Вікіпедія

Агнета Плейєль

шведська письменниця

Агнета Крістіна Плейєль Белавська (народилася 26 лютого 1940 року в Стокгольмі) — шведська письменниця, науковиця в питаннях культури та історії літератури. Під іменем Агнети Плейєль вона опублікувала низку романів, поетичних збірок і драматичних творів. Вона виступала як культурний дебатер та очолювала Шведський ПЕН-клуб. З 1988 по 2015 рік вона належала до Товариства Де Ніо.

Агнета Плейєль
швед. Agneta Pleijel
Народилася26 лютого 1940(1940-02-26)[1] (84 роки)
Стокгольм, Швеція[2]
Країна Швеція
Діяльністьписьменниця, журналістка, поетеса, літературний критик, викладачка університету, сценаристка, письменниця-романістка
Сфера роботилітература[3] і журналістика[3]
Alma materГетеборзький університет
Жанрпоезія
ЧленствоТовариство Дев'яти (2015)[4]
БатькоÅke Pleijeld
МатиSonja Berg Pleijeld
Брати, сестриSonja Pleijeld
У шлюбі зMaciej Zarembad
ДітиLina Pleijeld
Нагороди
CMNS: Агнета Плейєль у Вікісховищі

У своїх книгах Плейєль представляла відомих людей в історії Стокгольма, зокрема Ларса Юртсберга, Альберта та Ісака Бергів. Вона одружена з журналістом Мацеєм Зарембою.

Життєпис

ред.

Навчання та праця в газетах

ред.

Агнета Плейєль — донька математика Оке Плейєля та авторки і музикантки Соні Берг, яка народилася на Яві. Вона також є сестрою телепродюсера Соні Плейєль. Кар'єра батька привела родину до міста Лунд у Швеції, а потім до еміграції в США. Згодом Агнета Плейєль повернулась на батьківщину до Стокгольма.

 
Агнета Плейєль на Гельсінській виставці книг 2009 року.

Вивчала етнографію, філософію та історію літератури в Гетеборзькому університеті У 1973 році Плейєль розпочала кар'єру літературного критика. Вона була членкинею культурної редакції Aftonbladet з 1968 по 1972 роки, а потім стала редакторкою видання Ord &Bild у 1972—1975 рр. У 1975 році вона повернулася в Афтонбладет, де чотири роки обіймала посаду завідувача відділу культури.

Плейєль очолювала шведський ПЕН-клуб у 1988—1990 рр., редагувала тексти Біблійної комісії з 1991 по 1999 роки, а також працювала в редколегії «Нового часу» з 1992 по 1999 роки. У 1992—1996 роках вона викладала основи драматургії у Шведському інституті театрального мистецтва.

Творчість

ред.

Плейєль дебютувала 1969 року, створивши разом із Ронні Амб'єрнссоном п'єсу «У Берліні панує порядок», У 1977-му вона написала драму «Коллонтай» про радянського посла в Швеції Олександру Коллонтай. Драма була надрукована у 1979 році і була поставлена у «Драматені» під керівництвом Альфа Шеберга. Головну роль зіграла Маргарета Крук.

Агнета Плейєль написала кілька драм, а також кіносценаріїв, зокрема фільму «Гора на зворотному боці Місяця» про жінку-математика Софію Ковалевську.

«Ангели, карлики» (1981) — її перша збірка віршів. За шість років вона опублікувала дебютний роман «Розвідник вітру» (Vindspejare), який містить автобіографічний матеріал і є історією про людей п'яти поколінь з корінням у Швеції та в голландській Ост-Індії .

Інші романи — «Собача зірка» (1989), «Гриби» (1993) та «Зима у Стокгольмі» (1997) — сучасний роман про кохання, що піддається суворим випробуванням. «Лорд Nevermore» (2000) описує стосунки в любовному трикутнику — двох чоловіків-інтелектуалів і жінки.

Тоді Плейєль знову працювала над драматургією. Збірку «„Тітоньки“ та інші вірші» номіновано на Августівську премію (Augustpriset) 2004 року.

