Відкрити головне меню

Аарон Барак, при народженні Аарон Брік (нар.16 вересня 1936 р., м. Каунас) — професор права в Міжгалузевому центрі в м. Герцлії, а також викладач права в Єврейському університеті в м. Єрусалимі, Єльському університеті, Центрально-європейському університеті, Школа права Джорджтаунського університету і Торонтському університеті на факультеті «правознавство».

Аарон Барак
Аарон Барак
фото 2008 р.
Прапор
Юридичний радник уряду Ізраїлю
1975 — 1978
Попередник: Меір Шамгар
Спадкоємець: Іцхак Замір
Прапор
Голова Верховного cуду Ізраїлю
13 серпня 1995 — 14 вересня 2006
Попередник: Меір Шамгар
Спадкоємець: Доріт Бейніш
 
Освіта: Єврейський університет,
Гарвардський університет
Народження: 16 вересня 1936(1936-09-16) (82 роки)
Каунас
Громадянство: Литва Литва
Ізраїль Ізраїль
Релігія: юдаїзм
Батько: Гірш Брік
Мати: Лія Брік
Дружина: Еліші Ососкін
Діти: 4
 
Наукова діяльність
Наукова сфера: юриспруденція
Нагороди:

Медіафайли у Вікісховищі?

Барак був президентом Верховного Суду Ізраїля з 1995 р. до 2006 р.. До цього він був суддею у Верховному суді Ізраїлю (1978—1995), Генеральний аторней Ізраїлю (1975—1978) і деканом юридичного факультету в університеті Єрусалиму (1974—1975).[1]

Зміст

БіографіяРедагувати

Дитинство та родинаРедагувати

Аарон народився в Каунасі, був єдиним сином Гірш Бріку, адвоката, і його дружини Лії, вчительки. Після окупації нацистами міста в 1941 р. родина провела 3 роки у гетто у Ковно .  Наприкінці війни, після блукання по Угорщині, Австрії, Італії, Барак і його батьки дісталися Риму, де вони провели наступні 2 роки. У 1947 р. вони отримали документи та емігрували до Палестини. Після короткого періоду у мошаві сім'я оселилася в Єрусалимі.[2]

Він вивчав право, міжнародні відносини та економіку в Єрусалимському університеті та здобув бакалавра права в 1958 році. У 1958—1960 рр. служив у Збройних силах Ізраїлю, служив в офісі фінансовим радником начальника штабу. Після закінчення повернувся до зазначеного університету, де захистив докторську дисертацію на відмінно у 1963 р.. Водночас він проходив стажування у офісі Генерального аторнея. Коли Генеральний аторней почав судову справу над Адольфом Айхманом, Барак, будучи серед тих, хто вижив під час Голокосту, не захотів бути задіяним в роботі. На його прохання він був переведений до офісу державного аторнея, щоб продовжити стажування. Після завершення стажування він був визнаний як сертифікований атторней.

Барак одружений на Еліші Ососкін (колишня віце-президент Суду з трудових конфліктів), з якою він має 3 доньок та сина, які займаються правом[2]

Академічна кар'єраРедагувати

У 1966—1967 рр. Барак навчався в Гарвардському університеті. У 1968 р. його назначили професором в університеті Єрусалиму, та у 1974 р. він став деканом юридичного факультету. В 1975 р. у віці 38 років, він був нагороджений Премією Ізраїлю. В тому ж році він став членом Ізраїльської академії природничих і гуманітарних наук.  У 1978 р. став членом Американської академії мистецтв і наук.

