Толедська тайфа (ісп. Taifa de Toledo; араб. طائفة طليطلة‎) — в 10101085 роках ісламська монархічна держава на Піренейському півострові зі столицею в місті Толедо. Арабською — емірат Тулайтула.

Толедська тайфа
1010 – 1085
Толедська тайфа: історичні кордони на карті
Толедська тайфа: історичні кордони на карті
Толедська тайфа в XI ст.
Столиця Гранада
Мови арабська
Релігії суннізм
Форма правління монархія
Історія
 - Засновано 1010
 - Ліквідовано 1085
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Толедська тайфа

Історія ред.

З початком боротьби за владу у 1009 році почався занепад Кордовського халіфата. Вже в 1010 році владу в Толедо захопили представники місцевої знаті. Але влада правителів Толедської тайфи не була міцною. До цього додалася боротьба в Кордовському халіфаті.

Спочатку еміром став Мухаммад ібн Я'їс, проте вже невдовзі повалений Ібн Масаррою. який також протримався недовго на троні. Більше часу владу зберігала династія Бану-Кантир. Але її 1020 року було повалено Абд ар-Рахманом ібн Матіїдом. У 1031 року до влади прийшов Абу Бекір ібн Я'їс.

Зрештою знать запросила правити представника берберської династії Ді-л-Нун. Перший її представник Ісмаїл аз-Захір розпочав війну за підкорення Кордовської тайфи, але зазнав невдачі. Наступний емір — аль-Мамун — спирався на союз з Кастилією, з якою воював проти Сарагоської та Валенсійської тайф. Втім 1062 року емір Толедо визнав зверхність Кастилії. 1065 року було підкорено Валенсію.

У 1070-х роках відбувалася боротьба за Кордову з Севільською тайфою. Після смерті Аль-Мамуна починається занепад держави. 1076 року внаслідок повстання відкоремилася Валенсія. 1078 року було втрачено Кордову. 1080 року Толедо було захоплено військами Бадахоської тайфи. Лише 1081 року емір Ях'я аль-Кадір повернув собі трон. У 1082 році відбулося потужне повстання проти еміра, якого 1083 року відновили у владі кастильські війська. 1084 року було підтверджено залежність від Кастилії, а 1085 року Толедо було захоплено Альфонсо VI, імператором всієї Іспанії.

Територія ред.

Охоплювала центральну частину Піренеїв відому як Аль-Тагр аль-Авсат (у христиня — середня марка). Тайфа розташовувалася на території сучасних іспанських провінцій Толедо, Сьюдад-Реал, Куенка, північних частинах Альбасете і Касерес, Гвадалахара (до Медінаселі) та Мадрид (до Сьєрра-де-Гвадаррама).

Державний устрій ред.

Напочатку утворення тайфи на чолі стояв каді, який спирався на вищу раду з числа духівництва та знаті. Його влада обмежувалася. Тому до 1032 року не було сталості в передачі влади та міцності управління.

Зрештою 1032 року з запрошення до Толедо представника роду Ді-л-Нунідів тайфа перетворилася на повноцінну монархію. Правитель отримав титул еміра та верховну владу в політичних, військових і судовах справах. Усіма справами, що відносилися до армії, набором і спорядженням військ, підготовкою походів, займалися візирі меча і каламу.

Володарі ред.

Я'їсиди ред.

  • Мухаммад ібн Я'їс (1010—?)

Масарриди ред.

  • Ібн Масарра

Кантіриди ред.

  • Саїд ібн Кантір
  • Абу Омар Ахмад ібн Саїд (?—1020)

Матіїди ред.

  • Абд ар-Рахман ібн Матій (1020—1028)
  • Абд аль-Малік ібн Матій (1028—1031)

Я'їсиди ред.

  • Абу Бакр Я'їс ібн Мухаммад (1031—1032)

Ді-л-Нуніди (Зу-л-Нуніди) ред.

Джерела ред.

  • Kennedy, Hugh (2014-06-11). Muslim Spain and Portugal: A Political History of Al-Andalus. Routledge. ISBN 9781317870418.