Я звинувачую (фільм, 1938)
«Я звинувачую» (фр. J'accuse) — французька воєнна драма 1938 року, поставлена режисером Абелем Ґансом. Рімейк німого фільму А. Ґанса 1919 року, нині втраченого[1].
Я звинувачую | |
|---|---|
| фр. J'accuse | |
 Французький оригінальний постер до фільму | |
| Жанр | воєнна драма |
| Режисер | Абель Ґанс |
| Продюсер | Абель Ґанс |
| Сценарист |
|
| У головних ролях |
Віктор Франсен Лін Норо Жан-Макс |
| Оператор | Роже Юбер |
| Композитор | Анрі Вердюн |
| Кінокомпанія | Forrester-Parant Productions (Товариство фільму «Я звинувачую») |
| Дистриб'ютор | Comptoir Français du Film (Франція) |
| Тривалість | 104 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 1938 |
| Дата виходу | 23 січня 1938 (Франція) |
| IMDb | ID 0031503 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
Сюжет ред.
Солдат Жан Діаз, чистильник окопів, кохає Едіт — дружину іншого солдата Франсуа Лорена. Патруль Лорена отримує завдання вирушити до Дамського яру — небезпечне, що добре прострілюється місце, де вже загинули дванадцять патрулів. Жан Діаз присягається Лорену, що Едіт для нього нічого не означає і не означатиме. Після винищення патрулів Діаз один залишається живим і просить дозволу змінити іншого солдата, батька чотирьох дітей. Його прохання виконане. Відразу ж після припинення вогню ховають загиблих солдатів із повністю знищеного патруля. Але Жан Діаз, що лежить серед мерців, ще дихає. Лорен, помираючи, потискує йому руку. Жан Діаз відвідує вдову Лорена і говорить, що більше не кохає її. Перед могилами своїх товаришів він присягається не дати розгорітися новій війні.
Минають роки. Після смерті хазяїна Діаз отримує у спадок завод, де працює другий спадкоємець — інженер Анрі Шиме: той самий офіцер, який відправив колись останній патруль до Дамського яру, хоча усі були проти цього кроку. Діаз і Шиме кохають одну жінку — Елен, доньку Лорена. Поки Європа готується до нової війни, Жан Діаз, вірний своїй присязі, хоче самостійно зупинити її. Йому докучає психоз, викликаний переміщенням осколка в його мозку. Елен і Шиме одружуються та повертаються з Венеції. Діаз міг би зруйнувати їхнє щастя: досить було сказати, що Шиме відправив батька своєї дружини на вірну смерть. Крім того, Шиме вкрав у Діаза винахід — ударостійке скло, — щоб продати його Міністерству оборони. Але Жан Діаз не хоче нікому зла. Його покликання — жертвувати собою. «Я уникнув, — говорить він, — небезпеки щастя».
Діаз приходить на кладовищі біля Дуамона та врочисто просить допомоги у мерців. Незабаром з кладовищ зникають хрести. Мерці Першої світової війни встають з могил і всі разом виходять на дороги. Каліки, інваліди, кульгаві, — ця армія примар всюди сіє паніку. Європу паралізує жах. Особливим декретом скликаються Всесвітні Генеральні Штати, які скасовують війну. Одноголосно ухвалено рішення про всесвітнє роззброєння.
У ролях ред.
| • Віктор Франсен | … | Жан Діаз |
| • Лін Норо | … | Еліт Лорен |
| • Жан-Макс | … | Анрі Шиме |
| • Рене Девіллє | … | Елен Лорен |
| • Андре Нокс | … | мосьє Леотар П'єрфон |
| • Марсель Делетр | … | Франсуа Лорен |
| • Марі Лу | … | співачка |
| • Жорж Сайяр | … | Жиль Тенан |
| • Поль Аміо | … | капітан |
| • Жан-Луї Барро | … | |
| • Жорж Роллен | … | П'єр Фон |
Знімальна група ред.
- Автори сценарію — Абель Ґанс, Стів Пассер
- Режисер-постановник — Абель Ґанс
- Продюсер — Абель Ґанс
- Оператор — Роже Юбер
- Композитор — Анрі Вердюн
- Монтаж — Мадлен Кретоль
- Художник-постановник — Анрі Мае
- Художник-декоратор — Анрі Мае
Навколо фільму ред.
Фільм, що вийшов 1938 року в 165-хвилинній версії, був заборонений у 1939 році і повернувся на екрани в 1947-му в 104-хв. варіанті. Тривалість копії, що зберігається у «Французькій сінематеці», — 116 хвилин[2].
Джерела ред.
- Лурселль, Жак. J'accuse/Я обвиняю // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 1823—1825. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Примітки ред.
- ↑ Abel Gance’s J’Accuse (1938). Museum of Modern Art. Процитовано 17.08.2017.
- ↑ Жак Лурселль, 2009, с. 1825.
Посилання ред.
Я звинувачую на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 17.08.2017)- Я звинувачую на сайті AlloCiné (фр.)
(станом на 17.08.2017)