Генеральний аторней ІзраїлюРедагувати

У 1975—1978 рр. Барак був генеральним аторнеєм Ізраїлю. Його відомими рішеннями були:

  • Рішення почати кримінальну справу проти Ашера Ядліна, голови Служби охорони здоров'я та кандидата на посаду директора Банку Ізраїлю. Той був звинувачений у хабарництві та був засуджений на 5 років ув'язнення. Під час цього інциденту Барак ввів тест Бузагло.
  • Рішення продовжити розслідування справи Міністра по будівництву Авраама Офера , незважаючи на прохання міністра закрити справу. Офер вчинив самогубство в 1977, ще до рішення розслідування.
  • Рішення розслідувати справу проти прокурора Лії Рабіни, внаслідок справи про Доларовий рахунок. Це рішення призвело до відставки прем'єр-міністра Ізраїлю Іцхака Рабина. Обґрунтовуючи своє рішення не порушувати кримінальної справи проти Іцхака Рабіна, Барак заявив, що той суворо покараний тим, що змушений піти зі своєї посади.

Барак був призначений прем'єр-міністром Манахемом Бегіном в 1978 р. для участі в Ізраїльсько-Єгипетських мирних переговорах на Кемп-девідських угодах. У своїй книзі «Палестина: мир, а не апартеїд», Джимі Картер розхвалював Барака як посередника, незважаючи на політичні суперечки між ними.[3]

Верховний Суд ІзраїлюРедагувати

22 вересня 1978 р. Барак вступив на службу на посаду судді у Верховному суді Ізраїлю і був наймолодшим суддею. У 1982—1983 роках Барак був членом комісії Кагану, державного слідчого комітету з розслідування обставин у різанині Сабра і Шатила. За рішенням комітету міністр оборони  Аріель Шарон був знятий з посади. Комітет радив ніколи більше не назначати його на цю посаду знову в майбутньому. У 1993 році на пенсію вийшов заступник голови Верховного суду Елон, і Барак був призначений на посаду заступника голови Верховного суду. Згодом, з виходом на пенсію президента Меїра Шамгара 13 серпня 1995 р., Аарон був призначений головою Верховного суду.

Під час своєї служби у Верховному суді Барак значно розширив ряд питань з якими суд має справу[4]. Він скасував постійний закон, який часто застосовував Верховний суд, і значно розширив сферу підсудності, дозволивши звернення з низки питань. Професор Дафна Барак-Ерез прокоментувала це: «Один із найзначніших впливів судді Барака на правову систему Ізраїлю полягає в змінах, які він ввів у питанні підсудності. Він був ініціатором та лідером підходу, що розглядав традиційну доктрину підсудності як неналежну, таку, що без необхідності обмежує коло питань, які може розглядати суд. Під керівництвом судді Барака Верховний суд Ізраїля значно розширив межі сфер, в яких він може приймати рішення».[5]

Водночас, він висуває ряд стандартів як для державного управління (в основному, стандарт розумності адміністративного рішення), так і в приватному (стандарт good faith)  аж до стирання відмінностей між цими сферами. Критики Барака стверджують, що при цьому Верховний суд під його керівництвом нашкодив судовій послідовності та стабільності, особливо в приватному секторі.[6]

Починаючи з 1992 р. більша частина його судової праці була зосереджена на просуванні та формуванні «Ізраїльської Конституційної революції» (фраза, яку вигадав сам Барак), яка, на його думку, була викликана прийняттям основного закону в ізраїльському Кнесеті, що пов'язані з питаннями прав людини. Відповідно до підходу Барака, який був сприйнятий Верховним судом, Конституційна революція піднесла такі цінності як право на рівність, свобода праці та свобода слова до статусу нормативного верховенства, і тим самим надала судам (не тільки Верховному суду) можливість уразити законодавство, яке неузгоджене з правами, закріпленими в Основних законах Ізраїля. Отже, Барак ухвалив, що держава Ізраїль була трансформована з парламентської демократії в конституційно-парламентську демократію, тому згадані Основні закони мали розглядатися як Конституція держави.[7]

Під час свого перебування на посаді голови Верховного суду, Барак висунув підхід суддівського активізму, у результаті чого суд не був зобов'язаний обмежувати свою діяльність лише судовим тлумаченням, натомість йому було дозволено заповнювати прогалини в праві через судову нормотворчість у формі загального права. Цей підхід був вельми спірним і був зустрінутий з великим опором, в тому числі деякими політиками. Ізраїльський коментатор з правових питань Зеєв Сегаль написав у статті 2004 року: «Барак бачить Верховний суд [як силу для соціальних змін], далеко за межами основної його ролі — вирішення спорів. Верховний суд під його керівництвом виконує провідну роль у формуванні ізраїльського права, не набагато меншу за роль Кнесета. Барак є провідною силою в суді як ключовий суддя протягом чверті століття та як суддя № 1 протягом майже 10 років».

