Абдаррахма́н ІІІ ан-Насір, (Абд ар-Рахман III) (араб. عبد الرحمن الثالث‎, 7 січня нар. 891 — пом.961) — емір (912929), а потім халіф (929961). Найвідоміший представник династії кордовських Омейядів.

Абдаррахма́н ІІІ ан-Насір
араб. عبد الرحمن الثالث
Dirham abd al rahman iii 17493.jpg
емір
912 — 929
Попередник Абдаллах Ібн-Мухаммед
Наступник посаду скасовано
халіф
929 — 961
Народився 11 січня 889
Кордова
Помер 15 жовтня 961(0961-10-15)[1][2] (72 роки)
Кордова
Похований Алькасар Християнських монархів
Відомий як політик
Країна Кордовський емірат і Кордовський халіфат
Батько Абдаллах Ібн-Мухаммед (кордобський)
Мати Muznad
Діти Аль-Хакам II
Релігія сунізм і іслам

В результаті 30-річної боротьби з місцевими феодалами та племенами відновив єдність держави, яка розпалася за його попередників: ліквідував незалежність володінь синів Ібн Хафсуна. 932 року захопив Толедо, воював проти Леону й Наварри, володарі яких після 955 стали його данниками. Успішно боровся проти розповсюдження панування Фатімідів у Північній Африці, 931 року захопив Сеуту (Марокко). В деяких військових походах особисто брав участь. Встановив дипломатичні стосунки (обмін посольствами) з Візантією та Оттоном І у Німеччині.

Абдаррахман ІІІ створив сильний флот у Середземному морі. Для своєї охорони, боротьби з непокірними феодалами і придушення повстань сформував гвардію з рабів європейського походження, основу якої склали слов'яни (сакаліба). Абдаррахман ІІІ досяг доброї організації державних фінансів, заохочував будівництво палаців, шкіл та мечетей. Саме за його правління будувалася Кордовська мечеть (нині — католицький собор), а під Кордовою було збудовано Захру — «місто палаців та садів», де оселилися халіф, його родина та гвардія.

В агіографічній літературі, пов'язаній з життєписом святого Пелагія Кордовського, Абдаррахман постає як педофіл і гомосексуал.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати