Автопортрет (Капріоло)

(Перенаправлено з Автопортрет (Капріола))

«Автопортрет» — портрет, створений венеційським художником початку 16 століття, який вважають автопортретом рано померлого митця Доменіко Капріоло.

«Автопортрет»
італ. La donna velata
Творець:Доменіко Капріола
Час створення:1514
Розміри:82 × 60,5
Висота:117 см
Ширина:85 см
Матеріал:олія на полотні
Жанр:автопортрет
Зберігається:Санкт-Петербург, Росія
Музей:Ермітаж
Інвентарний номер:ГЭ-21[1]

Опис твору

ред.

За мармуровим парапетом, що відокремлює глядача від зображення, сидить молодик з текою в руках. Зазвичай в них зберігали аркуші з власними віршами чи власними малюнками. Безбородий юнак одягнутий за венеційськими модами початку 16 століття. Розкішні шати скроєні так, щоби відкрити білу сорочку тонкого полотна і підкреслити коштовний оксамит жовтого і червоного кольорів. Останній викликав справжнє запаморочення модників — венеційців, ставши відомою відзнакою як венеційський пурпур. Про венеційське походження юнака свідчить і архітектура на тлі, особливо дзвіниця і церква з вірянами. Прямокутні дзвіниці з дахами-шатро подібного типу будували лише у Венеції чи на підлеглих їй територіях. Про прихильність юнака до античності свідчить уламок давньоримської скульптури богині Венери в ніші споруди за постаттю. Ім'я юнака швидко загубилося, як загубилося і ім'я художника.

Дослідження і розшуки

ред.

В 17 — 18 століттях картину вважали твором Джорджоне. Припустити, що хтось може бути не менш обдарованим за Джорджоне, не відважувались. Лише ретельні дослідження повернуть в історію мистецтв імена Лоренцо Лотто, Джованні Джироламо Савольдо, самого Джорджоне, якого забули в Венеції.

Особливо ретельні дослідження провели в кінці 19 і в 20 століттях. Фарби полотна приємні і теплі. На парапеті віднайдені підпис Dominicus та зображення медалі з антилопою, вказівками віку парубка і року створення картини римськими літерами. Рік створення портрету — 1512-й, парубку тоді було 25. В архівах знайшли згадки про майстра Доменіко Капріола, бо антилопа на полотні (капріоло по італійські) інтерпретована як зашифрований підпис художника. Доменіко Капріола працював по замовам церков, збережене його « Поклоніння немовляті Христу »» в місті Тревізо. Відомо також, що Доменіко Капріола був убитий 1528 року.

Копії

ред.

Приваблива особа на портреті, таємниця молодика з паперами в руках, чіпала і колекціонерів, і художників. Портрет неодноразово копіювали. Вже в 17 столітті копію цього портрету бачили в палаці Н. Пізані в Венеції. В 20 столітті копії портрету розійшлися світом і відомі в Лондоні, в Старій Пінакотеці міста Мюнхен, в музеї міста Павія. Ще один подібний портрет продавали на аукціоні в 1920 році у Великій Британії.

Провенанс

ред.

Ермітажна картина вважається оригіналом і походить з колекції картин лікаря Якопо Музеллі, що вважав її твором Джорджоне. Ще в 17 столітті онуки Музеллі продали портрет агенту короля Франції Луї XIV — Альваресу. На початку 18 століття картину придбав для власних збірок багатій і прихильник мистецтв — П'єр Кроза. Від нащадка П'єра — барона Кроза де Тьєра портрет продано до збірок російської імператриці Катерини ІІ 1772 року і перевезено у Санкт-Петербург.

Джерела

ред.
  • Гос. Эрмитаж, «Западноевропейская живопись», каталог № 2, Л., «Аврора», 1976, с. 97 (рос)
  • Сообщения Государственного Эрмитажа, XL, Л., «Аврора», 1975,с. 8-10 (рос)

Див. також

ред.
  1. а б в г https://www.hermitagemuseum.org/wps/portal/hermitage/digital-collection/01.+Paintings/32117/