14 вересня 2006 р., після досягнення пенсійного віку, Барак пішов у відставку з Верховного суду. Три місяці потому він опублікував свої остаточні рішення, серед них низка судових прецедентів стосовно правопорушення заподіяної шкоди для жителів палестинських територій, ізраїльської політики цільових вбивств та пільгового режиму для ветеранів Армії Оборони Ізраїлю.

Паралельно з роботою у Верховному суді, Барак також працював як голова комітету, який протягом 20-ти років розробляв Цивільний Кодекс Ізраїля (англ. the Israeli Civil Codex), який працював, аби об'єднати 24 основних статути цивільного права в рамках Ізраїльського законодавства у єдиний комплексний закон.

Поновлення академічної кар'єриРедагувати

Після відставки з Верховного суду, Барак увійшов до складу Міжгалузевого центру в Герцлії, де викладає магістерську програму Комерційного права. Він також читає лекції бакалавра права. В додаток, він продовжує читати лекції у Єльській правовій школі та в Університеті Алабами у США, а також в Торонтському університеті на юридичному факультеті як шановний відвідувач.

Важливі рішенняРедагувати

• Рішення № 6821/93 (United Hamizrahi Bank Ltd. v. Migdal Kfar Shitufi 49(4) P.D 221), у якому Барак разом з іншими суддями описав Конституційну революцію так, як він її розумів, що почалася після появи Основних законів «Про гідність та свободу людини» та «Про свободу зайнятості». У цій справі було постановлено, що Верховний суд може скасовувати закони Кнесету, які несумісні з вищезгаданими Основними законами.

• Рішення № 243/83 (The Jerusalem Municipality v. Gordon, 39(1) P.D 113), де Барак реформував ключові аспекти ізраїльського деліктного права.

• Рішення № 3269/95 (Katz v. Regional Rabbinical Court, 50(4) P.D 590), де Барак вмістив, сидячи як заступник голови Меїра Шамгара, що закони, які стосуються майнових спорів, що витікають із розлучення, не повинні розглядатися як питання шлюбу. Вони випливають не з акту шлюбу, а з угоди між сторонами і є аспектом свободи об'єднань. Ця справа встановила, що ізраїльські Рабинські суди мають застосовувати доктрину спільної власності подружжя, що ґрунтується на загальному праві Ізраїлю, а не на праві галахи (єврейський релігійне право).

• Рішення № 4628/93 (State of Israel v. Guardian of Housing and Initiatives (1991) Ltd., 49(2) P.D 265), де Барак запропонував новий підхід до конструкції контракту, вважаючи, що велику вагу слід приділити обставинам, що призвели до укладення контракту. Деякі аспекти поглядів Барака у зв'язку з цим залишаються спірними, але його загальний підхід до конструкції контракту прийнятий Верховним судом та існує на сьогоднішній день.

• Рішення № 165/82 (Kibbutz Hatzor v Assessing Officer, 39(2) P.D 70), що стало поворотним моментом в інтерпретації податкового права в Ізраїлі при встановленні того, що цільовому підходу надається перевага над текстуалізмом у визначенні змісту закону.

• Рішення № 40/80 (Koenig v. Cohen, 36(3) P.D 701), де Барак у меншості виклав свій підхід до тлумачення законодавства. На сьогоднішній день цей підхід став прийнятним підходом до тлумачення законодавства.

