Відкрити головне меню

Ісаго́гіка (від грец. Εἰσαγωγη — вступ, введення; Вступ до Святого Письма) — традиційна назва системи біблійних дисциплін, котрі методологічно передують екзегезі. Вперше слово ісагогіка вжив Адріан Антиохійський (5 століття). Нині уживаніший синонім ісагогіки — «Вступ до Святого Письма».

ПредметРедагувати

До ісагогіки належать питання богонатхненності Біблії і канону, герменевтики та історії біблійних переказів. Ісагогіка нині також включає всі види біблійної критики (літературну, історико-літературну або «високу», історичну, текстуальну критику тощо), вивчення даних біблійної археології та матеріалів, пов'язаних із порівняльно-історичним вивченням Біблії. Усе це разом становить загальну ісагогіку, або загальний вступ до Святого Письма. Часткова ісагогіка розглядає загалом ті ж питання, але стосовно окремих біблійних книг (авторство, датування, літературний жанр, обставини написання, історичне середовище, стан тексту тощо). Ісагогіка неминуче зачіпає і теми біблійного богослов'я.

ІсторіяРедагувати

Основи святоотцівської ісагогіки представлені у патристичному Синопсису. У Середні віки проблемами ісагогіки займалися Юнілій Африканський, Кассіодор, Гуго Сен-Вікторський, Николай Ліринський, Ібн-Езра. В епоху Ренесансу праці з ісагогіки були створені католиками С. Пагнінусом (1470-1536), Сикстом Сієнським, Каєтаном і протестантом Карлштадтом. У 17-18 століттях ісагогіку розробляли католики Естій, Р. Симон, протестанти А. Рівет (1627), І.Г. Карпцов (18 століття), Землер, Гердер, І. Айхорн.

Найбільше число загальних ісагогічних праць з'явилося за останні 150 років. Із православних, окрім семінарських посібників, слід вказати на роботи єпископа Михайла (Лузіна), Карташева, Юнгерова, П. Браціотіса, Іоаннідіса, Хаступіса; з католицьких — колективне «Введення в Біблію» під ред. Робера і Фейе (RFIB; Cazelles H., Introduction critique à l'Ancien Testament, P., 1973; є англ. та нім. переклади), праці Вігуру, Харрінгтона, Грело, з протестантських — «Введення в Старий Заповіт» Артура Вайзера (Weiser A., Einleitung in das AT, Gött., 19635), праці Борнкамма і Кюммеля, Марксена, Хантера, Айсфельдта, Чайлдза (з нарисом з історії ісагогіки). У 1970 вийшло 3-томне міжконфесійне Введення в Біблію (французькою), котре склали православні (єп. Касіан (Безобразов), Браціотіс, Н. Куломзін), католики (Буамар, Де Во), протестантські та юдаїські екзегети. Докладний ісагогічний матеріал міститься в біблійних словниках, енциклопедіях і атласах, в JBC і NCCS. За минулі десятиліття в ісагогіці відбулися деякі зміни, зумовлені новими археологічними знахідками і богословськими дослідженнями (див. Нова ісагогіка). Звід даних за старою ісагогікою містить підсумкова праця Вігуру «Керівництво до читання і вивчення Біблії».

Проблеми ісагогікиРедагувати

Оскільки ісагогіка має справу з древніми текстами, котрі не дійшли до нас у вигляді автографів, вона стоїть перед численними труднощами. Збирання рукописів, зіставлення варіантів, вивчення переказів може справити на необізнану людину враження дріб'язкового захоплення фахівців. Однак це необхідно для досягнення мети.

Православна ісагогікаРедагувати

У Православній церкві ісагогіка є важливою науковою дисципліною у всіх духовних навчальних закладах. Будучи наукою, що використовує дані й методи інших суміжних дисциплін (палеографії, джерелознавства, нумізматики, сфрагістики тощо), православна ісагогіка виходить з догмату про Святе Письмо як Слово Боже. Тому ніякі висновки суто наукового характеру не можуть заперечувати церковне вчення про богонатхнення.

ПосиланняРедагувати

СайтиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Бриллиантов Л. И., Краткое руководство к изучению Свящ. Писания ВЗ, вып. 1—2, Могилев, 1909—11;
  • Герике Г., Введение в новозав. книги Свящ. Писания, М., 1882;
  • Елеонский Ф. Г., Труды по изучению книг ВЗ. — Труды по исагогике, ХЧ, 1902, № 1;
  • Жданов А. А., Из чтений по Свящ. Писанию ВЗ, вып. 1, Серг. Пос., 1914;
  • Карташев А. В., Ветхозав. библ. критика, Париж, 1947;
  • Кейль К. Ф., Историко-критич. введение в канонич. и неканонич. писания ВЗ, ЧОЛДП, 1875, № 7, 8;
  • Кейль К. Ф., История ветхозав. евр. лит-ры, языка и канона, «Воронежские ЕВ», 1875, № 3;
  • Кюнен А., Критич. метод в исследовании библ. истории проф. А. Куэнена, «Восход», 1895, № 11/12;
  • В. А. М. [ицкевич], Введение в НЗ, БВс, 1983, № 5;
  • Никольский М. В., Успехи нашей библ. науки, ПО, 1877, № 3;
  • НЭС, т. 19; Пасманик Д. С., Научные основы библ. критики, «Вестник Европы», 1912, № 5;
  • Преображенский Н. А., Популярный рационализм и научная критика Библии, БВ, 1905, № 6;
  • Пэйпер Ф., Библ. критика в Голландии, ХЧ, 1913, № 11;
  • Рейсс Э., История свящ. книг ВЗ, ПБ, с. 342—93;
  • Рыбинский Вл., Первый опыт «Введения в Свящ. Писание», ТКДА, 1900, № 11;
  • его же, Библ. ветхозав. критика, ТКДА, 1908, № 12; Р. К., Библия, БВс, 1982, № 5;
  • Сендерленд И. Т. [Дж. Т.], Библия или свящ. книги Ветхого и Нового Завета, Лейпциг — СПб., 1907;
  • Соловейчик М., Основные проблемы библ. науки, СПб., 1913;
  • Сольский С. М., Из чтений по ВЗ, ТКДА, 1870, № 9, 1871, № 7;
  • его же, Каков может быть состав научных введений в кн. Свящ. Писания в наст. время?, там же, 1887, № 3;
  • Троицкий Н., Рус. библ. наука и ее совр. задачи, ЧОЛДП, 1878, № 10;
  • Хвольсон Д. А., История ветхозав. текста и очерк древнейших его переводов по отношению к подлиннику и между собою, ХЧ, 1874, № 4;
  • Шифман И. Ш., Ветхий Завет и его мир, М., 1987;
  • Эби Э., Краткое введение в Библию, Korntal, 1989;
  • Fujita N. S., Introducing the Bible, N. Y., 1981;
  • Georges A., Grelot P., Introduction à la Bible, P., 1979;
  • Harrington W., Key to the Bible, vol. 1—3, Garden City (N. Y.), 1976;
  • Kaiser O., Einleitung in das Alte Testament, Gütersloh, 1975 (англ. пер.: Introduction to the Old Testament, Oxf. (Eng.), 1981);
  • Koestner H., Introduction to the New Testament, vol. 1—2, Phil. — B. — N. Y., 1982—83;
  • Murphy R. E., Background to the Bible, Huntington (Ill.), 1978;
  • Soulen R., Handbook of Biblical Criticism, Atlanta, 1981;
  • Fitzmyer J. A., To Advance to Gospel. An Introductory Bibliography for the Study of Scripture, N. Y., 1981, p. 75—81.