Абель Ґанс

французький актор, сценарист і кінорежисер
(Перенаправлено з Абель Ганс)

А́бель Ґанс (фр. Abel Gance, справжнє ім'я Ежен Александр Перетон, 25 жовтня 1889, Париж — 10 листопада 1981, там само) — французький кінорежисер, актор.

Абель Ґанс
Abel Gance
Ім'я при народженніЕжен Александр Перетон
Дата народження25 жовтня 1889(1889-10-25)
Місце народженняПариж
Дата смерті10 листопада 1981(1981-11-10) (92 роки)
Місце смерті
ПохованняОтойd
ГромадянствоФранція Франція
Професіярежисер, актор, сценарист
Alma materЛіцей Шапталя
Роки активності1909 — 1972
IMDbID 304098
Нагороди та премії
Абель Ґанс у Вікісховищі

Біографія

ред.

Позашлюбний син заможного лікаря Абеля Фламанта і Франсуази Перетон. Мати була одружена з Адольфом Ґансом.

Перш ніж зробити кар'єру актора в театрі і кіно, Ґанс працював помічником адвоката. З 1908 року Абель Ґанс виступав в театрах Парижа, Брюсселя). Написав дві трагедії. В кіно дебютував у 1909 році як актор у фільмі Леонса Перре «Мольєр». Написав книгу поем «Палець на клавіатурі». Потім захопився написанням сценаріїв. Першу стрічку, «Гребля» (La Digue), зняв в 1911 році. У цей період Ґанс написав сценарій і, використовуючи спотворюючі лінзи і дзеркала для створення ефекту галюцинацій, зняв короткометражний фільм «Безумство доктора Тюба» (1915) про маячні видіння ученого. Він також продовжував створювати фільми і експериментувати з освітленням, монтажем і камерою. Після провалу цього фільму поставив ще десяток картин. Серед них багатосерійний фільм «Барбаросса» отримав популярність у глядачів.

Був партнером Макса Ліндера у багатьох фільмах. У 1910 році пише сценарії для Луї Фейяда, Альбера Капеллані, Каміла де Марлона.

У 1914 роцу Ґанса було мобілізовано до армії. Знімав пропагандистські фільми («Героїзм Падді» (1915), «Страс і компанія» (1915), «Смертоносні гази» (1916)).

До найбільш значимих фільмів Ґанса, знятих після 1917 року, можна віднести «Матір скорботну (Mater Dolorosa)», «Десяту симфонію», «Я звинувачую», «Колесо».

У 1927 році ставить «Наполеон», де сам грав роль Сен-Жюста. Фільм задуманий як трилогія, але на наступні дві частини Ґанс не знаходить коштів. У 1929 році третя частину трилогії — «Наполеон на острові Св. Єлени» — поставив Лупу Пік. У 1936 стрічку було озвучено, а у 1971 вийшла на екрани друга, доповнена редакція. Англійському історикові Кевіну Браунлоу вдалося відтворити якнайповнішу версію, яка викликала фурор в Нью-Йорку у 1981 році.

«Критики охоче підкреслювали амбівалентность творчості Ґанса, де сусідами є пишність і убозтво, пихатість і ліризм, пафос і примітивний символізм, уява і технічна винахідливість, якою він нерідко зловживає, „достаток нововведень, разом з жалюгідними штампами і поганим смаком“». (Л. Муссінак)

Абель Ґанс був новатором у кіно; займався розробкою поліекрану та експериментував в області звуку. Зокрема, саме Ґанс у 1929 році першим сформулював поняття «Звукової перспективи», що передбачила появу стереофонії, а також «піктографії» (вживання статичних зображень для створення ілюзії реального простору, 1938) і «мажирами» (Magirama, з Н. Каплан, 1956).

Абель Ґанс є першим лауреатом національного Гран-прі в області кіно 1974 року.

Помер у 1981 році в Парижі від туберкульозу у віці 92-х років.

Визнання і нагороди

ред.

Фільмографія

ред.
 
Абель Ганс з композитором Артуром Онеґґером, 1923
 
Могила Абеля Ганса на цвинтарі Cimetière d'Auteuil в Парижі

В цілому Абель Ґанс зняв понад сорок повнометражних ігрових фільмів, а також кілька експериментальних короткометражок.

Театральні постановки

ред.

Джерела

ред.

Примітки

ред.
  1. Tuillier, Jacqueline. La Cathédrale de Cendres au Théâtre d'Aujourd'hui // Libération[fr]. 1958. 27 oct.
  2. Театральна афіша на «A.R.T.». Архів оригіналу за 12 лютого 2015. Процитовано 12 лютого 2015.

Посилання

ред.