• Рішення № 817/79 (Kossoy v. Y.L. Feuchtwanger Bank Ltd., 38(3) P.D 253), де Барак поклав обов'язок добросовісності на тих, хто контролює компанію, вважаючи, що той, хто контролює компанію, не може продати свою частину акцій цієї компанії, внаслідок чого компанія, і таким чином акціонери, постраждають.

Вплив, визнання і критикаРедагувати

Рішення Барака на посаді голови Верховного суду вплинули на багато аспектів життя в Ізраїлі і були предметом як схвалення, так і критики. Барак відстоював активну судову політику, яка тлумачила Основні закони Ізраїлю як його Конституцію і перевіряв закони Кнесет на цій основі. Дві його книги юридичних коментарів були перекладені англійською мовою.

Після своєї відставки з Верховного суду, новий голова суду, суддя Доріт Бейніш сказала на своїй прощальній церемонії: «У центрі розвитку права Ізраїлю стоїть Аарон Барак. Він відкрив нові горизонти. Нинішнє законодавство після його головування відрізняється за своїм призначенням від тієї епохи, яка йому передувала. З першого року перебування у Верховному суді Ізраїля, його рішення були новаторськими, з 1978 р. і до сьогоднішнього дня він встановив центральні правові норми, якими цей суд наділив ізраїльське суспільство.»

Щодо питання про суттєве розширення права на оскарження і тест розумності адміністративного рішення (який надає судам право скасовувати адміністративне рішення, якщо суддя переконаний, що воно не в межах розумності), Амнон Рубінштейн писав:

« Таким чином виникла ситуація, в результаті якої Верховний Суд може брати до розгляду і вирішувати будь-яке мислиме питання. На додаток до цього, нерозумність адміністративного рішення буде підставою для судового втручання. Це було тотальною революцією у судовому мисленні, яка характеризувала Верховний суд попередніх поколінь, саме це надало йому репутацію найбільш активістського суду у світі, що викликає як захоплення, так і критику одночасно. На практиці, багато в чому Верховний суд під керівництвом Барака став альтернативним урядом. »

Серед критиків судового активізму Барака є колишній голова Верховного суду Ізраїлю Моше Ландау, Рут Габізон і Річард Познер.  Познер, суддя Апеляційного суду сьомого округу в США і авторитетний фахівець у галузі юриспруденції, піддав критиці рішення Барака тлумачити Основні закони Ізраїля як Конституцію, заявивши, що: «тільки в Ізраїлі…судді наділяють себе повноваженнями абстрактного перегляду без конституційних чи законодавчих підстав». [8]Він також стверджував, що ідея Барака щодо застосування судами переліку прав, які вони знаходять в «субстантивній» демократії, а не просто демократичних політичних прав, насправді передбачає «згортання» демократії і виливається в «гіперактивну» судову діяльність[8]. Крім того, він стверджував, що підхід Барака до тлумачення статутів на практиці включає тлумачення в контексті особистої ідейної системи судді та відкриває широку сферу для дискреційних рішень, замість того, аби забезпечувати об'єктивне тлумачення статуту.[8] Він також критикував точку зору Барака щодо розподілу державної влади, стверджуючи, що за суттю, згідно з нею «судова влада є необмеженою, а законодавчий орган не може знімати суддів з посади».[8] Він також стверджує, що часом Барак і сам не в змозі застосувати власну філософію судової діяльності на практиці.[8] Як би там не було, Познер зазначив, що «сам Барак за усіма оцінками блискучий, а також суворий і піднесений — Ізраїльський Като», і хоча він не розглядає судовий підхід Барака як бажану універсальну модель, він може підходити до особливих умов Ізраїлю.[8] Він також припустив, що якби була Нобелівська премія у галузі права, Барак ймовірніше всього був би серед її найперших лауреатів.[8]

За межами юридичної спільноти, як у лівій, так і правій частині політичного спектру, є ті, хто піддав Барака різкій критиці. Зокрема, його рішення з питань безпеки були предметом критики окремих лівих і правих політиків.[9][10][11]

Барак мирський єврей, але вірить у компроміс з релігійною сферою і в державну підтримку релігії. Його рішення про взаємодію релігії й держави призвели до ворожого ставлення до нього з боку деяких представників релігійної громадськості. Релігійні євреї з усіх сфер суспільства (включаючи харедім та релігійний сіонізм) провели масовий протест проти Верховного суду під його головуванням після того, як Верховний суд ухвалив, що у справах про розлучення ізраїльським релігійним судам необхідно вирішувати майнові суперечки відповідно до законів Кнесету, а не відповідно до Галахи.

