Відкрити головне меню
Меморіал конгресу в Аахені

А́ахенський конгре́с (нім. Aachener Kongress) — конгрес глав європейських держав в Аахені у 1818 році, скликаний з метою вирішення питань виведення окупаційних військ з Франції та формування системи міжнародних відносин між чотирма великими державами — Великою Британією, Австрійською імперією, Пруссією та Росією. Підсумком Конгресу стало ухвалення рішення про прийняття Франції до Священного союзу як повноправного члена.

Зміст

ДержавиРедагувати

Конгрес розпочався 29 вересня і завершив роботу 22 листопада 1818 року. За цей період відбулось 47 засідань. Держави були представлені такими особами:

Мета конгресуРедагувати

Найближча мета конгресу полягала в тому, щоб скоротити термін окупації французької території союзними військами й визначити ставлення союзних держав до Франції. Однак, конгрес займався цілою низкою інших питань, прокладаючи шлях для розвитку системи Священного Союзу.

ДеклараціяРедагувати

  1. конвенції, укладені Францією окремо з кожною з чотирьох країн, стосовно евакуації з французької території;
  2. Особливою нотою 4 союзних країни запропонували, а Ришельє висловив згоду Франції вступити до союзу великих європейських держав для підтримання миру і святості міжнародних трактатів;
  3. Особливим протоколом визначено порядок розгляду претензій, що висувались багатьма французькими підданими до союзних держав:
  4. Двома таємними протоколами, без участі представника Франції, підтверджено четверний союз 1815 року й намічено воєнні заходи на випадок нового революційного потрясіння у Франції;
  5. Підписано протокол, що підтверджував святість укладених трактатів та, на випадок нових міжнародних зборів, проголошував право інших держав, про справи яких буде вестись мова, взяти участь у перемовинах;
  6. Складено декларацію, що зверталась до усіх європейських дворів, проголошувала нерозривність союзу миру, укладеного між п'ятьма європейськими державами, і вказувала, що монархи, які вступили до союзу, визнають за свій головний обов'язок у всіх відношеннях, як між собою, так і з іншими державами, неухильно дотримуватись начал міжнародного права;
  7. Підписано протокол, що доповнював постанови Віденського конгресу 1815 року про ранг дипломатичних агентів і визначав місце міністрів — резидентів нижче за посланців і вище за повірених у справах.

ДжерелаРедагувати