона одружена з журналістом Мацеєм Зарембою.
Життєпис
ред.Навчання та праця в газетах
ред.Агнета Плейєль — донька математика Оке Плейєля та авторки і музикантки Соні Берг, яка народилася на Яві. Вона також є сестрою телепродюсера Соні Плейєль. Кар'єра батька привела родину до міста Лунд у Швеції, а потім до еміграції в США. Згодом Агнета Плейєль повернулась на батьківщину до Стокгольма.
Вивчала етнографію, філософію та історію літератури в Гетеборзькому університеті У 1973 році Плейєль розпочала кар'єру літературного критика. Вона була членкинею культурної редакції Aftonbladet з 1968 по 1972 роки, а потім стала редакторкою видання Ord &Bild у 1972—1975 рр. У 1975 році вона повернулася в Афтонбладет, де чотири роки обіймала посаду завідувача відділу культури.
Плейєль очолювала шведський ПЕН-клуб у 1988—1990 рр., редагувала тексти Біблійної комісії з 1991 по 1999 роки, а також працювала в редколегії «Нового часу» з 1992 по 1999 роки. У 1992—1996 роках вона викладала основи драматургії у Шведському інституті театрального мистецтва.
Творчість
ред.Плейєль дебютувала 1969 року, створивши разом із Ронні Амб'єрнссоном п'єсу «У Берліні панує порядок», У 1977-му вона написала драму «Коллонтай» про радянського посла в Швеції Олександру Коллонтай. Драма була надрукована у 1979 році і була поставлена у «Драматені» під керівництвом Альфа Шеберга. Головну роль зіграла Маргарета Крук.
Агнета Плейєль написала кілька драм, а також кіносценаріїв, зокрема фільму «Гора на зворотному боці Місяця» про жінку-математика Софію Ковалевську.
«Ангели, карлики» (1981) — її перша збірка віршів. За шість років вона опублікувала дебютний роман «Розвідник вітру» (Vindspejare), який містить автобіографічний матеріал і є історією про людей п'яти поколінь з корінням у Швеції та в голландській Ост-Індії .
Інші романи — «Собача зірка» (1989), «Гриби» (1993) та «Зима у Стокгольмі» (1997) — сучасний роман про кохання, що піддається суворим випробуванням. «Лорд Nevermore» (2000) описує стосунки в любовному трикутнику — двох чоловіків-інтелектуалів і жінки.
Тоді Плейєль знову працювала над драматургією. Збірку «„Тітоньки“ та інші вірші» номіновано на Августівську премію (Augustpriset) 2004 року.
2006 року Плейєль опублікувала першу частину «Родинної трилогії», серії романів, у якій ідеться про родичів — жителів давнього Стокгольма. У вступній книжці «Хірург королеви» головний герой — лікар XVIII століття. Наступна книжка «Королівський комедіант», що вийшла 2007 року, описує життя Ларса Юртсберга, сценічного артиста, який шестилітнім дебютує в Оперному театрі Густава III. У заключній книзі «Сестра і брат» (2009) йдеться про онуків Ларса Юртсберга — Альберта й Гелену.
Плейєль узяла сюжет для кількох своїх вигаданих творів із життя самої себе, своєї родини та історичних діячів, зокрема художника Альберта Берга та оперного співака Ісака Берга. Її романи часто виходять у перекладах. «Зиму в Стокгольмі» опубліковано щонайменше шістнадцятьма мовами.
Громадська діяльність
ред.Плейєль, окрім іншого, регулярно бере участь у різних дискусіях на теми культури. 2005 року вона, разом із Чарлзом Вестіном та іншими увійшла до складу присяжних «Притулкового трибуналу», що його організував ПЕН-клуб. Ця організація гостро критикувала імміграційну політику Швеції і вважала, що Швеція повинна прийняти більше іммігрантів.
Нагороди, родина
ред.У 1988 році вона була обрана до Товариства дев'яти під номером 6, а в 2015 році покинула товариство.
З багатьох інших нагород, отриманих Плейєль, виділяються Litteris et Artibus, Головна премія Дев'яти, Премія Доблоуга та Премія Шведського радіо за роман.
У 1982 році Плейєль одружилась з журналістом, що пише на теми культури, Мацеєм Зарембою. Їхня донька Ліна Плейєль — акторка і психотерапевтка.
Літературні твори
ред.Бібліографія
ред.- 1970 — Ordning härskar i Berlin, частина
- 1970 — Fredag
- 1973 — Å Göteborg
- 1979 — Kollontaj, частина
- 1981 — Änglar, Dvärgar, поезії
- 1981 — Berget på månens baksida, сценарій 1981, фільм 1983
- 1983 — Sommarkvällar på jorden, частина 1983, скрипт 1984, фільм 1986
- 1984 — Ögon ur en dröm, поезії
- 1987 — Undanflykten, TV-частина
- 1987 — Vindspejare, роман
- 1989 — Hundstjärnan, роман
- 1991 — Guldburen, TV-частина
- 1993 — Fungi, роман, nominerad till Augustpriset 1993
- 1997 — En vinter i Stockholm, роман
- 2000 — Standard Selection, частина
- 2000 — Lord Nevermore, роман
- 2003 — Vid floden, частина
- 2004 — Mostrarna och andra dikter, поезії, висунуто на Augustpriset 2004
- Трилогія про родичів:
- 2012 — Litteratur för amatörer
- 2015 — Spådomen: En flickas memoarer
- 2017 — Doften av en man
Фільмографія (акторка)
ред.1983 — Profitörerna (телевізійний серіал) 2006 — Revolutionens kvinnor
Нагороди та визнання
ред.- 1985 — TCO:s kulturpris
- 1987 — BMF-plaketten для «Скаут»
- 1987 — Esselte-priset для «Скаут»
- 1988 — Litteraturfrämjandets stora romanpris для «Скаут»
- 1989 — Axel Sjöberg-stipendiet[5]
- 1991 — Doblougska priset
- 1993 — Літературна премія газети «Свенска даґбладет»
- 1997 — Årets författare (Tidningen Boken)
- 1997 — Gleerups litterära pris
- 1999 — Övralidspriset
- 1999 — Litteris et Artibus
- 2000 — Siripriset для Lord Nevermore
- 2000 — Gerard Bonniers pris
- 2001 — Премія «Аніара» Асоціації бібліотек Швеції
- 2001 — Sveriges Radios Romanpris для Lord Nevermore
- 2001 — Літературна премія Сельми Лагерлеф
- 2002 — Frödingstipendiet
- 2005 — Gustaf Fröding-sällskapets lyrikpris
- 2006 — Премія Сіґне Екблад-Ельд
- 2012 — Kellgrenpriset
- 2015 — Moa-priset
- 2017 — De Nios Stora Pris[6]
- 2018 — Svenska Akademiens nordiska pris[7]
Посилання
ред.Примітки
ред.- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124944981 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ http://www.samfundetdenio.se/
- ↑ Tidigare stipendiater. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 6 вересня 2019.
- ↑ Författaren Agneta Pleijel får De Nios Stora pris. Sveriges Television. 23 травня 2017. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 27 січня 2023. (швед.)
- ↑ Svenska Akademiens nordiska pris 2018. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.
Загальні джерела
ред.- Вебсайт Агнети Плейєль [Архівовано 28 вересня 2019 у Wayback Machine.],
- Презентація автора у видавництві Norstedt [Архівовано 28 серпня 2016 у Wayback Machine.]