Основні правові вченняРедагувати

  • Можливість захисту в судовому порядку,
  • Судовий розсуд,
  • Розумність,
  • Пропорційність[12],
  • Цільове тлумачення.

Правова філософія Барака починається з переконання, що «світ сповнений права». Ця ідея зображує право як всеохопну модель суспільних відносин, з якої не може бути виключена жодна дія: усе, що право не забороняє, воно дозволяє; в будь-якому разі право це має на увазі щодо всього[13].

Нагороди та почесні званняРедагувати

Документальний фільмРедагувати

У 2009 році, на основі детального інтерв'ю з Бараком, його зять Рем Лендс зробив одно-годинний документальний фільм про Барака під назвою «Суддя».

Опубліковані роботиРедагувати

Див. такожРедагувати

  • Справи про Доларовий рахунок
  • Список лауреатів Нобелівської премії Ізраїлю

ПриміткиРедагувати

  1. "Aharon Barak – President of the Supreme Court". Israel Ministry of Foreign Affairs. Retrieved 21 January2010.
  2. а б "Barak, Aharon (1936–) – PERSONAL HISTORY, BIOGRAPHICAL HIGHLIGHTS, PERSONAL CHRONOLOGY:, INFLUENCES AND CONTRIBUTIONS, EXPLORING, Influence on the Israeli Legal System". Encyclopedia.jrank.org. Retrieved 21 January 2010.
  3. Carter, James Earl (2006). Palestine: Peace Not Apartheid. New York: Simon and Schuster. p. 46.ISBN 978-0-7432-8502-5.
  4. Neuer, Hillel (1998). "Aharon Barak's Revolution".Azure. Winter 5758 (3). Retrieved 24 January 2011 mirror
  5. http://www.hapraklit.co.il/_Uploads/dbsAttachedFiles/nun1_2.pdf
  6. "מקור ראשון העיתון הכי יהודי בעולם". Makorrishon.co.il. Archived from the original on 17 December 2007. Retrieved 22 September 2010.
  7. פרוטוקול:208 – חוקה בהסכמה רחבה Архівовано 29 September 2007[Дата не збігається] у Wayback Machine. (in Hebrew). Huka.gov.il. Retrieved 22 September 2010.
  8. а б в г д е ж Posner, Richard A. (23 April 2007)."Enlightened Despot". The New Republic. Retrieved21 January 2010.
  9. Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересень 2007. Процитовано 17 червень 2016. 
  10. "אצלי זה פוליטי, נקודה – מוסף הארץ – הארץ" Архівовано 5 June 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine.. Haaretz. Retrieved 22 September 2010.
  11. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 листопад 2009. Процитовано 17 червень 2016. 
  12. Aharon Barak on the Role of Proportionality Архівовано 26 August 2009[Дата не збігається] у Wayback Machine.(Foundation for Law, Justice and Society Annual Lecture 2009)
  13. Aharon Barak's revolution
  14. "Israel Prize Official Site – Recipients in 1975 (in Hebrew)".
  15. "Book of Members, 1780–2010: Chapter B" (PDF). American Academy of Arts and Sciences. Retrieved17 May 2011.
  16. "2006 Gruber Justice Prize Press Release". Retrieved21 January 2010.
  17. Kahn, Ronald (September 2006). "PURPOSIVE INTERPRETATION IN LAW, by Aharon Barak"Law and Politics Book Review 16 (9): 708–738.

ПосиланняРедагувати