Ісав де Буондельмонті

Ісав де Буондеьлмонті (італ. Esaù de' Buondelmonti, грец. Ησαύ Μπουοντελμόντ; 1355 — 6 лютого 1411) — 11-й володар Епірського деспотату в 13851411 роках.

Ісав де Буондельмонті
грец. Ησαύ Μπουοντελμόντι
Народився 1355
Флоренція, Флорентійська республіка
Помер 1411
Яніна, Ioannina Municipalityd
Країна Byzantine imperial flag, 14th century according to portolan charts.png Візантійська імперія
Посада деспот
Рід Buondelmontid
У шлюбі з Марія Ангеліна Неманич і Eudokia Balšićd
Діти Георгій де Буондельмонті
Buondelmonti.PNG

ЖиттєписРедагувати

Молоді рокиРедагувати

Походив зі знатного флорентійського роду Буондельмонті. Син Маненте Буондельмонті і Лапи Аччаюолі (сестри Нікколо Аччаюолі, великого сенешаля Неаполя і володаря Коринфу). За жіночою лінією також був родичем впливового флорентійського роду Пацці. Народився 1355 року у Флоренції, діставши ім'я Есав. Згодом перебрався до вуйка в Неаполі. Зрештою близько 1374/1375 року опинився на Пелопоннесі, під орудою родича Неріо Аччаюолі. 1378 року брав участь у кампанії Хуана Фернандеса де Ередії, великого магістра госпітальєрів, проти артського деспота Гін Буа Шпата, де потрапив у полон. Згодом під час невдалого походу останнього проти епірського деспота Фоми II був схопленим тим.

З цього часу мешкав при дворі епірського деспота в Яніні, забезпечуючи зв'язок з неаполітанським королівським двором. 1384 року Фому II було вбито й правителькою стала його дружина Марія. 1385 року з огляду на небезпеку з боку Артського деспотату держава рада вирішила влаштувати шлюб Марії та Ісава де Буондельмонті. Останній перейшов у православ'я.

ДеспотРедагувати

Фактично зосередив усю владу. За допомогою Османської держави 1385 року відбив напади артського деспота Гін Буа Шпати. Разом з тим Ісав визнав зверхність візантійського імператора Іоанна V. Натомість отримав підтвердження титулу деспота. До кінця 1385 року візантійський сановник прибув з регаліями деспота.

У внутрішній політиці відмовився від автократичної політики Фоми II. При цьому найближчі сановники останнього потрапили під суд. Усі арештовані аристократи в часи Фоми II були звільнені. Ісав поновив на посаді митрополита Яніни Матвія. Податки були знижені, а штрафи пом'якшені, примусовий збір на утримання армії (мітатрон) було взагалі скасовано. Всі спадкові володіння були повернуті їх законним власникам.

Окрім албанської загрози, посилилася османська. В цей час турецькі сили проникли до південної Македонії і північної Фессалії. У 1386 року вони зайняли міста Кітрос і Ларису. Не маючи змоги протидіяти цьому 1386 року приніс омаж османському султану Мураду I. У 1389 році після загибелі того в битві на Косовому полі, Ісав приніс присягу вірності наступному султанові Баязіду I.

1389 року артський деспот Гін Буа Шпата знову напав на Яніну. З іншого боку володіння Ісава атакували племена албанців-малакасійців, захопивши Бельцісту. Яніна опинилася в складній ситуації. В цей час султан відправив на допомогу османські війська, що змусили Гін Буа Шпату й малакасійців відступити.

Того ж року прибув до султанського двору в Едірне, де залишався 14 місяців. Повернувся 1390 року до Яніни з османською армією на чолі із Газі Евренос-беєм. 1394 померла дружина Ісава — Марія. Архонти Епіру переконали Буодельмонті одружитися на доньці артського деспота Гін Буа Шпати, тим самим зміцнивши становище Яніни. Весілля відбулася 4 січня 1396 року. Однак ця подія викликала невдоволення османів, оскільки Гін буа Шпата був союзником албанців-зеневеші, з якими воювали турки.

Намагаючись здобути постійний дохід, став розробляти соляні копальні в Саяті (поблизу Бутрінта), чим порушив венеціанську монополію в регіоні.

У квітні 1399 року Ісав зібрав військо і висунувся в похід проти Гін Зенебіші, албанського правителя Гірокастри. Втім біля Месопотамони опинився в оточенні й здався. Флорентійська сеньйорія стала збирати гроші за звільнення деспота. У свою чергу Венеціанська республіка вирішила виступити посередником в перемовинах щодо викупу, який становив 10 тис. золотих флоринів. Через 4 місяці Ісав був звільнений і доставлений на Корфу, де він провів кілька днів. Після цього Ісав перебрався до Арти, а 17 липня 1399 повернувся до Яніни.

У жовтня 1399 року помирає Гін Буа Шпата, внаслідок чого артський деспотат почався розпадатися. У 1402 році Ісав розлучився з донькою Гін Буа Шпати і одружився з представницею сербського впливового роду Балшичів.

1410 року уклав союз з Муріком Буа Шпатою, який затвердився в Арті, що протистояв Карло I Токко на Акарнанію. Під час підготовки походу помер 1411 року. Трон спадкував його син Георгій де Буондельмонті.

РодинаРедагувати

1. Дружина — Марія, донька Симеона Уроша

дітей не було

2. Дружина — Ірина, донька Гін Буа Шпати, деспота Арти

дітей не було

3. Дружина — Євдокія, донька Джураджа I Балшича, князя Зети

Діти:

ДжерелаРедагувати

  • Божидар Ферјанчић: Деспоти у Византији и Јужнословенским земљама (= Посебна издања. Bd. 336; Византолошки институт. Bd. 8). Српска академија наука и уметности, Београд 1960, S. 81–82.
  • Soulis, George Christos (1984), The Serbs and Byzantium during the reign of Tsar Stephen Dušan (1331—1355) and his successors, Dumbarton Oaks, ISBN 0-88402-137-8
  • Fine, John Van Antwerp (1994). The Late Medieval Balkans: A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest. Ann Arbor: University of Michigan Press. ISBN 978-0-472-08260-5.
  • Nicol, Donald MacGillivray (2010), The Despotate of Epiros 1267—1479: A Contribution to the History of Greece in the Middle Ages, Cambridge University Press, ISBN 978-0-521-13089-9