Історія Гвінеї-Бісау
Гвінея-Бісау — невелика країна на заході Африки, колишнє володіння Португалії.
Середні віки
ред.Давня історія Гвінеї-Бісау погано вивчена. Відомо, що територію країни населяли предки сучасних народів папел, мандьяк, фульбе, мандінка, біжагош та інші. Це були землеробські племена, що вирощували рис, просо та інші злаки, а також бобові культури. Протягом 9-13 ст. північні райони сучасної території країни — у складі королівства Гана. У 13 -15 ст. входила до імперії Малі, в 15 ст. до держави Сонгай. Характер суспільних відносин визначався розкладом первісногромадського ладу.
Колоніяльний період
ред.В середині 15 ст. на узбережжі країни вперше з'явились португальські мореплавці, які назвали цю місцевість «Берегом Злив». Першість відкриття території сучаної Гвінеї-Бісау оспорюється декількома мореплавцями, що досліджували береги Західної Африки в середині XV ст. за дорученням португальського принца Енріке Мореплавця. Претендентами на право першевідкривачів є:
1446 р. - Нуну Тріштан (сам Тріштан і більшість членів його експедиції були вбиті у сутичці з тубільцями в цьому ж році. До середини 20 ст традиційно вважався першевідкривачем Гвінеї-Біссау, в місті Бісау навіть стоїть присвячений йому пам'ятник. Проте, сучасні історики вважають, що він не посунувся в своєму останньому плаванні так далеко і загинув на р.Діомбос (Rio de Lago, 13°47′57″ пн.ш. 16°36′19″ зх.д.) в Сенегалі).[1]
1446 р. - Антоніо Фернандеш
1456 р. - Альвізе Кадамосто і Антоніотто Узодімаре (досягли гирла річки Геба і островів Біжагош)
У 1466 р. португальський король надав колоністам островів Кабо-Верде право на захоплення і продаж рабів на Гвінейському узбережжі. Протягом 16 ст. європейські работоргівці надсилали сюди свої експедиції. 1588 р. португальці з островів Кабо-Верде заснували перше поселення Кашеу і відтоді ці території відносились до колонії Островів Зеленого Мису. 1687 португальці заснували поселення Бісау. Багато рабів з території сучасної Гвінеї-Бісау португальці вивозили до Бразилії. У 1879 р. Кашеу і Бісау об'єднали в окрему колонію Португальська Гвінея. Її кордони було узгоджено за португало-французькою конвенцією 1886 р. До 1920 португальці закінчили підпорядкування собі внутрішніх районів країни. 11 червня 1951 країна отримала статус «заморської провінції» Португалії. 1956 р. виник національно-визвольний рух, повстанці взялися до зброї. Їх очолив Амілкар Кабрал, котрого вбили 20 січня 1973 р. у Конакрі (Гвінея).
Незалежність
ред.Незалежність країни була проголошена одностороннім чином 24 вересня 1973 р. Президентом став брат А.Кабрала — Луїш Кабрал. У квітні 1974 в Португалії сталася революція, яка відкрила колоніям шлях до незалежності. Новоутворену державу Португалія визнала 10 вересня 1974 р. 14 листопада 1980 р. внаслідок перевороту до влади доступилися марксисти на чолі з прем'єр-міністром майором Ж. Б. Вієйрою. 16 травня 1984 р. прийнята нова конституція. У 1991 керівництво держави погодилося на впровадження багатопартійності. Однак Вієйра спромігся виграти і вибори 1994 р. Далі відбулася низка військових переворотів. 7 травня 1999 Вієйру скинули військові на чолі з генералом Ансумане Мане. 14 травня тимчасовим президентом призначили М. Б. Санью. У 2000 р. президентом після виборів став Кумба Яла.
Примітки
ред.- ↑ Teixeira da Mota (1946, Pt.1,p.59).
Джерела
ред.- Teixera da Mota, Avelino (1946) «A descoberta da Guiné», Boletim cultural da Guiné Portuguesa, Vol. 1. Part 1 in No. 1 (Jan), p.11-68, Pt. 2 in No. 2 (Apr), p.273-326; Pt. 3 in No. 3 (Jul), p.457-509.
- Дахно І. І., Тимофієв С. М. Країни світу: енциклопедичний довідник. Київ. МАПА. 2007. 608с. с.120-121.
- Африка: энциклопедический справочник. Т.1. Москва. «Советская энциклопедия». 1986. 672с. с.441-442.
Це незавершена стаття з історії Африки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |