Ічхо́н (кор. 이천시, 利川市, Icheon-si) — місто в провінції Кьонгі Південної Кореї. Центр корейського керамічного виробництва.

Ічхон
кор. 이천시, 利川市
Герб
герб
Ічхон
Ічхон
Розташування міста Ічхон
Основні дані
37°16′45″ пн. ш. 127°26′33″ сх. д. / 37.27917° пн. ш. 127.44250° сх. д. / 37.27917; 127.44250
Країна Південна Корея Південна Корея
Регіон Кьонгідо
Поділ
  • 2 ип, 8 мьон, 4 дон
  • Засновано 475
    Статус міста 1996
    Площа 461 км²
    Населення 209339 [1] (2012)
    · густота 453 осіб/км²
    Міста-побратими Санта-Фе, Seongbuk Districtd, Андон, Цзіндечжень (1997)[2], Усі, Кока, Сето (2004)[2], Лімож (6 травня 2015)[2]
    Телефонний код ((+82)) 31
    Часовий пояс UTC+9 (Кьонгі)
    GeoNames 1843700
    OSM r2409174  ·R
    Поштові індекси 467010-467909
    Міська влада
    Мер міста Чо Бьондон
    Вебсайт http://www.icheon.go.kr
    Мапа
    Мапа


    CMNS: Ічхон у Вікісховищі

    Історія

    ред.

    Перші згадки про житлові поселення з 475 року — тоді територія, на котрій знаходиться сучасний Ічхон, належала царству Пекче.

    Пізніше ця територія була захоплена державою Когурьо, тоді ж тут був утворений адміністративний район (хьон) Намчхон. В 551 році Намчхон перейшов під юрисдикцію королівства Сілла. В 757 році був перейменований в Хванму. Сучасну назву Ічхон отримав в 936 році, в епоху династії Корі, тоді ж був отриманий статус повіту (кун або гун). В 1390 році Ічхон був перейменований в Намчхон. У 1896 році, після реформи Кабо Ічхон було повернуто колишню назву, під яким він відомий досі. 1 березня 1996 року Ічхон був присвоєний офіційний статус міста (сі)[3]

    Географія

    ред.

    Розташований в південно-східній частині провінції Кьонгідо в центрі країни, значна частина території вкрита лісами. Ландшафт переважно горбистий, утворений течією декількох дрібних приток річки Намханган, найбільші з яких — Покхачхон і Чхонмічхон.[3]

    Адміністративний поділ

    ред.

    Ічхон адміністративно ділиться на 2 ип, 8 мьон і 4 тон (дон):[4]

    Район Хангиль Площа, км² Населення, чол Внутрішній поділ
    Пубарип 부발읍 41,9 34 583 14 рі
    Чанховонип 장호원읍 60,34 16 067 13 рі
    Маджанмьон 마장면 51,63 7 726 13 рі
    Могамьон 모가면 40,99 5 331 11 рі
    Пексамьон 백사면 32,55 10 306 10 рі
    Сіндунмьон 신둔면 36,46 10 959 13 рі
    Сольсонмьон 설성면 51,66 5 724 12 рі
    Тевольмьон 대월면 31,44 14 978 10 рі
    Хобопмьон 호법면 37,92 5 021 9 рі
    Юльмьон 율면 36,77 3 146 10 рі
    Квангодон 관고동 7,76 10 399
    Чуннідон 중리동 22,09 15 218
    Чханджондон 창전동 1,13 20 607
    Чинпходон 증포동 37 895

    Культура

    ред.
     
    Гончар за роботою
     
    Керамічна крамниця

    Підприємства культури:

    • Міжнародний центр кераміки — виставковий зал, у якому представлені сотні експонатів сучасної корейської та світової школи кераміки. Крім нього, у місті діють кілька музеїв кераміки та виставка керамічних виробів просто неба.[5]
    • Ічхонська ремісниче село — являє собою центр керамічного ремесла міста. Цей центр розвивається, починаючи з епохи ранньої династії Чосон. Зараз тут працює понад 80 майстерень і кілька сотень печей з випалу. Село кераміки відкрите для відвідування туристами, тут організовуються міжнародні виставки і бієнале.[6]

    Фестивалі:

    • Щорічний фестиваль скульптур, що проходить з 1998 року.
    • Фестиваль рису — проводиться щорічно на початку осені.[7]

    Пам'ятки

    ред.

    Історичні:

    • Буддійський храм Сінхинса — розташований в містечку Сонимні. Згідно з середньовічними хроніками, побудований на місці більш давнього храму, що існував на цьому місці в епоху Трьох держав. Вперше згадується у XVIII столітті.
    • Йонхваджонса — храм, розташований в Часонні. Споруда відноситься до XII століття.
    • Йонвонса — храм в районі Пексамьон. Один з найдавніших буддійських храмів регіону. Вважається, що перші будівлі з'явилися тут в VII столітті.
    • Гірський форт Сольбон — площа цієї фортеці близько 10 тис. м². Добре збереглася кам'яна кріпосна стіна і кілька сторожових веж. Форт використовувався як військове укріплення в епоху Трьох держав.

    Природні:

    • Гарячі джерела Очхонбемі — відомі з часів вана еджона Великого. Нині на місці цих джерел побудований великий спа-курорт.[8]
    • Озеро Сольбонхо площею близько 100 тис. м², розташоване на території Сольбонського парку.
    • Гори Ічхон, серед яких найвідоміші — Сольбонсан, Пекчоксан і Тодирамсан. На схилах гір в околицях Ічхон є гірськолижний курорт, прокладено кілька маршрутів для занять гірським туризмом.

    Економіка

    ред.

    Найкраще розвинене сільське господарство — вирощування рису і персиків. Ічхон — центр керамічної промисловості Південної Кореї. Бюджет міста становить близько 282 мільйонів доларів.

    Вища освіта

    ред.

    Вищі навчальні заклади міста включають:

    • Корейський туристичний коледж;
    • Коледж Чхонган.

    Міста-побратими

    ред.

    Символи

    ред.
    • Птах: Сорока звичайнассорока — символізує мир і співдружність громадян.
    • Дерево: сосна — уособлює рух вперед і гордість за місто.
    • Квітка: азалія — символізує гармонію і єдність.
    • Маскоти: Тодамі і Хвадамі — уособлюють дві стихії — відповідно Землю і Вогонь.

    Галерея

    ред.

    Див. також

    ред.

    Примітки

    ред.
    1. 이천시청 기본현황 - Icheon City. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 23 травня 2015.
    2. а б в https://www.limoges.fr/pratique/les-villes-jumelles-une-autre-facon-daborder-les-relations-internationales
    3. а б Інформація взята з офіційного сайту міста (англ.). Архів оригіналу за 25 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    4. Адміністративний поділ Ічхона (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    5. Музей кераміки. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010. [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]
    6. Ічхонське ремісниче село. Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    7. Фестиваль рису в Ічхоні (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010.
    8. Гарячі джерела Ічхона (кор.). Архів оригіналу за 1 червня 2012. Процитовано 28 січня 2010. [Архівовано 2012-05-25 у Wayback Machine.]

    Посилання

    ред.