Відкрити головне меню

Автопортрет Берніні (англ. Self-Portrait) — один з автопортретів Лоренцо Берніні, що зберігається в Оксфорді.

Лоренцо Берніні, «Автопортрет», 1625 р., Оксфорд, Ашмолеан музей
Gian Lorenzo Bernini, self-portrait, circa1625.jpg
англ. Self-Portrait
Творець: Берніні
Час створення: 1625
Розміри: 27.5 × 21.5 см
Висота: 275±1 міліметр
Ширина: 215±1 міліметр
Матеріал: Крейда
Жанр: автопортрет
Зберігається: Оксфорд, Велика Британія
Музей: Ашмолеан музей

Меценати на святому престоліРедагувати

Слава попередніх пап-меценатів 16 століття була добре відома в Римі. Могутні меценатські традиції були могутньо ж підтримані і родинами Боргезе, і Альдобрандіні, і Барберіні в 17 столітті. Папи вимагали, аби Лоренцо робив не тільки скульптури, а й малював картини і займався архітектурою, як колись Мікеланджело. Бажання папи було законом — і примушений Лоренцо брався за живопис, до якого не дуже лежала його душа, і за архітектуру, де він так і залишився віртуозним дилетантом, аматором, на відміну від багато обдарованого і могутнього фахівця архітектора Франческо Борроміні (1599—1667).

Малювання БернініРедагувати

Але амбітний митець добре усвідомив, що без опанування малюнку він не зможе досягти значних успівів в мистецтві. Берніні старанно малював все життя. І тоді, коли починав працювати над дизайном садів на початку художньої кар'єри, і коли працював над балдахіном для собору Св. Петра, і при замовах від різих пап і французького короля. Малюнки були різні за призначенням — штудії-пошуки композиції майбутнього аркуша з медаллю Якобаччі на честь папи римського Олександра VII (Москва), карикатури, які він іноді малював і показував лише близькому оточенню, ескізи майбутніх фонтанів для Риму чи завершені, майстерні замальовки, пророблені на кожному квадратному сантиметрі. До останніх і належить автопортрет 1625 р., який зберігає музей в Оксфорді.

ДжерелаРедагувати

  • Rudolf Wittkower: Bernini. The Sculptor of Roman Baroque. London 1955.
  • Gianlorenzo Bernini: Zeichnungen. Insel, Leipzig 1982.
  • Alessandro Angellini: Giannlorenzo Bernini e i Chigi tra Roma e Siena. Siena 1998.
  • Charles Avery: Bernini. Hirmer, München 1998, ISBN 3-7774-7630-7.
  • Tod A. Marder: Bernini and the Art of Architecture. Abbeville Press, New York/London/Paris 1998, ISBN 0-7892-0115-1.
  • Sabine Burbaum: Die Rivalität zwischen Francesco Borromini und Gianlorenzo Bernini. Athena, Oberhausen 1999, ISBN 3-932740-35-1.
  • Philipp Zitzlsperger: Gianlorenzo Bernini. Die Papst- und Herrscherporträts. Zum Verhältnis von Bildnis und Macht. Hirmer, München 2002.
  • Carolin Behrmann: Die Rückkehr des lebenden Toten. Berninis Grabmal für Urban VIII. Barberini. In: Horst Bredekamp und Volker Reinhardt (Hrsg.): Totenkult und Wille zur Macht. Die unruhigen Ruhestätten der Päpste in St. Peter. Wissenschaftliche Buchgesellschaft, Darmstadt 2004, S. 179—196.
  • Sebastiano Roberto: Gianlorenzo Bernini e Clemente IX Rospigliosi. Arte e architettura a Roma e in Toscana nei seicento. Gangemi, Rom 2004.
  • Аркин Д. Е. «Образы архитектуры и образы скульптуры», М, «Искусство», 1990

Див. такожРедагувати