Ічхон
Ічхо́н (кор. 이천시, 利川市, Icheon-si) — місто в провінції Кьонгі Південної Кореї. Центр корейського керамічного виробництва.
Ічхон кор. 이천시, 利川市 | ||||
---|---|---|---|---|
| ||||
Основні дані | ||||
37°16′45″ пн. ш. 127°26′33″ сх. д. / 37.27917° пн. ш. 127.44250° сх. д. | ||||
Країна | Південна Корея | |||
Регіон | Кьонгідо | |||
Поділ |
| |||
Засновано | 475 | |||
Статус міста | 1996 | |||
Площа | 461 км² | |||
Населення | 209339 [1] (2012) | |||
· густота | 453 осіб/км² | |||
Міста-побратими | Санта-Фе, Seongbuk Districtd, Андон, Цзіндечжень (1997)[2], Усі, Кока, Сето (2004)[2], Лімож (6 травня 2015)[2] | |||
Телефонний код | ((+82)) 31 | |||
Часовий пояс | UTC+9 (Кьонгі) | |||
GeoNames | 1843700 | |||
OSM | r2409174 ·R | |||
Поштові індекси | 467010-467909 | |||
Міська влада | ||||
Мер міста | Чо Бьондон | |||
Вебсайт | http://www.icheon.go.kr | |||
Мапа | ||||
| ||||
| ||||
Ічхон у Вікісховищі |
Історія
ред.Перші згадки про житлові поселення з 475 року — тоді територія, на котрій знаходиться сучасний Ічхон, належала царству Пекче.
Пізніше ця територія була захоплена державою Когурьо, тоді ж тут був утворений адміністративний район (хьон) Намчхон. В 551 році Намчхон перейшов під юрисдикцію королівства Сілла. В 757 році був перейменований в Хванму. Сучасну назву Ічхон отримав в 936 році, в епоху династії Корі, тоді ж був отриманий статус повіту (кун або гун). В 1390 році Ічхон був перейменований в Намчхон. У 1896 році, після реформи Кабо Ічхон було повернуто колишню назву, під яким він відомий досі. 1 березня 1996 року Ічхон був присвоєний офіційний статус міста (сі)[3]
Географія
ред.Розташований в південно-східній частині провінції Кьонгідо в центрі країни, значна частина території вкрита лісами. Ландшафт переважно горбистий, утворений течією декількох дрібних приток річки Намханган, найбільші з яких — Покхачхон і Чхонмічхон.[3]
Адміністративний поділ
ред.Ічхон адміністративно ділиться на 2 ип, 8 мьон і 4 тон (дон):[4]
Район | Хангиль | Площа, км² | Населення, чол | Внутрішній поділ |
---|---|---|---|---|
Пубарип | 부발읍 | 41,9 | 34 583 | 14 рі |
Чанховонип | 장호원읍 | 60,34 | 16 067 | 13 рі |
Маджанмьон | 마장면 | 51,63 | 7 726 | 13 рі |
Могамьон | 모가면 | 40,99 | 5 331 | 11 рі |
Пексамьон | 백사면 | 32,55 | 10 306 | 10 рі |
Сіндунмьон | 신둔면 | 36,46 | 10 959 | 13 рі |
Сольсонмьон | 설성면 | 51,66 | 5 724 | 12 рі |
Тевольмьон | 대월면 | 31,44 | 14 978 | 10 рі |
Хобопмьон | 호법면 | 37,92 | 5 021 | 9 рі |
Юльмьон | 율면 | 36,77 | 3 146 | 10 рі |
Квангодон | 관고동 | 7,76 | 10 399 | |
Чуннідон | 중리동 | 22,09 | 15 218 | |
Чханджондон | 창전동 | 1,13 | 20 607 | |
Чинпходон | 증포동 | 37 895 |
Культура
ред.Підприємства культури:
- Міжнародний центр кераміки — виставковий зал, у якому представлені сотні експонатів сучасної корейської та світової школи кераміки. Крім нього, у місті діють кілька музеїв кераміки та виставка керамічних виробів просто неба.[5]
- Ічхонська ремісниче село — являє собою центр керамічного ремесла міста. Цей центр розвивається, починаючи з епохи ранньої династії Чосон. Зараз тут працює понад 80 майстерень і кілька сотень печей з випалу. Село кераміки відкрите для відвідування туристами, тут організовуються міжнародні виставки і бієнале.[6]
Фестивалі:
Пам'ятки
ред.Історичні:
- Буддійський храм Сінхинса — розташований в містечку Сонимні. Згідно з середньовічними хроніками, побудований на місці більш давнього храму, що існував на цьому місці в епоху Трьох держав. Вперше згадується у XVIII столітті.
- Йонхваджонса — храм, розташований в Часонні. Споруда відноситься до XII століття.
- Йонвонса — храм в районі Пексамьон. Один з найдавніших буддійських храмів регіону. Вважається, що перші будівлі з'явилися тут в VII столітті.
- Гірський форт Сольбон — площа цієї фортеці близько 10 тис. м². Добре збереглася кам'яна кріпосна стіна і кілька сторожових веж. Форт використовувався як військове укріплення в епоху Трьох держав.
Природні:
- Гарячі джерела Очхонбемі — відомі з часів вана еджона Великого. Нині на місці цих джерел побудований великий спа-курорт.[8]
- Озеро Сольбонхо площею близько 100 тис. м², розташоване на території Сольбонського парку.
- Гори Ічхон, серед яких найвідоміші — Сольбонсан, Пекчоксан і Тодирамсан. На схилах гір в околицях Ічхон є гірськолижний курорт, прокладено кілька маршрутів для занять гірським туризмом.
Економіка
ред.Найкраще розвинене сільське господарство — вирощування рису і персиків. Ічхон — центр керамічної промисловості Південної Кореї. Бюджет міста становить близько 282 мільйонів доларів.
Вища освіта
ред.Вищі навчальні заклади міста включають:
- Корейський туристичний коледж;
- Коледж Чхонган.
Міста-побратими
ред.- Дзіндечжень city, Китай (1997)
- Сето city, Японія (2004)
- Кандонгу, Південна Корея
- Gangnam, Південна Корея
- Санта-Фе, США (2013)
Символи
ред.- Птах: Сорока звичайнассорока — символізує мир і співдружність громадян.
- Дерево: сосна — уособлює рух вперед і гордість за місто.
- Квітка: азалія — символізує гармонію і єдність.
- Маскоти: Тодамі і Хвадамі — уособлюють дві стихії — відповідно Землю і Вогонь.
Галерея
ред.-
корейський рис
-
цент міста
-
міський автобус
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ 이천시청 기본현황 - Icheon City. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 травня 2015.
- ↑ а б в https://www.limoges.fr/pratique/les-villes-jumelles-une-autre-facon-daborder-les-relations-internationales
- ↑ а б Інформація взята з офіційного сайту міста (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
- ↑ Адміністративний поділ Ічхона (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
- ↑ Музей кераміки. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
- ↑ Ічхонське ремісниче село. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
- ↑ Фестиваль рису в Ічхоні (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
- ↑ Гарячі джерела Ічхона (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
Посилання
ред.- Офіційний сайт міста [Архівовано 25 червня 2012 у WebCite](англ.)
- Сторінка міста у вікі-енциклопедії Galbijim [Архівовано 21 червня 2006 у Wayback Machine.](англ.)
- Достопримечательности Ичхона
- Всемирная выставка керамики [Архівовано 28 вересня 2007 у Wayback Machine.]