2006 року Плейєль опублікувала першу частину «Родинної трилогії», серії романів, у якій ідеться про родичів — жителів давнього Стокгольма. У вступній книжці «Хірург королеви» головний герой — лікар XVIII століття. Наступна книжка «Королівський комедіант», що вийшла 2007 року, описує життя Ларса Юртсберга, сценічного артиста, який шестилітнім дебютує в Оперному театрі Густава III. У заключній книзі «Сестра і брат» (2009) йдеться про онуків Ларса Юртсберга — Альберта й Гелену.

Плейєль узяла сюжет для кількох своїх вигаданих творів із життя самої себе, своєї родини та історичних діячів, зокрема художника Альберта Берга та оперного співака Ісака Берга. Її романи часто виходять у перекладах. «Зиму в Стокгольмі» опубліковано щонайменше шістнадцятьма мовами.

Громадська діяльність

ред.

Плейєль, окрім іншого, регулярно бере участь у різних дискусіях на теми культури. 2005 року вона, разом із Чарлзом Вестіном та іншими увійшла до складу присяжних «Притулкового трибуналу», що його організував ПЕН-клуб. Ця організація гостро критикувала імміграційну політику Швеції і вважала, що Швеція повинна прийняти більше іммігрантів.

Нагороди, родина

ред.

У 1988 році вона була обрана до Товариства дев'яти під номером 6, а в 2015 році покинула товариство.

З багатьох інших нагород, отриманих Плейєль, виділяються Litteris et Artibus, Головна премія Дев'яти, Премія Доблоуга та Премія Шведського радіо за роман.

У 1982 році Плейєль одружилась з журналістом, що пише на теми культури, Мацеєм Зарембою. Їхня донька Ліна Плейєль — акторка і психотерапевтка.

Літературні твори

ред.

Бібліографія

ред.
  • 1970 — Ordning härskar i Berlin, частина
  • 1970 — Fredag
  • 1973 — Å Göteborg
  • 1979 — Kollontaj, частина
  • 1981 — Änglar, Dvärgar, поезії
  • 1981 — Berget på månens baksida, сценарій 1981, фільм 1983
  • 1983 — Sommarkvällar på jorden, частина 1983, скрипт 1984, фільм 1986
  • 1984 — Ögon ur en dröm, поезії
  • 1987 — Undanflykten, TV-частина
  • 1987 — Vindspejare, роман
  • 1989 — Hundstjärnan, роман
  • 1991 — Guldburen, TV-частина
  • 1993 — Fungi, роман, nominerad till Augustpriset 1993
  • 1997 — En vinter i Stockholm, роман
  • 2000 — Standard Selection, частина
  • 2000 — Lord Nevermore, роман
  • 2003 — Vid floden, частина
  • 2004 — Mostrarna och andra dikter, поезії, висунуто на Augustpriset 2004
  • Трилогія про родичів:
    • 2006 — Drottningens chirurg, роман
    • 2007 — Kungens komediant, роман
    • 2009 — Syster och bror, роман
  • 2012 — Litteratur för amatörer
  • 2015 — Spådomen: En flickas memoarer
  • 2017 — Doften av en man

Фільмографія (акторка)

ред.

1983 — Profitörerna (телевізійний серіал) 2006 — Revolutionens kvinnor

Нагороди та визнання

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #124944981 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
  4. ↑ http://www.samfundetdenio.se/
  5. ↑ Tidigare stipendiater. Архів оригіналу за 5 лютого 2018. Процитовано 6 вересня 2019.
  6. ↑ Författaren Agneta Pleijel får De Nios Stora pris. Sveriges Television. 23 травня 2017. Архів оригіналу за 22 травня 2018. Процитовано 27 січня 2023. (швед.)
  7. ↑ Svenska Akademiens nordiska pris 2018. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 6 вересня 2019.

Загальні джерела

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Агнета_Плейєль&oldid=41087991